ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

справа № 2-414/06

провадження № Б/н 14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/ЗАОЧНЕ/

"11" травня 2010 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Цимбал І.К.

при секретарі - Барвіцькій М.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди завданою дорожньо-транспортною пригодою,

В СТАН О В И В:

Позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Києва із позовом до відповідача, який уточнив в судовому засіданні, про відшкодування матеріальної шкоди завданою дорожньо- транспортною пригодою, мотивуючи свої вимоги тим, що 18 лютого 2008 року через винні дії ОСОБА_3 сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), в результаті якої позивачу було спричинено матеріальні збитки в розмірі 25278 грн. 95 коп., які позивач просить стягнути з відповідачів солідарно, оскільки на час вчинення правопорушення вказаним транспортним засобом володів ОСОБА_4, а ОСОБА_3 вчинив ДТП під час виконання ним трудових обов'язків перебуваючи у відповідних трудових відносинах з ОСОБА_4 Крім того, позивач також просить стягнути з відповідачів солідарно 550 грн. за проведення товарознавчого дослідження; 717 грн. 50 коп. судові витрати та 3000 грн. моральної шкоди, оскільки відповідачі відмовились від відшкодування шкоди у добровільному порядку, внаслідок чого позивач тривалий час позбавлений можливості відремонтувати свій транспортний засіб, що призвело до суттєвих порушень, як в його життєвих та виробничих стосунках так і членів його сім'ї. Позивач також зазначає, що протягом тривалого час) позбавлений можливості провідувати родичів, що проживають у Житомирській області, що погіршило відносини з родиною.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав наведених вище, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність та ухвалення заочного рішення.

В судове засідання відповідачі не з'явились належним чином були повідомлені про час га місце судового розгляду справи через засоби масової інформації, про поважність причин неявки суд не повідомили та не просили розглядати справу у їх відсутність, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідачів та ухвалити за згодою представника позивача заочне рішення.

Третя особа та його представник в судове засідання не з’явились, від представника третьої особи надійшла заява про розгляд справи у його відсутність та відсутність представника.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.

18.02.2008 року о 18.00 год. ОСОБА_3. керуючи автомобілем НОМЕР_1 в м. Києві по Харківській площі, рухаючись в другорядній смузі руху, при зміні напрямку рух) та перестроюванні в крайню ліву смугу, не впевнився в безпеці руху, не надав перевагу в русі транспортному засобу, який рухався по тій самій смузі руху на яку він мав намір перестроїтись, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6 Р.1.. який є власником вказаного транспортного засобу, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, чим порушив п.п. 10.1, 10.3 ПДР України та вчинив правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.

Вина ОСОБА_3 встановлена постановою судді Дарницького районного суду м. Киева від 1 8.03.2008 року ОСОБА_7, яка не оскаржувалась та набрала законної сили /а.с. 7/.

Згідно ч. З ст. 61 ЦП К України, обставини встановлені судовими рішеннями у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Згідно ч. 4 ст. 61 Ц1ІК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

В результаті вказаної ДТП позивачу була спричинена матеріальна шкода в розмірі 25278 грн. 95 коп. згідно висновку спеціаліста № 616 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, /а.с. 11-31/.

Згідно генеральної довіреності ОСОБА_8 уповноважив ОСОБА_5 розпоряджатися транспортним засобом «Фіат» д.н.з. НОМЕР_3 на власний розсуд, зокрема і відчужувати останній /а.с. 70, 71/.

Згідно генеральної довіреності ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_4 розпоряджатися транспортним засобом «Фіат» д.н.з. НОМЕР_3 на власний розсуд, зокрема і відчужувати останній /а.с. 67/.

Згідно інформаційного листа наданого Управлінням МВС України в Чернігівській області управління Державтоінспекції транспортний засіб «Фіат» д.н.з. НОМЕР_3 по 20.08.2008 рік був зареєстрований за ОСОБА_8, станом на 15.12.2008 рік вказаний транспортний засіб знято з реєстраційного обліку по дорученню ОСОБА_4 і інформація щодо зміни його власника в базі даних відсутня /а.с. 85, 86, 91/.

