ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"28" лютого 2007 р. | Справа № 25/404-06-9991А |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Туренко В.Б.
суддів Бандури Л.І., Поліщук Л.В.
при секретарі судового засідання Соломахіній О.О.
за участю представників сторін:
від позивача – Кончакова Т.О.
від відповідача –Родін С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Любашівської МДПІ Одеської області
на постанову господарського суду Одеської області від 4.12.2006р.
у справі № 25/404-06-9991А
за позовом ТОВ „Сільськогосподарське підприємство ім.Івана Підддубного”
до Любашівської МДПІ
про скасування податкового повідомлення-рішення
встановив:
Любашівською МДПІ Одеської області проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ „Сільськогосподарське підприємство ім. Івана Піддубного” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.10.2004р. по 31.03.2006р., за наслідками якої складено акт № 241/2300/32806935 від 21.07.2006р. На підставі вказаного акту Любашівською МДПІ 27.07.2006р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 000052/2300/0-3301, де зазначено про встановлення порушення п.11.29. ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість”, у зв’язку з чим визначено податкове зобов’язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 110303.00грн. та штрафної санкції в сумі 55151.00грн., нарахованої згідно п.п.17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 (а.с.86-106 т.3).
3 жовтня 2006 року ТОВ „Сільськогосподарське підприємство ім. Івана Піддубного” звернулось з адміністративним позовом про скасування вищезазначеного податкового повідомлення-рішення з мотивів неправомірності його прийняття (а.с.2-5 т.1).
Заперечуючи проти задоволення позову відповідач зазначив про необґрунтованість заявлених вимог (а.с.15-17 т.1).
Постановою господарського суду Одеської області від 04.12.2006р. (суддя Малярчук І.А.) позов задоволено з підстав невідповідності висновків ДПІ, викладених в акті перевірки, первинним документам позивача.
Не погодившись із постановою суду, відповідач 12.12.2006р. звернувся із заявою про апеляційне оскарження, а 29.12.2006р. –із апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що судом неправильно застосовані норми матеріального права, посилаючись на ті ж самі обставини, які відображені в акті перевірки.
Письмові заперечення на апеляційну скаргу від позивача не надійшли.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Згідно оспореного повідомлення-рішення, відповідачем податкове зобов’язання по податку на додану вартість визначено в загальній сумі 110303.00грн., яка відповідно до акту перевірки нарахована за січень 2005 року в сумі 70.00грн., серпень 2005 року в сумі 64154.00грн. та вересень 2005 року в сумі 46079.00грн. (а.с.86, 97 т.3).
Як вбачається з акту перевірки донарахування ПДВ в сумах 70.00грн. за січень 2005 року і 13033.34грн. за серпень 2005 року пов’язано з тим, що підприємство включило до складу податкового кредиту у вказаних періодах ПДВ по придбаним товарам, роботам, послугам по податковим накладним № 2 від 29.01.2005р. виданою СВК „Познанське” на загальну суму 420.00грн. (у т.ч. ПДВ –70.00грн.) та № 0822-2 від 22.08.2005р. виданою ТОВ „Паламіда” на загальну суму 78200.04грн. (у т.ч. ПДВ –13033.34грн.), з яких в одній відсутній опис, номенклатура, ціна, в другій –одиниця виміру, кількість, ціна (а.с.99-100 т.3), що є порушенням п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Зазнаючи про встановлення порушення вказаної норми Закону, податковою інспекцією у таблиці наведеній на сторінці 13 акту перевірки, вказаний перелік податкових накладних, виданих СВК „Познанське” № 202 від 22.10.2004р., № 207 від 26.10.2004р., № 213 від 30.10.2004р., що не мають відношення до податкових періодів (січень, серпень, вересень 2005р.) за які донараховано податкове зобов’язання по ПДВ в загальній сумі 110303.00грн. (а.с.100 т.3).
Розглядаючи спір в цій частині суд першої інстанції дослідив первинні документи позивача і зазначив про те, що виписувались вказані податкові накладні на виконання зобов’язань за правочинами, за якими здійснені платежі, ці податкові накладні відображені в реєстрах отриманих та виданих податкових накладних, книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг), суми ПДВ віднесені до податкового кредиту по деклараціям з ПДВ у відповідних періодах, тобто ці операції відображені позивачем у податковому та бухгалтерському обліку.
Недоліки в заповненні податкових накладних, виявлені ДПІ в результаті перевірки позивача, не робили їх недійсними, не свідчили про їх неналежність та недопустимість як доказів, фактичність здійснення господарських операцій, сплата ПДВ та його суми підтверджені відповідними первинними документами, інше при перевірці не виявлено.
Недотримання позивачем порядку встановленого п.п.7.2.6. Закону України „Про податок на додану вартість”, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість податкового повідомлення-рішення ДПІ, позаяк згідно з абзацем другим п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” підставою для відповідальності платника податку є непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.
Така правова позиція по даній категорії спорів викладена в постанові Верховного Суду України від 6.12.2005р. № 21-105.
Як вбачається з акту перевірки донарахування ПДВ в сумах 44541.00грн. за серпень 2005 року і 46079.00грн. за вересень 2005 року пов’язано з тим, що підприємство, в порушення п.11.29 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість”, безпідставно використало пільговий спеціальний режим оподаткування для сільськогосподарських підприємств у цих періодах, а також в жовтні, листопаді, грудні 2005 року (а.с.99, 100 т.30), але ці періоди не мають відношення до донарахованої суми ПДВ –110303.00грн. за січень, серпень, вересень 2005 року по оспореному податковому повідомленню-рішенню (а.с.97-100 т.3).
Дослідивши договори, первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, якими підтверджено виконання цих договорів, відомості що містяться у довідці позивача від 28.03.2005р. № 245, заключному звіті про підсумки сівби під урожай 2005 року, довідці статуправління № 4 від 26.01.2006р., суд першої інстанції встановив, що фактично підприємство розпочало виробництво сільгосппродукції в 2005 році, із загального обсягу продажу продукції власного виробництва за період з листопада 2004 року по 31 серпня 2005 року –136714.89грн. сума реалізації зернових становила 118295.78грн., що складало 86,53% від загальної суми валового доходу позивача (а.с.29-68, 77-90, 99-163 т.1; а.с.1-204 т.2; а.с.21-23, 81, 85, 86 т.3).
Проаналізувавши положення п.11.29.ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість”, п.3 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками –платниками податку на додану вартість, щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 271 від 26.02.1999р. (в редакції постанови КМУ від 23.04.2001р. № 374), суд першої інстанції дійшов висновку, що при наявності вищезазначених показників господарської діяльності позивача, останній підпадає під дію п.11.29. ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Судова колегія погоджується з таким висновком оскільки він відповідає обставинам справи та чинному законодавству.
Отже, ДПІ безпідставно визначила позивачу оспореним податковим повідомленням-рішенням податкове зобов’язання з ПДВ за січень 2005р. в сумі 70.00грн., серпень 2005р. в сумі 57574.34грн. (13033.34 + 44541.00) та за вересень 2005 року в сумі 46079.00грн., що складає загальну суму 103723.34грн.
З акту перевірки не вбачається з яких підстав податковою службою донараховано ПДВ за серпень 2005 року в сумі 6579.66грн. (64154.00 –57574.34), які норми Закону України „Про податок на додану вартість” порушені позивачем, будь-яких пояснень з цього приводу представником ДПІ не надано під час розгляду апеляційної скарги, що унеможливлює вважати правомірним таке донарахування.
З огляду на зазначене суд першої інстанції обґрунтовано скасував оспорене податкове повідомлення-рішення і підстави для скасування судової постанови відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Постанову господарського суду Одеської області від 04.12.2006р. у справі № 25/404-06-9991А залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя В.Б. Туренко
Судді Л.І. Бандура
Л.В. Поліщук