Справа № 2-6121/08 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2009 року Київський районний суд м. Одеси в складі:
Головуючого – судді Куриленко О.М.,
при секретарі - Фірко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення авансу,
ВСТАНОВИВ:
В жовтні 2008 року позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення авансу, мотивуючи свої вимоги тим, що 21 лютого 2007 року між нею та відповідачкою був укладений письмовий договір, за яким вони домовились укласти в майбутньому правочин з купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1, частина якої належала відповідачці на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 26.12.1995 року, виданого УЖКГ виконкому Одеської міської ради народних депутатів.
У якості авансу і в рахунок вартості квартири позивачкою було передано ОСОБА_2 у день укладення договору 10 100 гривень, а 1.03.2007 року – додатково ще 4 000 доларів США, що за курсом НБУ на той час складало 20 200 гривень. Таким чином, загальна сума авансу склала 30 300 гривень.
В зв`язку з тим, що угода купівлі-продажу квартири між сторонами не відбулась, і на її неодноразові звернення повернути гроші відповідачка не відповідала, позивач просила стягнути з ОСОБА_2 суму сплаченого авансу 30 300 гривень, держмито у розмірі 303 гривні та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ у сумі 30 гривень.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила залучити в якості співвідповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, так як при укладанні договору ОСОБА_2 діяла як в своїх інтересах, так і в інтересах зазначених осіб, які видали їй довіреності.
Представник відповідача ОСОБА_2, який діє за дорученням наявним в матеріалах справи, позов не визнав, зазначаючи, що всі умови попередньої домовленості його довірителькою були виконані і даний договір не був укладений саме з вини позивача. Крім того, просив залучити в якості співвідповідачів по справі ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які є співвласниками квартири АДРЕСА_1.
У судовому засіданні клопотання представників сторін були задоволені та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 були залучені до участі в справі в якості співвідповідачів, що не суперечить вимогам статті 33 Цивільно-процесуального Кодексу України.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судове засідання не з`явились, про слухання справи повідомлені належним чином, надали до суду власноручно підписані заперечення на подану позовну заяву.
Заслухавши представників сторін, дослідивши і проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно свідоцтва про право власності, виданого УЖКГ виконкому Одеської міської Ради народних депутатів 26 грудня 1995 року, квартира АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 (а.с.14).
Як встановлено у судовому засіданні, 21.02.2007 року в агенції нерухомості „Гавань” між позивачкою та ОСОБА_2, яка діяла в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4, був укладений договір про намір до 1 травня 2007 року здійснити угоду купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, згідно якого позивачка передала ОСОБА_2 в якості авансу 10 100 гривень. Вказаним договором була погоджено, що покупець повинен передати продавцю залишок грошей в сумі 782 750 грн. до 1.05.2007 року, також були з`ясовані інші істотні умови майбутнього договору. Крім того, згідно п.7 вказаного договору, 21 березня 2007 року було проведено доавансування майбутньої угоди в сумі 4 000 доларів США (а.с.7-9).
У встановлений договором строк угода купівлі-продажу вказаної квартири не відбулась в зв`язку з відсутністю у позивача ОСОБА_1 коштів на її купівлю, так як належна їй квартира, розташована по вул. Середньофонтанській, після продажу якої вона планувала купити квартиру відповідачів, продана не була. Як вказувала представник позивача, квартира позивачки не була продана з незалежних від неї причин, не зважаючи на те, що вона зменшувала ціну та прикладала інші зусилля, що підтверджується оголошеннями в газеті „Авізо”.
В судовому засіданні встановлено і не заперечувалось представниками сторін, що 21 лютого 2007 року між позивачкою та ОСОБА_2 був укладений попередній договір, в якому були з`ясовані всі істотні умови майбутнього договору купівлі-продажу вказаної квартири.
Згідно вимог ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а у разі, коли для основного договору встановлена нотаріальна форма, попередній договір теж підлягає нотаріальному посвідченню.
Так як згідно ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню, то і відповідний попередній договір теж повинен бути посвідчений нотаріально. В порушення вимог зазначених норм закону договір від 21.02.2007 року нотаріально посвідчений не був.
У відповідності до ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача ОСОБА_2 з посиланням на норми ч.2 ст.635 ЦК України про те, що вказана грошова сума залишилась у відповідачів у якості відшкодування збитків, спричинених у наслідок не укладення договору купівлі-продажу, так як суду не було наведено доказів існування таких збитків згідно ч.2 ст.22 ЦК України.
Крім того, суд не може прийняти до уваги твердження представника відповідача про те, що згідно п.3.7 договору від 21.02.2007 року у разі відмови покупця від придбання об`єкту нерухомості, він втрачає право вимагати повернення суми авансу, так як аванс - це грошова сума, яку боржник передає кредитору у рахунок майбутніх платежів, аванс зараховується у рахунок платежів на майбутнє і не є одним із засобів забезпечення виконання зобов'язання, він обмежується виключно платіжною і засвідчувальною функцією. На відміну від завдатку, аванс не несе на собі забезпечувального навантаження. Тобто, якщо сторона, що одержала аванс, не виконала своїх зобов`язань за договором, інша сторона має право вимагати лише повернення авансу, а не сплати його подвійної суми. Якщо у разі невиконання зобов`язання відповідальною буде сторона, яка передала аванс, вона незалежно від невиконання цього зобов`язання має право вимагати повернення авансу.
Згідно вимог ч.1 ст.203 Цивільного Кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Таким чином, так як сторони тільки домовились укласти договір, але не оформили його, платежі, які були сплачені в рахунок виконання договору вважаються авансовими і повертаються у тому ж розмірі, в якому були виплачені. Так як сума, передана позивачкою ОСОБА_2 є авансом, то пункти договору 3.6 та 3.7 суперечать чинному цивільному законодавству і сплачена сума авансу підлягає поверненню ОСОБА_1.
Зважаючи на вищевикладене і керуючись ст.ст. 203 ч.1, 220 ч.1, 635, 657ЦК України та ст.ст.10, 11,15, 208,209,212, 213,214, 215,218ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 у солідарному порядку отриманий аванс у сумі 30 300 (тридцять тисяч триста) гривень, державне мито у розмірі 303 гривні та витати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси.
Суддя