Згідно постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 28.01.2009 року, пояснень ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5 встановлено, що 19.04.2006 року за довіреністю ОСОБА_5 придбав транспортний засіб «Фіат - Івеко» д.н.з. НОМЕР_3. білого кольору 1986 року випуску, кузов № НОМЕР_4 у ОСОБА_8 21.04.2006 року в Чернігівському МРЕВ він отримав тимчасовий реєстраційний талон на право керування зазначеним транспортним засобом. 25.01.2008 року ОСОБА_5 продав вказаний автомобіль ОСОБА_4, при цьому в порядку передоручення видав довіреність на ім'я останнього. В ході перевірки був опитаний ОСОБА_4, який зазначив, що 25.01.2008 року він придбав за довіреністю від ОСОБА_5 автомобіль НОМЕР_5, білого кольору 1986 року випуску, кузов № НОМЕР_4 для використання в підприємницькій діяльності, оскільки є приватним підприємцем. Спочатку ОСОБА_4 самостійно працював на зазначеному автомобілі, а приблизно 15.02.2008 року вказаним автомобілем на підставі подорожніх листів почав керувати ОСОБА_3, про що із слів останнього був укладений відповідний договір. За вказівкою ОСОБА_4 18.02.2008 року ОСОБА_3 на автомобілі НОМЕР_6 гіо службовій потребі поїхав до м. Кін ва, де в районі Броварського Шосе потрапив у ДТП. Обставини ДТП ОСОБА_4 невідомі, однак ОСОБА_3 запевнив його, що у ДТП. яка сталась його вини немає. Після цієї пригоди ОСОБА_4 відмовив ОСОБА_3 у працевлаштуванні. 12.09.2008 року ОСОБА_4 зняв автомобіль НОМЕР_6 з обліку і Чернігівському МРЕВ, після чого продав його за об'явою невідомому чоловіку. За даними ДАІ на даний час автомобіль «Фіат-Івеко», перебуває на транзитному обліку /а.с. 116, 143- 162/. Вказана постанова не оскаржувалась, зокрема із підстав встановлених у неї обставин, що не відповідають дійсності та набрала законної сили.

Згідно ч. І ст. 1 166 ЦК України, майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода задана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 1 ст. 1 172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що за даним позовом в частині відшкодування матеріальної шкоди повинен відповідати ОСОБА_4. оскільки на час вчинення ДТП саме він володів транспортним засобом на відповідній правовій підставі і за його розпорядженням ОСОБА_3, перебуваючи з ним у фактичних трудових відносинах, використовував транспортний засіб «Фіат-Івеко» д.н.з. НОМЕР_3 під час вчинення вище вказаної ДТП.

В матеріалах справи міститься заперечення ОСОБА_4 проти позовних вимог, де він зазначив, що транспортним засобом «Фіат-Івеко» д.н.з. НОМЕР_3 володів на відповідній правовій підставі за довіреністю, а вказаний транспортний засіб вибув з його володіння внаслідок протиправних дій ОСОБА_3, який заволодів ним без його дозволу та відома /а.с. 1 13/, проте суд вважає неспроможними дані твердження, оскільки останні спростовуються постановою про відмову в порушенні кримінальної справи, зокрема встановленими у ній обставинами і особистими поясненнями ОСОБА_4, наданими під час проведення перевірки ВКР ЧМВ УМВВС України в Чернігівській області.

Згідно ч. 1 ст. 1 167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Позивач просить стягнути моральну шкоду в розмірі 3000 гри. посилаючись на те, що через ДТП йому було завдано моральної шкоди, оскільки відповідачі відмовились від відшкодування шкоди у добровільному порядку, внаслідок чого позивач тривалий час позбавлений можливості відремонтувати свій транспортний засіб, що призвело до суттєвих порушень, як в його життєвих та виробничих стосунках так і членів його сім’ї. Позивач також зазначає, що протягом тривалого часу позбавлений можливості провідувати родичів, що проживають у Житомирській області, що погіршило відносини з родиною. Зважаючи на тривалість даного судового процесу, внаслідок чого позивач позбавлений можливості здійснити ремонт власного, пошкодженого транспортного засобу, а також те, що в судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідальність за завдану шкоду має нести ОСОБА_4, суд дійшов висновку про те, що моральна шкода також підлягає стягненню з останнього на підставі ч. 1 ст. 1172 ЦК України, а тому вимоги в цій частині та розмір моральної шкоди, суд вважає обгрунтованими та співрозмірними із завданою моральною шкоду і такими, що підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідачів вартість проведення експертного дослідження, в сумі 550 грн., проте в матеріалах справи відсутні відомості щодо сплати вказаної суми, тому суд вважає, що вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Крім того з ОСОБА_4 на підставі ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню на користь позивача судові витрати в сумі 297 грн. 59 коп./а.с. 1,2/, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про судові витрати сплачені на суму 717 грн. 50 коп., оскільки витрати на виклик учасників процесу до суду шляхом направлення повідомлення та через засоби масової інформації не підлягають стягненню відповідно до ст. 85 ЦПК України.

Враховуючи вище наведене та керуючись ст. ст. 10, 60, 61. 80. 88. 208. 209, 212- 218. 224- 228 ЦПК України, ч. 1 ст. 1 166. ч. 1 ст. 1 167. ч. 1 ст. 1172, ч. 2 ст. 1 187, ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_3, СПД, ідентифікаційний код НОМЕР_7. свідоцтво видане ДГІІ в м. Чернігові серії В № 619887 на користь ОСОБА_6, проживає ІНФОРМАЦІЯ_4 25278 грн. 95 коп. матеріальної шкоди; 3000 гри. моральної шкоди, 297 грн. 59 коп. судові витрати, а всього стягнути 28576 /двадцять вісім тисяч п’ятсот сімдесят шість/грн. 54 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або протягом десяти днів з моменту проголошення рішення.

Головуючий: