ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

іменем України

"14" квітня 2011 р. Справа № 2-а-92/11

номер рядка статистичного звіту 10.3.1

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Поліщука М.Г.

суддів: Капустинського М.М.

ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області на постанову Любарського районного суду Житомирської області від "15" лютого 2011 р. у справі № 2-а-92/11 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов"язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач 31.01.2011 року звернувся до Любарського районного суду Житомирської області з адміністративним позовом до УПФУ у Любарському районі Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2007-2010 рр.

Постановою цього ж суду від 15 лютого 2011 року позовні вимоги позивача задоволено частково за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2010 р., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні – не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст.196 та п.2 ч.1 ст.197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Тому, згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни. Таким чином останній є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни» в розумінні ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.

Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України» на відповідний рік.

ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік» збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.01.2010 року –695,00 грн., з 01.04.2010 року –706,00 грн., з 01.07.2010 року –709,00 грн.

На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Доводи апеляційної скарги про те, що Пенсійний фонд не може проводити виплату спірних сум, оскільки такі кошти є бюджетними, та їх не вистачає на фінансування видатків, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", а кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, є необґрунтованими.

Відповідно до Положення „Про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України №121/2001 від 01.03.2001 року саме на територіальні управління Пенсійного фонду України покладені такі функції і питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору.

Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм обрахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає. А відтак, положення ч.3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини для обрахування доплат, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", а тому, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування вище вказаних норм, є безпідставними.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок доплати до пенсії в розмірі передбаченому ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Проте, суд першої інстанції в своїй постанові неправильно зазначив дату, з якої належить проводити такі нарахування.

Так, згідно постанови суд першої інстанції зобов'язав відповідача провести перерахунок щомісячного державного підвищення до пенсії позивачу та виплатити йому необхідні кошти починаючи з 01.07. 2010 року по 31.12.2010 року. А в задоволенні його позовних вимог за період з 09.07.2007р. по 01.07.2010р. відмовив.

Однак, із позову видно те, що позивач з ним звернувся до суду 31.01.2011 року, в зв'язку з чим, виходячи із вимог ч.2 ст.99 КАС України, він має право на перерахунок зазначених виплат не з 01.07.2010 р., а з 31.07.2010 р.

А його позовні вимоги за періоди з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., з 01.01.2010 р. по 30.07.2010 р. включно слід залишити без розгляду у відповідності до вимог ч.2 ст.99 та ч.1 ст.100 КАС України, так як пропуск строку звернення до суду є підставою для залишення позовних вимог без розгляду, а не для відмови у позові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.99, 100, 195, 197, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області задовольнити частково.

Постанову Любарського районного суду Житомирської області від 15 лютого 2011 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання дій управління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області неправомірними, зобов"язання останнього провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.07.2010 року по 30.07.2010 року включно, та в частині відмови у задоволенні його позовних вимог за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, і з 22.05.2008 року по 01.07.2010 року - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 в названих частинах та за період з 02.07.2010 року по 30.07.2010 року включно - залишити без розгляду.

Постанову суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 за період з 31.07.2010 року по 31.12.2010 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.Г. Поліщук

судді: М.М. Капустинський

ОСОБА_1

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_2 вул.Комсомольська,с.Липне,Любарський район, Житомирська область,13114

3- відповідачу ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області вул.Леніна, 52,Любар,Житомирська область,13100