Судове рішення #473185
11/47-ПД-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И


19.02.2007                                                                Справа №  11/47-ПД-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Гридасова Ю.В. при секретарі Шепель І.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом прокурора Комсомольського району м. Херсона в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України, м. Київ,

до відповідача - 1: Українського акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі Херсонського центрального відділення, м. Херсон,   

до відповідача-2 відкритого акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний завод", м. Херсон,

до відповідача-3 Херсонського державного заводу суднового обладнання та суднової арматури Міністерства промислової політики України, м. Херсон, про  визнання договору недійсним,

за участю прокурора відділу прокуратури Херсонської області - Пуляєва І.В., посвідчення № 39 від 30.07.99 р.,

а також представників:

позивача: Горобчук М.І., дов. № 20/5-4-493 від 01.12.06 р.,

відповідача-1: Якуба Н.І., юрисконсульт. дов. № 181624 від 20.07.06 р.,

відповідача-2: Тодавчич С.М., ю/к. дов. № 759/70-43-"П" від 14.11.06 р.,

відповідача-3: Капустняк В.А., директор. посвідчення № 285, Іпатов В.В., ю/к. дов. від 12.02.07 р.

Прокурор у позовній заяві просить визнати неукладеним договір про перевід боргу № 02-01/58-98 від 23.03.1998р., учасниками якого є відповідачі, посилаючись на положення ст. ст. ст. 121 Конституції України, ст. ст. 153, 161, і 98 ЦК України.

Серед підстав позовних вимог прокурор зазначає, що Херсонському  державному заводу суднового обладнання та суднової апаратури не передано Херсонським  суднобудівним заводом інформації та документації, які б підтверджували права і обов'язки  Промінвестбанка та Херсонського суднобудівного заводу за кредитним договором № 61 від 13.09.1995р. Передача Херсонським суднобудівним заводом інформації та документації, які підтверджують права і обов'язки цього заводу перед Промінвестбанком, в момент підписання угоди є істотною умовою договору переводу боргу, без здійснення якої договір є неукладеним і не може породжувати будь-які правовідносини між сторонами в договорі.

Причиною тривалого незаявлення позову за письмовими поясненнями № 2/128/вих-06 від 26.01.2006р. прокурор зазначає постійне ухилення ВАТ "Херсонський суднобудівний завод" від надання документації щодо передання Херсонському державному заводу суднового обладнання та суднової апаратури боргових зобов'язань відповідно до умов договору переводу  боргу. Адміністрація Херсонського державного заводу суднового обладнання та суднової арматури тривалий час намагалася отримати від ВАТ "Херсонський суднобудівний завод"  вищевказану документацію, однак керівництвом ВАТ "Херсонський суднобудівний завод" останню було знищено згідно акту ''Про виділення до знищення документів, які не підлягають знищенню" затверджену генеральним директором ДП "Херсонський суднобудівний завод" 17.03.2000 року (лист № 370/01-532 від 13.08.2001 року). Даний лист додатково підтверджує,  що умови договору переводу боргу ВАТ "Херсонський суднобудівний завод" щодо передачі інформації та документації Херсонському державному заводу суднового обладнання та суднової арматури не виконано.

Крім того, на протязі 1998 -2005 років вказану документацію та інформацію керівництво Херсонського державного заводу суднового обладнання та суднової арматури намагалося отримати від Українського комерційного Промислово-Інвестиційного банку України в особі Херсонського центрального відділення. Однак, банк відмовився надавати таку інформацію, посилаючись на обов'язок передачі останньої саме ВАТ "Херсонський суднобудівний завод".

