ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"20" лютого 2007 р. | Справа № 15/313/06 |
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
судді-доповідача Жекова В.І.,
суддів Картере В.І., Пироговський В.Т. ,
при секретарі судового засідання - Буравльовій О.М.
за участю представників сторін 20.02.2007р.
від позивача - Маліченко Л.Т.,
від відповідача –Віляйкіна А.В., Єремець Є.О.
від УДК –не з”явився
розглянувши апеляційну скаргу
ДПІ у Ленінському р-ні м. Миколаєва
на постанову господарського суду Миколаївської області
від 27.11.2006р.
у справі № 15/313/06
за позовом ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Земля і Життя”
до відповідачів: 1. ДПІ у Ленінському р-ні м. Миколаєва,
2. УДК в Миколаївській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетної заборгованості,
Розгляд справи згідно із приписами п.6 Розділу VІІ та п.4 ч.1 ст.17 КАС України здійснено в порядку, встановленому цим Кодексом.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2007р., яка надіслана учасникам процесу 26.01.2007р., прийнята до провадження апеляційна скарга ДПІ у Ленінському р-ні м. Миколаєва на постанову господарського суду Миколаївської області від 27.11.2006р. та ухвалою суду від 25.01.2007р. призначена до розгляду на 20.02.2007р., тобто, сторони повідомлені про дату, час і місце засідання суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Згідно із приписами ст.160 КАС України у судовому засіданні від 20.02.2007р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
26.06.2006р. ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Земля і Життя” звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення, винесені Ленінською МДПІ у м. Миколаєві від 14.11.05р. № 0000182302/0/4676 про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 1326447 грн.; від 14.11.05р. №0000172302/0/4674 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі основного платежу - 87749 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 43875 грн.; від 13.04.06р. №0000202302/2 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1389 грн., нарахованих у зв’язку з отриманням бюджетного відшкодування в сумі 2778 грн. та зменшенням бюджетного відшкодування в сумі 11804 грн. та зобов’язати відповідача відшкодувати з Державного бюджету 1338251 грн. бюджетної заборгованості.
Постановою господарського суду Миколаївської області від 27 листопада 2006р. (суддя Середа О.Ф.) позов задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням ДПІ подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача в усних запереченнях на апеляційну скаргу просить залишити оскаржену постанову без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вважаючи, що оскаржуване судове рішення прийнято відповідно до обставин справи та вимог чинного законодавства.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, та проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва була проведена позапланова документальна перевірка підприємства ТОВ „Науково –виробниче підприємство „Земля і Життя” з питань дотримання ним вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ПП „Промтехніка” за період з 01.03.05р. по 01.05.05р.
За результатами перевірки контролюючим органом було складно акт від 14.11.05 р. за № 788/23-700/32333121/600.
З наявного у справі акту перевірки вбачається, що при здійсненні господарської діяльності товариством порушені вимоги підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” із змінами та доповненнями, в наслідок чого ним було завищено бюджетне відшкодування в сумі 1326447 грн. За результатами перевірки товариству зменшено від’ємне значення чистої суми податкових зобов’язань по податку на додану вартість по деклараціях за березень та квітень 2005 р. на загальну суму 1326447 грн. та донараховано податку на додану вартість на загальну суму 87749 грн.
За висновками акту перевірки контролюючим органом були винесені податкові повідомлення - рішення від 14.11.2005р. № 0000182302/0/4676, №0000172302/0/4674 та від 13.04.2006р. № 0000202302/2.
Не погоджуючись із рішеннями контролюючого органу товариство оскаржило їх в адміністративному порядку. Не задоволення скарг стало підставою звернення товариства із відповідним позовом до господарського суду, було задоволено повністю.
Судова колегія апеляційної інстанції погоджується із висновками наведеними в оскаржуваному судовому рішенні виходячи із наступного, так товариство згідно з договорами придбало у ТОВ „Промтехніка” 28/1000 частки в праві спільної власності на накопичувальні ставки, станцію перекачування та контейнери для твердих відходів на загальну суму 10475200 грн., у тому числі ПДВ у сумі 1754866,6 грн. В період з 24.12.03р. по 29.01.04р. товариство отримало податкові накладні від 24.12.03р. № 216, від 24.12.03р. № 216/1, від 24.12.03р. № 216/2 та від 29.01.04р. № 2 на суму 1745866,6 грн.
Наведена сума податку на додану вартість товариством була включена до складу податкового кредиту за попередні звітні періоди в деклараціях за березень та квітень 2005 р. та при проведенні перевірки не була врахована контролюючим органом з підстав, що ТОВ „Промтехніка” за даними поштового відділення не знаходиться за юридичною адресою, а тому адреса підприємства в податкових деклараціях вказана неправильно.
Такі доводи контролюючого органу судовою колегією апеляційної інстанції не можуть бути прийняті до уваги, оскільки контролюючим органом не здійснювалась перевірка місцезнаходження підприємства, як того вимагає закон, в податкових деклараціях вірно зазначена юридична адреса товариства, а згідно довідки ДПІ у Ленінському районі м. Донецька на запит прокуратури Миколаївської області - ТОВ „Промтехніка” перед податковою інспекцією звітувало і недоїмки по ПДВ за грудень 2003 р. у підприємства не було.
Відтак податкові накладні від 24.12.03 р. № 216, від 24.12.03 р. № 216/1, від 24.12.03 р. № 216/2 та від 29.01.04 р. № 2 на загальну суму 1745866,6 грн., отримані товариством, відповідають діючому податковому законодавству, та узгоджуються із вимогами підпунктів 7.2.1., 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України ”Про податок на додану вартість”. Обгрунтованих на нормах чинного податкового законодавства пояснень не врахування під час перевірки податкових накладних судом апеляційної інстанції від контролюючого органу не отримано.
