ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"28" квітня 2011 р. Справа № 2-а-36/11

номер рядка статистичного звіту 10.3.1

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Поліщука М.Г.

суддів: Капустинського М.М.

ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області на постанову Радомишльського районного суду Житомирської області від "17" січня 2011 р. у справі № 2-а-36/11 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач 13.12.2010 р. звернулась до Радомишльського районного суду Житомирської області з адміністративним позовом до УПФУ в Радомишльському районі Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни з 2006 по 2010 роки.

Постановою цього суду від 17 січня 2011 року з врахуванням ухвали про виправлення описки від 09 березня 2011 р. позовні вимоги позивача задоволено частково, бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачу надбавки до пенсії як дитині війни у розмірі, передбаченому чинним законодавством, визнана неправомірною та зобов’язано останнього провести позивачу перерахунок та виплату підвищення пенсії за період з 13.06.2010 р. по 13.12.2010 р.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні – не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст.196 та п.2 ч.1 ст.197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Тому, згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни.

Таким чином позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни» в розумінні ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.

Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України» на відповідний рік.

ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік» збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.01.2010 року –695,00 грн., з 01.04.2010 року –706,00 грн., з 01.07.2010 року –709,00 грн.

На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим вона звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Доводи апеляційної скарги про те, що Пенсійний фонд не може проводити виплату спірних сум, оскільки такі кошти є бюджетними, та їх не вистачає на фінансування видатків, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", а кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, є необґрунтованими.

Відповідно до Положення „Про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України №121/2001 від 01.03.2001 року саме на територіальні управління Пенсійного фонду України покладені такі функції і питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору.

Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм обрахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає. А відтак, положення ч.3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини для обрахування доплат, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", а тому, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування вище вказаних норм, є безпідставними.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок доплати до пенсії в розмірі передбаченому ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Проте, суд першої інстанції відмовляючи позивачу у задоволенні решти позовних вимог, а саме за визначені періоди 2006-2010 рр., не взяв до уваги вимоги вимоги ч.1 ст.100 КАС України, згідно якої пропуск строку звернення до суду є підставою для залишення позовних вимог без розгляду, а не для відмови у позові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.195, 197, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області задовольнити частково.

Постанову Радомишльського районного суду Житомирської області від 17 січня 2011 р. в частині відмови ОСОБА_3 у задоволенні її позовних вимог - скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області провести перерахунок і виплату ОСОБА_3 підвищення до пенсії як дитині війни за періоди з 19.01.2006 р. по 31.12.2006 р., з 09.07.2007 р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 12.06.2010 р. - залишити без розгляду.

В решті постанову залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М.Г. Поліщук

судді: М.М. Капустинський

ОСОБА_1

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_3 вул.Жукова,3,м.Радомишль,Житомирська область

3- відповідачу ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області вул.М.Житомирська, 8,м.Радомишль,Житомирська область,12200