Представник позивача в ході судового засідання 19.02.07 р. подав письмове клопотання про зміну предмета позову, у якому зазначив, що враховуючи обставини розгляду справи на попередніх етапах і з урахуванням вказівок, що містяться в постанові Вищого господарського суду України від 11 жовтня 2006 року у справі № 11/47-ПД-06, Міністерство промислової політики України відповідно до статтей 22 та 29 Господарського кодексу Украни, не змінюючи підстав позову, заявляє клопотання про зміну предмету позову. Новим предметом позову у справі №11/47-ПД-06 є визнання договору про перевід боргу № 02-01/58-98 недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступні обставини:

сторони не визначили, які зобов'язання бере на себе "Новий боржник", що базуються на договорі № 61, адже зазначений договір № 61 не є складовою частину спірного договору і не є його додатком;

сторони не визначили, яку інформацію та документацію повинен отримати "Новий боржник",  що мала підтвердити  його  права та зобов'язання перед "Кредитором", сторони лише задекларували необхідність надання такої інформації та документації;

на  дату  підписання  договору  переводу  боргу  була  відсутня  правова  підстава для укладання цього договору на основі договору № 61, оскільки дія останнього була припинена при підписанні договору № 16  від 28 лютого 1996 року;

сторони не дійшли згоди, з якої дати вступає в силу договір переводу боргу, зазначивши, що договір вступає в силу з моменту заснування "Нового боржника". Така умова є невизначеною.   Прийняття  рішення   про   заснування  юридичної  особи   не   є  датою створення цієї особи;

до "Нового боржника" не доведено вимоги та заперечення, які засновані на відношеннях між "Первісним боржником" та "Кредитором", у пункті 6 спірного договору про це лише зазначено, але докази цього, і що саме доведено до "Нового боржника" не визначено.

Крім того, позивач зазначає про наступне.

Відповідно до пункту 2 договору № 02-01/58-95 про перевід боргу, зобов'язання, які приймає на себе "Новий боржник", базуються на кредитному договорі № 61 від 13 вересня 1995 року, який укладено між Українським акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та Херсонським суднобудівним заводом.

Зобов'язання, які приймає на себе "Новий боржник", і які базуються на кредитному шговорі № 61, є істотними умовами спірного договору, оскільки за змістом пункту 2 договору № 02-01/58-95 про перевід боргу у "Нового боржника" виникають зобов'язання і відповідності до договору № 61.

З цього приводу необхідно зазначити наступне. 28 лютого 1996 року Український акціонерний комерційний промислово-інвестиційним банк та Херсонський суднобудівний завод уклали кредитний договір № 16, відповідно до пункту 1.1 якого предметом договору (перезаключения кредитних договорів, в тому числі і договору № 61 від 13 вересня 1995 року, на загальну суму два трильйони п'ятсот сім мільярдів сто шісдесят шість мільйонів двісті дев'яносто тисяч сімсот (2507168290700) карбованців. Позичальник (Херсонський суднобудівний завод) зобов'язався використати кредит на цілі, вказані в договорі, і повернути кредит до 13.08.1996 року.

Таким чином, на дату укладання спірного договору № 02-01/58-95 про перевід боргу 23 березня 1998 року дія кредитного договору № 61 була припинена шляхом його перезаключения. Сторони спірного договору, тобто договору про перевід боргу, не досягли згоди (і не могли досягти згоди) по істотним умовам договору з огляду на те, що були відсутні підстави для його заключения, і не виникли відповідні зобов'язання "Нового боржника".

Прокурор в ході судового засідання 19.02.07 р. підтримав заявлене позивачем  клопотання та просив визнати спірний договір про перевід боргу № 02-01/58-98 від 23.03.1998 р. недійсним з підстав, зазначених позивачем.

Представник відповідача-1 під час судового засідання заперечував проти позовних вимог, відповідно до відзиву на позовну заяву, посилаючись на наступні обставини.

Як стверджує відповідач-2, борг у Херсонського державного заводу суднового обладнання та суднової арматури виник на підставі розподільного балансу станом на 01.02.1998 р., затвердженого заступником міністра промислової політики України. Договір про перевід боргу від 23.03.1998 р., на думку відповідача-1, є лише правовою підставою, яка закріпила наявність боргу, що перейшов за розподільним балансом.

Внаслідок прокурорської перевірки достовірності видачі кредиту по кредитному договору № 61 у межах господарської справи № 13/227, як вважає відповідач-1, зроблено висновок щодо документального підтвердження надання кредиту. У іншій господарській справі - № 4/448-ПД відмовлено у позові Херсонського державного заводу суднового обладнання  та суднової апаратури щодо визнання недійсним договору переводу боргу № 02-01/58-98 від 23.03.1998 р. Наявність договору переводу боргу підтверджена судовим рішенням, яке має преюдиційну силу. В період з 17.06.1998 р. по 17.07.2001 р. новим боржником частково виконано зобов'язання за договором про перевід боргу в сумі 76022грн.27коп. На думку відповідача-1, сторони по договору досягли згоди щодо істотних умов договору переводу боргу, повноважні представники підписали його та скріпили відтисками печаток. Виконання чи невиконання зобов'язань за договором про передачу документів, інформації, на думку відповідача-1, не впливає на узгодженість умов договору під час його укладення, на укладеність договору.

Відповідач-1, вважає що позовну заяву подано з порушенням строку позовної давності, поважних причин для його відновлення не вбачає. Відповідач-1 має сумніви в тому, що оспорюваний договір порушує саме інтереси позивача - Міністерство промислової політики України.

Також, відповідач-1 на заперечення позовних вимог зазначає, що порядок нарахування процентів за кредитним договором визначається математичною формулою. Проценти, загальна сума яких зазначена за договором про перевід боргу, нараховані відповідно до умов кредитного договору станом на 01.03.1998 р. Відповідач-1 в обгрунтування своєї позиції посилається на лист  заступника міністра промислової політики України В.Т. Лящова, № 10/4-2-198 від 17.11.1999 р. у якому вказано, що ДП "Судмаш" з 01.04.1998 р. є правонаступником "Херсонського суднобудівного заводу" у відповідних частинах майнових прав та зобов'язань, означених розподільчим балансом.

Як зазначає відповідач-1, у рішенні Господарського суду Херсонської області № 7/12-ПС від 17.10.2001 р., за яким відмовлено у позові про визнання недійсним оспорюваного договору про перевід боргу за ст. 56 ЦК УРСР, зроблено висновок про те, що при укладенні оспорюваного договору між сторонами в потрібній формі у належному випадку досягнуто згоди по всіх істотних умовах, що відповідає вимогам ст. 153 ЦК України.

Про чинність переводу боргу, на думку відповідача-1, свідчить угода № 17-1465/2 від 14.09.1999 р. про реструктуризацію заборгованості державного підприємства "Херсонський суднобудівний завод" по кредитах та відсотках перед Промінвестбанком, в якій підтверджується заборгованість по договорам, в переліку яких договір № 61 відсутній.

Представник відповідача-2 в ході судового засідання заперечував проти позовних вимог, відповідно до відзиву на позовну заяву, посилаючись на наступні обставини.

Відповідно до чинної, станом на час укладення оспорюваного договору, статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" у разі поділу підприємства до нових підприємств, які виникли в результаті цього поділу переходять за розподільчим балансом у відповідних частинах майнові права та обов'язки реорганізованого підприємства. Як стверджує відповідач-2, борги Херсонського державного заводу суднового обладнання та суднової арматури виникли на підставі розподільчого балансу, а договір про переведення боргу від 23.03.1998 р. № 02/01/58-98 являється правовою підставою, яка закріпила наявність боргу у сумі 2969994грн.13коп. за Херсонським державним заводом суднового обладнання та судової арматури.

Відповідач-2 також зазначив, що у справах № 7/12-ПС 17.10.2001 р. та № 4/448-ПД  23.12.2003 р. господарський суд Херсонської області відмовляв у позовах Херсонському державному заводу суднового обладнання та суднової арматури про визнання недійсним, за різними підставами, цього ж договору  про перевід боргу. 21.02.2002 р., у справі № 4/2-ПС визнано недійсними п. 2.4, 2.5 кредитного договору № 61 від 13.09.1995 р., у вимогах про недійсність решти цього кредитного договору відмовлено.

За ст. 153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, якщо між сторонами в потрібній формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Як стверджує відповідач-2, в договорі № 02-01/58-98 були передбачені всі істотні умови, а сам договір був підписаний повноважними представниками без будь-яких зауважень. Сплата Херсонським державним заводом суднового обладнання та суднової арматури частини отриманого боргу в сумі 76022грн.27коп. з 1998р. по 2001 р., на думку відповідача-2, ще раз підтверджує законність укладеного договору про перевід боргу № 02-01/58-98 від 23.03.1998 р.

Відповідно до листа Херсонського державного заводу суднового обладнання та суднової арматури від 13.08.2001 р. були передані оригінали кредитного договору № 61 від 13.08.1995 р. зі змінами та доповненнями отже, на думку відповідача-2, необхідна за п. 5 договору інформація була надана повністю.

Як вважає відповідач-2, оспорюваний договір підписувався представниками сторін без будь-яких заперечень. Невиконання учасниками угоди істотних умов, наведених за угодою не може бути підставою для висновку про відсутність таких умов в угоді.

Оскільки за результатами розгляду інших господарський справ - № 7/12-ПС та № 4/448-ПС не знайдено підстав вважати недійсним договір про перевід боргу, на думку відповідача-2, його слід вважати дійсним і укладеним, оскільки неможливо, щоб договір, який вже судом визнаний дійсним, згодом визнавався неукладеним.

Твердження прокурора про невиконання первісним боржником зобов'язань з передачі інформації за п. 5 договору про перевід боргу, на думку відповідача-2, спростовується  змістом акту приймання - передачі оригіналів кредитного договору № 61 та змін до нього. Як вважає відповідач-2, прокурором не наведено жодного факту порушення законодавства, який би міг бути підставою для задоволення позову за заявленим предметом.

Представник відповідача-3 під час судового засідання визнав позовні вимоги, з урахуванням змін та доповнень, у повному обсязі.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 13.02.07 р. до 19.02.07 р. та в судовому засіданні 19.02.07 р. для підготовки вступної і резолютивної частин рішення по справі, які було оголошено за згодою представників учасників судового процесу.

Відповідно до розпорядження голови господарського суду Херсонської області від 08.11.06 р. № 265 (а.с. 124, том 3) справу передано на розгляд судді Гридасову Ю.В.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в :

23.03.1998р. за участю трьох осіб укладено договір про перевід боргу № 02-01/58-98. Учасниками цього договору є Херсонський суднобудівний завод - первісний боржник, Херсонський державний завод суднового обладнання та суднової апаратури - новий боржник, та Промінвестбанк в особі головного відділення у м.Херсоні - кредитор.

Херсонський державний завод суднового обладнання та суднової арматури створено за наказом міністра промислової політики України № 55 від 12.02.1998р. на базі майна машинобудівного підрозділу Херсонського суднобудівного заводу шляхом його відокремлення. Державна реєстрація Херсонського державного заводу суднового обладнання та суднової арматури в якості суб'єкта підприємницької діяльності здійснена виконавчим комітетом Херсонської міської ради 24.02.1998 р. за реєстраційним номером 5395, з цієї ж дати - з 24.02.1998 р. Херсонський державний завод суднового обладнання та суднової арматури внесено до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом № 24944438. Отже,  на дату  укладення Договору про перевід боргу - на 23.03.1998 р. - Херсонський державний завод суднового обладнання та суднової арматури (Новий боржник) набув статусу юридичної особи, отже, став самостійним суб’єктом права. Як господарюючий суб’єкт з правами юридичної особи, з моменту  державної реєстрації  підприємство набуло права з власної ініціативи приймати будь які рішення, в тому числі укладати угоди, що не суперечать законодавству України.

Укладення  договору – це зустрічні  дії двох або більше  суб’єктів права щодо вироблення умов договору, які відповідають їх реальним намірам, а також юридичне оформлення договору, тобто надання цим умовам певної форми.

