ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
20.02.07 Справа № 1/1131-18/147А
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів Кузь В.Л. –суддя-доповідач, Юркевич М.В., Городечна М.І., розглянувши апеляційну скаргу військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави –Міністерства оборони України в особі квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова та військової частини А-0780
на постанову господарського суду Львівської області
від 22.12.2006р. у справі № 1/1131-18/147А
за позовом військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова та військової частини А-0780
до відповідача-1 Львівської обласної ради
відповідача-2 Львівської міської ради
відповідача-3 Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки
відповідача-4 територіального управління державної судової адміністрації у Львівській області
за участю третьої особи Кабінету Міністрів України
про скасування рішення сесії Львівської обласної ради від 04.07.2006року №52 та ухвали Львівської міської ради від 01.06.2006року №26
секретар судового засідання: Лозицький С.О.
за участю представників:
від прокуратури: Збаращук Д.В.
від позивача: Стухляк Л.Я.
від відповідача-1: Редько І.О.
від відповідача-2: Гасюк Т.Б.
від відповідача-3: не з’явився
від відповідача-4: Микитишин А.В.
від третьої особи: Котова М.І.
З правами та обов’язками, передбаченими ст.49 та 51 КАС України, сторони ознайомлені.
Постановою від 22.12.2006р. у справі № 1/1131-18/147А господарського суду Львівської області (суддя Мартинюк В.Я.) відмовлено в задоволенні позову військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави –Міністерства оборони України в особі квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова та військової частини А-0780 до Львівської обласної ради, Львівської міської ради, Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки та територіального управління державної судової адміністрації у Львівській області за участю третьої особи –Кабінету Міністрів України про скасування рішення сесії Львівської обласної ради від 04.07.2006року №52 та ухвали Львівської міської ради від 01.06.2006року №26.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, військовим прокурором Львівського гарнізону апеляційну скаргу (апеляційне подання), у якій скаржник просить постанову господарського суду Львівської області скасувати, посилаючись на наступне:
- будівлі та споруди за адресою: м. Львів вул. Саксаганського, 13 перебувають в державної власності та перебувають на праві оперативного управління Міністерства оборони України;
- лише Кабінет Міністрів України приймає рішення стосовно відчуження військового майна;
- відповідно до вимог ст.ст. 2, 4 Закону України «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності»передача об’єктів, зокрема нерухомого майна з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням КМ України;
- згідно з постановою Ради Міністрів УРСР №645-325 «С»від 02.03.1951 будівлі по вул. Саксаганського, 13 у м. Львові були передані на баланс Міністерства оборони СРСР;
- землі, на яких розташовані приміщення до земель Міністерства оборони України інше.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, вважає, постанова господарського суду Львівської області підлягає частковому скасуванню, з огляду на наступне:
Як вже було зазначено, предметом позовних вимог військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова та військової частини А 0780, як органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних відносинах, є скасування рішення сесії Львівської обласної Ради від 04 липня 2006 року № 52 “Про віднесення у спільну власність територіальних громад області будинку у м. Львові по вул. Саксаганського, 13”, скасування ухвали Львівської міської Ради від 01 червня 2006 року № 26 “Про питання захисту права власності територіальної громади м. Львова”.
При цьому, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що встановлено і господарським судом Львівської області з посиланням на норми ч. 1 ст. 2, та п. 8 ч. 1 ст. 3 КАС України, обов’язковому дослідженню підлягає та обставина, чи дійсно порушене право позивача у даній справі.
Зокрема, при дослідженні даного питання було встановлено, що в обґрунтування порушення свого права та охоронюваного законом інтересу позивач посилається на те, що будівля по вул. Саксаганського, 13 у м. Львові та прилегла земельна ділянка були закріплені за в/ч А 0780 Міністерства оборони України і є військовим майном, однак не подав суду належних та допустимих доказів, на підставі яких можна було б зробити висновок про належність вказаного приміщення та земельної ділянки до військового майна.
Разом з цим, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів № 3-С від 08.02.1985 (а.с. 8). Зі змісту копії вказаного документу вбачається, що спірні будівлі по вул. Саксаганського, 13 та Добролюбова, 13 у м. Львові і земельна ділянка перебували лише у тимчасовому користуванні квартирно-експлуатаційної частини Львівського району Прикарпатського Військового Округу. Зокрема, у згаданому рішенні не йдеться про передачу спірної будівлі у користування чи власність КЕЧ Львівського району ПрикВО або іншій військовій установі. Навпаки, пунктом 3 вказаного документу передбачено обов’язок КЕЧ Львівського району КЕУ ПрикВО утриматись від проведення будь-яких будівельних робіт без погодження із міськвиконкомом, що є додатковим доказом того, що вказана земельна ділянка продовжує перебувати у власності територіальної громади м. Львова.
Окрім того, у резолютивній частині згаданого рішення виконавчого комітету Львівської міської ради немає згадки про самі будівлі, рішення стосується лише земельних ділянок, розташованих за вказаними адресами.
Також Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до змісту описової частини рішення виконавчого комітету, на час його прийняття, спірні приміщення перебували в тимчасовому користуванні (оренді) КЕЧ Львівського району ПрикВО, тобто станом на 02.08.1985року зазначені приміщення не могли перебувати в оперативному управлінні будь-кого з позивачів.
Разом з цим, зі змісту рішення виконкому Львівської міської ради народних депутатів № 229, що прийняте в травні 71р. (а.с. 10), на яке також посилається скаржник як на підставу задоволення позовних вимог, вбачається, що будинок по вул. Добролюбова, 13 (тепер –вул. Саксаганського, 13) у м. Львові передається на баланс ПрикВО. Пунктом 2 вказаного рішення начальника міськжитлуправління зобов’язано оформити передачу з балансу Львівської міської ради на баланс ПрикВО спірного будинку, однак жодного доказу того, що така передача відбулась та відображена у відповідній документації, позивачем подано не було.
Окрім того, пунктом 3 резолютивної частини того ж рішення зобов’язано командира військової частини 13709 надати мешканцям будинку № 13 по вул. Добролюбова квартири відповідно до існуючого законодавства, однак доказів про виконання вказаного припису власника приміщення прокурором суду не представлено. Пунктом 4 згаданого рішення передбачено просити виконком Львівської обласної Ради депутатів трудящих затвердити це рішення, однак жодного доказу про те, що вказане рішення виконкому Львівської міської ради народних депутатів було затверджено виконкомом Львівської обласної Ради депутатів трудящих немає, а отже, згадане рішення не є належним доказом виникнення у військових формувань права власності на спірні об’єкти відповідно до ст. 70 КАС України.
Щодо посилання скаржника на постанову Ради Міністрів СРСР №646-325«С»від 02.03.51, то така до матеріалів справи не долучена і за даними самого позивача –не знайдена ним ні в архівах, ні в законодавчій базі.
Таким чином, оскільки рішення виконкому Львівської міської ради не набрало законної сили (не було затверджене облвиконкомом), а в рішенні №3-с від 08.02.85 зазначено, що приміщення і земельні ділянки перебували в оренді, термін дії якої закінчився, Львівським апеляційним господарським судом встановлено, що будівлі на вул. Саксаганського, 13, Добролюбова, 13 у встановленому порядку права державної власності і після розмежування такої на комунальну та загальнодержавну згідно з законодавчими актами держави Україна.
Окрім того, в матеріалах справи (а. с. 127) міститься копія ухвали Львівської міської ради №243 від 27.05.1999року «Про питання управління майном міської комунальної власності», відповідно до п. 1 резолютивної частини якої ухвалено вважати такими, що належать до міської комунальної власності побудовані до 1939 року об’єкти нерухомого майна, які розташовані на території міста Львова і передавались в різний час міськвиконкомами чи райвиконкомами в користування або на баланс підприємств, установ та організацій. Дана ухвала є чинною, позивачем не оскаржувалась
При цьому, доказом побудови будівель, розташованих за адресою: м. Львів, вул. Саксаганського, 13, вул. Стецька, 13 та І. Франка, 30 до 1939року, є архівна довідка №843/01-22 від 15.12.2006року Державного архіву Львівської області (а.с. 125), відповідно до якої орієнтовними роками побудови зазначених будівель є 1899-1912р.р.
Також, господарський суд апеляційної інстанції зазначає, що стаття 1 Закону України “Про правовий режим майна в Збройних Силах України”, який набрав чинності 03.11.1999року, встановлює, що військове майно –це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв’язку тощо.
Тобто, ознаками військового майна є належність його до державної власності та закріплення за відповідним військовим формуванням.
Згідно ч.2 ст. 2 вказаного Закону України Міністерство оборони України, як центральний орган Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами ЗС України, в тому числі у разі їх розформування.
Таким чином, оскільки з моменту набрання чинності даного Закону України Міністерством оборони України рішення стосовно закріплення спірних приміщень за відповідною військовою частиною не приймалось, відповідно і спірне нерухоме майно не може вважатись таким, що набуло статусу військового.
При цьому, інших документів, які б свідчили про володіння спірним нерухомим майном на законних підставах будь-яким військовим формуванням Збройних Сил України, представниками останніх не надано.
Разом з цим, твердження скаржника, висловлене в судовому засіданні 20.02.2007року, про те, що військовими формуваннями Збройних Сил СРСР та Збройних Сил України (як їх правонаступників) тривалий час здійснювалось використання вказаного нерухомого майна, а тому воно є державною власністю, визнається Львівським апеляційним господарським судом необґрунтованим, оскільки чинне законодавство не пов’язує факт використання без належних правових підстав нерухомого майна з виникненням у суб’єкта, який користувався даним майном, права власності на нього і дана обставина не породжує жодних правових наслідків у такого користувача. Норма ст. 344 ЦК України про набувальну давність не набрала чинності, оскільки ч.1 даної статті та враховуючи вимоги п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України положення даної статті почнуть застосовуватись з 01.01.2011року.
Таким чином, жодних правових підстав вважати, що спірна будівля по вул. Саксаганського, 13 у м. Львові та прилегла до неї земельна ділянка є військовим майном немає, а тому посилання прокурора на положення Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” і видані на його виконання постанови Кабінету Міністрів України є безпідставними, оскільки належність спірного майна до державної власності, з огляду на вищенаведене, доведена не була.
Вказаної правової позиції дотримується також Кабінет Міністрів України, залучений до участі у справі в якості третьої особи за ініціативою позивача, з підстав, викладених у запереченні на адміністративний позов (а.с. 111). Зокрема, у вказаному запереченні КМ України зазначає, що спірні будівлі по вул. Саксаганського, 13 та Добролюбова, 13 у м. Львові і земельна ділянка були лише у тимчасовому користуванні КЕЧ Львівського району ПрикВО. Також, в судовому засіданні Львівського апеляційного господарського суду, що відбулось 20.03.2007року представником КМ України було зазначено, що у Кабінету Міністрів України відсутні будь-які правовстановлюючі та правопідтверджуючі документи на вказані спірні об’єкти нерухомості.
Не надано позивачем, також і будь-яких правовстановлюючих документів, які, відповідно до приписів Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004року, є доказами набуття державою в особі Міністерства оборони України чи інших військових формувань права власності на спірні об’єкти.
Що ж стосується доданого до матеріалів справи військовою частиною А 0780 під час розгляду даної справи в порядку апеляційного провадження листа Фонду державного майна України № 10-16-19447 від 29.12.2006року, яким були надані відомості про державне нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Саксаганського, 13, то Львівський апеляційний господарський суд зазначає наступне:
Норма ч. 2 ст. 195 КАС України передбачає право суду апеляційної інстанції досліджувати нові докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції за умови, що буде визнано обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції.
У зв’язку із вищенаведеним положенням норми процесуального законодавства, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до змісту клопотання в/ч А0780 №177/3010С від 15.02.2007року, згідно з яким до матеріалів справи був долучений згаданий вище лист ФДМ України №10-16-19447 від 29.12.2006року з додатком, вказуючи на поважність неподання даного доказу під час розгляду справи №1/1131-18/147А в господарському суді першої інстанції, позивач не навів підстав вважати таке неподання обґрунтованими.
Разом з цим, як вбачається з довідки форми №2б(д), доданої до вищезазначеного листа ФДМ України в якості додатку, відомості, зазначені у ній, подані за станом на 28.12.2006року, тобто станом на дату, що слідувала після прийняття оскаржуваного рішення господарського суду Львівської області.
Окрім того, в зазначеній довідці відсутні дані про документи, на підставі яких встановлено право державної власності на спірне нерухоме майно. Зокрема, в графі «Назва документа»зазначені відомості відсутні.
Також, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що, оскільки предметом дослідження місцевим господарським судом та господарським судом апеляційної інстанції є, окрім іншого, наявність права власності держави в особі її уповноважених органів на спірні об’єкти нерухомого майна, то, відповідно, слід зазначити, що згідно з нормою ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»довідка форми №2б(д), подана скаржником не входить до переліку документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно, а тому така відповідно до ст. 70 КАС України, не може бути визнана судом як належний доказ у справі.
Відповідно до вищенаведених обставин господарський суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем не було доведено права власності держави, як її суб’єктивного права, на спірні об’єкти нерухомого майна, а тому ухвала №26 від 01.06.2006року (а.с. 9) є такою, що прийнята Львівською міською радою в межах наданих їй чинним законодавством повноважень, а тому підлягає залишенню без змін постанова господарського суду Львівської області в цій частині позовних вимог.
Разом з цим, судове рішення господарського суду Львівської області від 22.12.2006року підлягає скасуванню в частині скасування рішення №52 від 04.07.2006року Львівської обласної ради, з огляду на наступне:
Враховуючи наведені вище обставини, та досліджуючи наявні у справі матеріали, Львівський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наявність саме у територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради права власності на спірне нерухоме майно.
Разом з цим, відповідачем-1 ні під час розгляду даної справи в господарському суді першої інстанції, ні протягом її розгляду в порядку апеляційного провадження, не було надано жодних доказів про наявність у нього правових підстав щодо встановлення права власності, чи права на розпорядження на спірні об’єкти нерухомого майна територіальних громад Львівської області.
При цьому, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до норми ч.1 ст. 4 Закону України «Про власність», повноваження щодо володіння, користування та розпорядження майном як єдиного суб’єктивного та абсолютного права особи належать лише власнику даного майна. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону (ч. 2 ст. 4 Закону).
Зазначені повноваження власника майна передбачені, також і в ст. 319 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, яким є Львівська обласна рада, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Натомість, незважаючи на відсутність у відповідача-1 зазначених прав, а також в порушення вимог ст. 4 Закону України «Про власність», ст. 319 ЦК України та ч. 2 ст. 19 Конституції України, Львівська обласна рада своїм рішенням №52 від 04.07.2006року, не будучи власником будівлі, розташованої за адресою: м. Львів, вул. Саксаганського, 13, визнає її спільною власністю територіальних громад Львівської області, безпідставно взявши на себе, таким чином, повноваження власника майна, яким є Львівська міська рада як орган місцевого самоврядування територіальної громади м. Львова, щодо володіння, користування та розпорядження ним.
Зазначені обставини не були враховані господарським судом Львівської області при прийнятті оскаржуваного рішення, а тому воно є таким, що підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позову військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова та військової частини А-0780 про скасування рішення сесії Львівської обласної ради від 04.07.06 №52, а позов в цій частині - задоволенню.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 195, 196, 198, 205 КАС України, Львівський апеляційний господарський суд –
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова та військової частини А-0780 задоволити частково.
2. Постанову від 22.12.2006р. у справі № 1/1131-18/147А господарського суду Львівської області скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави –Міністерства оборони України в особі квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова та військової частини А-0780 про скасування рішення сесії Львівської обласної ради від 04.07.06 №52. Прийняти в цій частині нове рішення: Позов задоволити. Визнати нечинним рішення сесії Львівської обласної ради від 04.07.06 №52 “Про віднесення у спільну власність територіальних громад області будинку у м. Львові по вул. Саксаганського, 13”.
3. В іншій частині –постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Кузь В.Л.
суддя Юркевич М.В.
суддя Городечна М.І.