Відповідно до вимог пункту 2.3.4. наказу ДПА України від 10.08.05р. № 327 „Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.05 р. за № 925/11205 - не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб’єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб”єкта господарювання.
Що стосується бюджетного відшкодування то судова колегія також погоджується із висновками наведеними в оскаржуваному судовому рішенні, оскільки відповідно з вимогами підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України ”Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. №168/97-ВР - датою виникнення податкового зобов’язання з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у випадку поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності каси-дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Відповідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України ”Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
З наявних у справі матеріалів вбачається, що товариство здійснило повну оплату за умовами договорів та відповідно отримало податкові накладні у лютому 2005р. Відповідно до вимог пункту 5.1. статті 5 вказаного Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” - якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податку самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь - який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.
24.12.2003р. ТОВ „Промтехніка” та ТОВ „Науково –виробниче підприємство „Земля і Життя” уклали договір купівлі-продажу № 241203 та підписали акт прийому-передачі від 24.12.2003р., який є невід’ємною частиною даного договору. Наведений договір є дійсним та не визнаний недійсним у встановленому законом порядку. Отже продавець передав товар і відповідно до норм податкового законодавства у нього виникло податкове зобов’язання за грудень 2003р., яке ним було задекларовано, що підтверджується листом заступника начальника ДПІ у Ленінському районі м. Донецька в якому вказано, що податкове зобов’язання за грудень 2003р. складали 5964452 грн.
Наведене свідчить, що оскаржені податкові повідомлення –рішення винесені на підставі акту перевірки яким не доведено порушення платника податків, а відтак господарським судом цілком обґрунтовано зроблено висновок про їх скасування.
Також судова колегія апеляційної інстанції не приймає доводи контролюючого органу стосовно того, що товариством не дотримані вимоги підпункту 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки з наявних у справі матеріалів не вбачається будь-яких порушень ТОВ „Промтехніка”, за які відповідальність наступає на підставі норм податкового законодавства.
Як свідчать дані головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві - Товариство з обмеженою відповідальністю „Промтехніка” має юридичну адресу та місцезнаходження: м. Донецьк, Ленінський район, вулиця Клінічна,11.
Відповідно до вимог підпункту 1.14 Положення про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку складання плану-графіка перевірки суб’єктів господарювання та взаємодії між структурними підрозділами при проведенні виїзної чи позапланової перевірки встановлюється відсутність юридичної особи або посадових осіб платника податків за місцезнаходженням або їх переховування, складається відповідний акт перевірки. Він передається до підрозділу податкової міліції, як окремий запит на встановлення місцезнаходження платника податків. Підрозділ податкової міліції здійснює оперативно - розшукові заходи щодо встановлення місцезнаходження платника податків. Не пізніше 10 денного терміну від дня отримання запиту на встановлення місцезнаходження підрозділ податкової міліції в обов’язковому порядку письмово повідомляє підрозділ, який очолює перевірку, та підрозділ обліку платників податків про результати здійснення заходів щодо встановлення місцезнаходження платника податків. Отже, наведена норма спростовує висновки контролюючого органу наведені в акті перевірки.
Відповідно до вимог підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 наведеного Закону встановлено, що у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. Суми, що невідшкодовані платнику податку протягом вищезазначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю.
Отже, зменшення сум, заявленого податкового кредиту контролюючим органом порушено право платника податків на отримання податкового кредиту.
Також судова колегія апеляційної інстанції вважає, що позапланова документальна перевірка контролюючим органом проведена з порушенням вимог чинного законодавства щодо порядку проведення та оформлення результатів перевірки, а саме наказ ДПА України від 10.08.05 р. № 327 „Про затвердження порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.05 р. за № 925/11205. Відповідно до вимог якого Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктами господарювання.
Відповідно до вимог пункту 1.7 статті 1 Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладається в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірки чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджує наявність зазначених фактів.
В акті від 14.11.05р. за № 788/23-700/32333121/600 зазначено, що в ході перевірки були використані наступні - установчі документи, декларації про податок на додану вартість за березень та квітень 2005 р., лист ДПІ у Ленінському районі м. Донецька від 27.09.05р. за № 26998/7/23-213.
На сторінці 4 Акту документальної перевірки вказано наступне: „перевіркою не надається можливим зробити остаточний висновок щодо декларування постачальником ТОВ „Промтехніка” відповідних податкових зобов’язань та їх сплату до Державного бюджету України та, як наслідок виникли сумніви щодо права ТОВ „Промтехніка” на виписування податкової накладної, як платника податку на додану вартість (п. п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 ЗУ „Про податок на додану вартість” передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим, як платники податку, передбаченому ст. 9 вказаного Закону”.
Отже, висновки акту, які зроблено на підставі припущень, та не підтверджені встановленими законом доказами не дають у даному випадку контролюючому органу правових підстав щодо донарахування платнику податків відповідних податків та застосування штрафних санкцій.
Відповідно до вимог підпункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.
Згідно з пунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Пунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків. Наявні у справі матеріали свідчать, що право платника податків на податковий кредит підтверджується належним чином оформленими податковими накладними.
Відповідно до вимог частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене оскаржена постанова є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її зміни або скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 162, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Постанову господарського суду Миколаївської області від 27 листопада 2006 р. зі справи № 15/313/06 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвала в порядку ст. 254 КАС України набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя-доповідач: В.І. Жеков
Судді: В.І. Картере
В.Т. Пироговський