Виходячи з приписів  ст. 153 ЦК УРСР, що діяла на час укладення оспорюваної угоди, договір вважається укладеним, якщо між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди  щодо його істотних умов. Істотними є ті умови, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі  сторін  має бути  досягнуто згоди.

Правовідносини, що виникли  між Херсонським суднобудівним заводом, Херсонським державним заводом суднового обладнання та суднової апаратури та Промінвестбанком в особі головного відділення у місті Херсоні з приводу переводу боргу, на час виникнення зазначених цивільних відносин регулювалися положеннями статей 201, 202 ЦК УРСР, відповідно до яких перевід боржником свого боргу на іншу особу допускається лише за згодою кредитора, новий боржник вправі висувати проти вимоги кредитора всі заперечення, основані на відносинах між кредитором і первісним боржником, порука і встановлена третьою особою застава припиняється з переводом боргу, якщо поручитель або заставодавець не виявив згоди відповідати за нового боржника, перевід боргу, оснований на угоді, укладеній у письмовій формі, повинен бути вчиненим у простій письмовій формі.

Отже, сутністю переводу боргу є заміна  зобов’язаної  сторони, внаслідок чого первісний боржник вибуває із зобов’язання, а новий боржник–вступає, при цьому зміст самого  зобов’язання не змінюється.

Предмет договору, за текстом оспорюваного договору про перевід боргу, викладено наступним чином: "Херсонський державний завод суднового обладнання та суднової апаратури створюється в результаті реструктуризації Херсонського суднобудівного заводу, наділяється активами і пасивами у відповідності до розподільного балансу. Первісний боржник переводить на нового боржника грошовий борг за кредитним договором № 61 від 13.09.1995р. в розмірі 2066818грн. 23 коп. і нарахованим відсоткам за ним станом на 01.03.1998р. в сумі 903175грн. 90коп., що виник внаслідок неналежного виконання зобов'язань перед кредитором. Загальна заборгованість 2969994грн.13 коп."

Сторони договору про перевід боргу вказали, що зобов'язання, яке приймає новий боржник, грунтується на кредитному договорі № 61 від 13.09.1995 р., укладеному між первісним боржником та кредитором. За текстом договору кредитор надав згоду на перевід боргу та зменшує дебіторську заборгованість первісного боржника на суму 2969994грн.13 коп.

Договір містить норму (п. 5) про те, що первісний боржник під час підписання договору передає новому боржнику всю інформацію і документацію, що підтверджує його права та обов'язки перед кредитором. За іншим пунктом договору (№ 6) вказується, що новий боржник повідомлений про вимоги та заперечення, які грунтовані на відносинах між первісним боржником та кредитором. Також за договором про перевід боргу зазначено, що він вступає в силу з моменту заснування нового боржника в якості юридичної особи у відповідності до вимог чинного законодавства.

Вищий господарський суд України в постанові від 11 жовтня 2006 року по справі зазначив, що місцевий господарський суд, в порушення вимог статті 43 ГПК України, пославшись на узагальнюючий кредитний договір № 16 від 28.02 1996 року, не дав йому правової оцінки в сукупності з іншими доказами, а відтак не з'ясував чи не припинена з урахуванням обставин справи дія попереднього кредитного договору № 61 від 13.09.1995 року, які зобов'язання існують між сторонами за цим договором і які зобов'язання між сторонами існують за узагальнюючим кредитним договором № 16 від 28.02.1996 року.

Відповідно до пункту 2 договору № 02-01/58-95 про перевід боргу, зобов'язання, які приймає на себе "Новий боржник", базуються на кредитному договорі № 61 від 13 вересня 1995 року, який укладено між Українським акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та Херсонським суднобудівним заводом.

28 лютого 1996 року Український акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк та Херсонський суднобудівний завод уклали кредитний договір № 16, відповідно до пункту 1.1 якого предметом договору є переукладення кредитних договорів, в тому числі і договору № 61 від 13 вересня 1995 року, на загальну суму два трильйони п'ятсот сім мільярдів сто шістдесят шість мільйонів двісті дев'яносто тисяч сімсот (2507168290700) карбованців. Позичальник (Херсонський суднобудівний завод) зобов'язався використати кредит на цілі, вказані в договорі, і повернути кредит до 13.08.1996 року. За змістом статті 220 Цивільного кодексу УРСР (у редакції 1963 року) зобов'язання припиняється угодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими ж особами. Таким чином, на дату укладання спірного договору № 02-01/58-95 про перевід боргу 23 березня 1998 року дія кредитного договору № 61 була припинена шляхом його переукладення.

Таким чином, за спірним договором, укладеним 23.03.1998 p., сторони передбачили перевід боргу по зобов'язанням Херсонського суднобудівного заводу, яких не існувало на момент укладення оспорюваного договору, а саме: по зобов'язанням Херсонського суднобудівного заводу, що виникли внаслідок виконання кредитного договору № 61 від 13.09.1995 р. та були припинені у зв'язку із укладенням кредитного договору № 16 від 28.02.1996 р.

Відповідно до ст. 201 Цивільного кодексу УРСР перевід боргу призводить до заміни осіб в певному існуючому зобов 'язанні.

Відповідно до ст. 151 Цивільного кодексу УРСР в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.

Частина 1 ст. 220 ЦК УРСР передбачає припинення зобов'язань угодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими ж особами.

При цьому під припиненням зобов'язань слід розуміти припинення існування прав та обов'язків його учасників, які становлять зміст зобов'язання. При припиненні зобов'язання угодою сторін про заміну одного зобов'язання іншим між тими ж особами, зобов'язання, що виникло на підставі первісного договору перестає існувати, і його учасників більше не пов'язують ті права та обов'язки, які раніше з нього випливали. Натомність замість зобов'язання дія якого припиняється виникає узгоджене сторонами нове зобов'язання.

В договорі № 16 від 28.02.1996 року встановлено, що предметом договору є переукладення кредитних договорів в тому числі і кредитного договору № 61 та надання кредиту в сумі 2507166290700 за рахунок кредитних ресурсів Національного банку в сумі 2500 мрд. крб. Крім того, договір містить умови кредитування, права та обов'язки сторін та інші умови. Таким чином, укладення кредитного договору № 16 від 28.02.1996 року свідчить про досягнення домовленості сторін щодо припинення зобов'язань за попередніми кредитними договорами та виникнення нових на підставі договору № 16. Укладення договору № 16 від 28.02.1996 року є тим юридичним фактом, який призвів до припинення зобов'язань за кредитним договором № 61 від 13.09.1995 року.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача-1 на ту обставину, що кредитний договір № 16 від 28 лютого 1996 року є невід'ємною частиною договору № 61 від 13.09.1995 p., що, на думку відповідача-1, відповідає діючому в той час положенню "Про кредитування", оскільки в тексті кредитного договору № 16 не зазначено про вказані відповідачем-1 обставини і він містить інші умови та предмет договору.

Відповідно до вимог ст. 48 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все  одержане за угодою, а при  неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені  законом. (Із  змінами,  внесеними  згідно  з  Указом  ПВР  N   660-12   від 28.01.1991).

Відповідно до положень ст. 59 того ж Кодексу угода, визнана недійсною, вважається недійсною з  моменту  її укладення.

Господарським судом, відповідно до положень ч. 2 ст. 35 та п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, не приймаються до уваги посилання відповідачів 1 та 2, в обґрунтування заперечень на позовну заяву, на той факт, що Херсонський державний завод суднового обладнання та суднової арматури неодноразово звертався з заявами до господарських судів різних рівнів про визнання недійсним договору "Про переведення боргу" від 23.03.1998 року за № 02-01/58-98, який є предметом цього спору (справи № 7/12-ПС та 4/448-ПД), оскільки, господарський спір у справі № 11/47-ПД-06 вирішується у іншому складі учасників, враховуючи, що прокурор, згідно ст. 29 ГПК України користується правами сторони. Крім того, позивач у справі № 11/47-ПД-06 посилається на інші підстави позовних вимог.

