ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"17" березня 2011 р. Справа № 2-а-16/11

номер рядка статистичного звіту 10.3.1

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Поліщука М.Г.

суддів: Капустинського М.М.

ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Народицькому районі Житомирської області на постанову Народицького районного суду Житомирської області від "24" січня 2011 р. у справі № 2-а-16/11 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Народицькому районі Житомирської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Народицького районного суду Житомирської області з адміністративним позовом до УПФУ в Народицькому районі Житомирської області про визнання неправомірними дій відповідача щодо невиплати їй щомісячної соціальної допомоги та зобов'язання нарахувати та виплатити їй недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Постановою Народицького районного суду Житомирської області від 24 січня 2011 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Народицькому районі Житомирської області в частині не нарахування позивачу підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в розмірі, встановленому ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. Зобов"язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну державну соціальну 30 відсоткову надбавку до пенсії як дитині війни, у відповідності до ч.1 ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру , встановленого ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" за період з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. включно, з урахуванням фактично виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з»явилися. Про причину своєї неявки не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні – не обов»язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст.196 та п.2 ч.1 ст.197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Тому, згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення №110427 (а.с.3).

Таким чином вона є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни» в розумінні ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.

Проте, позивачу вищезазначена допомога за 2006 - 2008 роки виплачувалась не в повному розмірі , у зв’язку з чим вона звернулася до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Апеляційна інстанція погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:

За ч. 2 ст. 19 КАС України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України за Законами України.

Відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України на 2006 рік », «Про Державний бюджет на 2007 рік» та «Про Державний бюджет на 2008 рік» дія положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006-2008 рр. була призупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної пенсії за віком.

Згідно з рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп визнано неконституційними деякі положення Законів України «Про державний бюджет на 2008 рік», зокрема п.41 розділу 2 зазначеного Закону, яким було призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної пенсії за віком.

Рішення Конституційного суду є обов’язковим до виконання на всій території України. В п. 5 вищезазначеного рішення вказано, що рішення Конституційного Суду в даній справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позивач має право на доплату до пенсії як дитина війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 22.05.2008 року (з дати винесення рішення № 10-рп Конституційним судом України). При цьому колегія суддів виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України (в редакції Закону, діючого на момент подачі позовної заяви) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції Закону, діючого на момент подачі позовної заяви) встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду, що пов'язане зі специфікою правовідносин, а також має сприяти наданню доказів, підвищує їхню достовірність і тим самим сприяє встановлено істини у конкретній адміністративній справі.

Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За частиною 1 ст. 100 КАС України (в редакції Закону, діючого на момент подачі позовної заяви), пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Про порушення своїх прав позивач достовірно усвідомлювала в момент отримання пенсії за 2006 та 2008 роки.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернулася до суду з даним позовом 03.04.2009 року, подавши цей позов більш ніж через рік з моменту порушення, на її думку, прав, свобод та законних інтересів.

Тому висновок суду першої інстанції про зобов`язання відповідача провести позивачу нарахування та виплату пенсії з підвищенням її розміру, як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. є цілком правильним.

Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність джерел фінансування виплат, то ці твердження колегією суддів відхиляються, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних фінансувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов»язань судом до уваги не приймаються. (У справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов»язань.) Отже, безпідставними є посилання відповідача на відсутність надходжень з державного бюджету України як на підставу не нарахування позивачу зазначеного підвищення до пенсії.

На думку колегії суддів, також безпідставним є посилання в апеляційній скарзі на те, що при вирішенні даного спору суд першої інстанції не застосував вимоги ч.5 ст.99 КАС України, оскільки дана норма Закону не регулює спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції – без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Народицькому районі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Народицького районного суду Житомирської області від 24 січня 2011 р. у справі №2-а-16/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.Г. Поліщук

судді: М.М. Капустинський

ОСОБА_1

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_2 вул.Свердлова, 182,смт.Народичі,Народицький район, Житомирська область,11400

3- відповідачу ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в Народицькому районі Житомирської області вул.Леніна, 177,смт.Народичі,Народицький район, Житомирська область,11401