ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

іменем України

"28" березня 2011 р. Справа № 2-а-46/11

номер рядка статистичного звіту 10.3.1

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Поліщука М.Г.

суддів: Капустинського М.М.

ОСОБА_1,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області на постанову Костопільського районного суду Рівненської області від "21" січня 2011 р. у справі № 2-а-46/11 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області про зобов'язання здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги до пенсії ,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач 26.11.2010р. звернувся до Костопільського районного суду Рівненської області з адміністративним позовом до УПФУ у Костопільському районі Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни за період з 01.01.2006 р. по дату розгляду справи.

Постановою цього суду від 21 січня 2011 року позовні вимоги позивача задоволено частково: зобов"язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу щомісячної соціальної за визначені періоди 2007-2011 рр., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення (а.с.4).

Таким чином позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни» в розумінні ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.

Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України» на відповідний рік.

ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік» збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.01.2010 року –695,00 грн., з 01.04.2010 року –706,00 грн., з 01.07.2010 року –709,00 грн.

На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу також не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов"язань, встановлених ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".

Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність джерел фінансування виплат, то ці твердження колегією суддів також відхиляються, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних фінансувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов"язань судом до уваги не приймаються. (У справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов"язань.) Отже, безпідставними є посилання відповідача на відсутність надходжень з державного бюджету України як на підставу не нарахування позивачу зазначеного підвищення до пенсії.

Щодо посилання апелянта на Постанову Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою визначено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистського переслідування») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у фіксованих розмірах, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В даному випадку мають враховуватися засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами та вимоги ст. 92 Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина (п.1) та основи соціального захисту (п.6).

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок доплати до пенсії в розмірі передбаченому ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Одночасно, задовольняючи позов за період з 09.07.2007р. по 20.01.2011р., суд першої інстанції виходив із вимог ст.87 ЗУ ”Про пенсійне забезпечення”, відповідно до ч.2 якої нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, оскільки доплати, передбачені ЗУ ”Про соціальний захист дітей війни" є соціальними виплатами, а тому до них не може бути застосована вище зазначена норма Закону.

А тому, при визначенні періоду здійснення перерахунку цієї доплати, суд першої інстанції повинен був прийти до висновку, що такі вимоги позивача підлягають задоволенню лише в межах шестимісячного строку звернення до суду, визначеного ч.2 ст.99 КАС України виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Таким чином, правовий припис «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом» означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.

У ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду, що пов'язане зі специфікою правовідносин, а також має сприяти наданню доказів, підвищує їхню достовірність і тим самим сприяє встановленню істини у конкретній адміністративній справі.

Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

Згідно ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для залишення позову без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Тобто, внаслідок пропущення строків звернення до адміністративного суду для позивача наступають негативні юридичні наслідки.

Слід зауважити, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.

Спірні виплати є регулярними, тобто про своє порушене право позивач мав знати при отриманні ним щомісячної пенсії.

Про порушення своїх прав позивач достовірно усвідомлював в момент отримання пенсії протягом 2007-2010 рр., однак з позовом звернувся більш ніж через шість місяців з моменту порушення, на його думку, прав, свобод та законних інтересів, а тому строк звернення до суду з позовними вимогами про визнання дій відповідача щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплати доплати до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2006 року по 25.05.2010 року пропущено.

З огляду на те, що позов поданий 26.11.2010 року, жодних уточнень, доповнень або змін до позову, клопотання про поновлення пропущеного строку від позивача не надходило, суд першої інстанції повинен був прийти до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в межах визначеного ч.2 ст.99 КАС України шестимісячного строку звернення до суду, починаючи з 26.05.2010 року по 21.01.2011 року (дата винесення судом постанови).

У зв"язку з цим, колегія суддів приходить також до висновку про те, що позовні вимоги позивача за період з 01.01.2006 року по 25.05.2010 року включно згідно ст.100 КАС України підлягають залишенню без розгляду.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, її скасувати та прийняти нову постанову суду.

Згідно п.4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга – підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.99 ч.2, 100, 197, 198, 202 ч.1, 205 та 207 КАС України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області задовольнити частково.

Постанову Костопільського районного суду Рівненської області від 21 січня 2011 р. у справі №2-а-46/11 - скасувати, та прийняти нову постанову, виклавши її у наступній редакції.

"Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 надбавки до пенсії як дитині війни у розмірі, передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 26.05.2010 р. по 20.01.2011 р.

Зобов"язати управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області провести перерахунок щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, та забезпечити її виплату ОСОБА_2 відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 статті 28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", за період з 26.05.2010 р. по 20.01.2011 р. з урахуванням проведених виплат.

Решту позовних вимог ОСОБА_2 - залишити без розгляду."

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.Г. Поліщук

судді: М.М. Капустинський

ОСОБА_1

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Цимбалюк Борис Йосипович вул.Новопроектова, 20,Костопіль,Рівненська область,35000

3- відповідачу ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області вул.Коперніка,14-а,Костопіль,Рівненська область,35000