Не приймається до уваги і посилання відповідача-1 на те, що позовну заяву подано з порушенням строку позовної давності, оскільки до позовних вимог про визнання недійсним договору позовна давність не застосовується з урахуванням того, що недійсний договір не породжує прав та обов'язків, відповідно і перебіг строку позовної давності не починається. Крім того, відповідач-1 має сумніви в тому, що оспорюваний договір порушує саме інтереси позивача - міністерство промислової політики України однак, зазначені сумніви спростовуються обставинами справи, обґрунтуванням, викладеним прокурором у позовній заяві.

Наслідки недійсності оспорюваного договору судом не застосовуються у зв'язку з тим, що позивачем, у відповідності до ст. 33 ГПК України, не доведено його виконання всіма учасниками. Разом з тим, сторони за спірним договором не позбавлені права на вирішення спору у зазначеній частині в порядку окремого позовного провадження.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідачів у рівних частинах.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись  ст. ст.  82-85 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.           Позов задовольнити.

2.           Визнати недійсним договір переводу боргу № 02-01/58-98 від 23.03.1998 р., укладений між Українським акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі Херсонського головного відділення, Херсонським суднобудівним заводом та Херсонським державним заводом суднового обладнання та суднової арматури.

3.          Стягнути з Українського акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі Херсонського центрального відділення, ідентифікаційний код - 09352284, адреса - будинок № 8, вулиця Горького, місто Херсон, р\рахунок –не відомий :

а) в доход Держбюджету України код отримувача - 24104230 відділення Держказначейства у м. Херсоні, Банк Управління Держказначейства в Херсонській області, МФО - 852010, р\рахунок № 31119095700002, код призначення платежу - 22090200, символ звітності 095 –28грн.33коп. державного мита;

б)           на користь ДП "Судовий інформаційний центр", ідентифікаційний код –30045370, адреса –будинок № 2, вулиця Трутенка, місто Київ, р\рахунок № 26002014180001 в Львівській філії ВАТ "Банк Універсальний" м. Львів, МФО - 325707, 39грн.33коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний завод", ідентифікаційний код - 14308500, адреса - будинок № 1, Карантинний острів, місто Херсон, р\рахунок –не відомий :

а) в доход Держбюджету України код отримувача - 24104230 відділення Держказначейства у м. Херсоні, Банк Управління Держказначейства в Херсонській області, МФО - 852010, р\рахунок № 31119095700002, код призначення платежу - 22090200, символ звітності 095 –28грн.33коп. державного мита;

б)           на користь ДП "Судовий інформаційний центр", ідентифікаційний код –30045370, адреса –будинок № 2, вулиця Трутенка, місто Київ, р\рахунок № 26002014180001 в Львівській філії ВАТ "Банк Універсальний" м. Львів, МФО - 325707, 39грн.33коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.          Стягнути з Херсонського державного заводу суднового обладнання та суднової арматури Міністерства промислової політики України, ідентифікаційний код - 24944438, адреса - будинок № 1, Карантинний острів, місто Херсон, р\рахунок –не відомий :

а) в доход Держбюджету України код отримувача - 24104230 відділення Держказначейства у м. Херсоні, Банк Управління Держказначейства в Херсонській області, МФО - 852010, р\рахунок № 31119095700002, код призначення платежу - 22090200, символ звітності 095 –28грн.33коп. державного мита;

б)           на користь ДП "Судовий інформаційний центр", ідентифікаційний код –30045370, адреса –будинок № 2, вулиця Трутенка, місто Київ, р\рахунок № 26002014180001 в Львівській філії ВАТ "Банк Універсальний" м. Львів, МФО - 325707, 39грн.33коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

 6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).   



         Суддя                                                                                      Ю.В. Гридасов


Дата оформлення та підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 Господарського

        процесуального кодексу України                                                            "01" березня 2007 р.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація