ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

22 квітня 2009 р.

№ 41/21

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді      Гончарука П.А.,

суддів:                             Малетича М.М.,

                                         Могила  С.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “НК Альфа-Нафта” на рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2009р. у справі № 41/21 за позовом приватного підприємства “Ярослав-Плюс” до Товариства з обмеженою відповідальністю “НК Альфа-Нафта” про стягнення заборгованості,

за участю представників:

Позивача: Шевчук Б.Б., довіреність № 18/09-1 від 12.01.2009р.,

Відповідача: не з’явився.

В с т а н о в и в :

Приватне  підприємство “Ярослав-Плюс” (далі –ПП “Ярослав-Плюс”, Позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “НК Альфа-Нафта” (далі –ТОВ “НК Альфа-Нафта”, Відповідач), з урахуванням уточнених вимог, про стягнення 8108921,91 грн. основного боргу, 1116580,51 грн. пені, 641872,86 грн. інфляційних втрат і 139573,44 грн. –три відсотки річних, а також понесених судових витрат по справі, через неналежне виконання Відповідачем умов договору поставки № 05/09-1 від 05.09.2008р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.01.2009р. позов ПП “Ярослав-Плюс” було задоволено повністю: стягнуто з Відповідача на користь Позивача 8108921,91 грн. основного боргу, 1116580,51 грн. пені, 641872,86 грн. інфляційних втрат і 139573,44 грн. –три відсотки річних, а також, понесені судові витрати по справі.

У поданій касаційній скарзі Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 27.11.2008р. та прийняти нове рішення, яким у позові ПП “Ярослав-Плюс” відмовити в повному об’ємі.

Заслухавши пояснення представника Позивача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05.09.2008р. між Позивачем (Поставщик) та Відповідачем (Покупець) було укладено договір поставки № 05/09-1 (далі –Договір), згідно умов якого (п.1.1.) Позивач зобов’язався передати, а Відповідач –прийняти та оплатити нафтопродукти (товар) по базису поставки, в кількості, за номенклатурою, ціні і строки поставки згідно умов Договору та додатків до нього, які являються невід’ємною частиною Договору.

Згідно п.п. 6.1. - 6.3. Договору Відповідач зобов’язувався здійснити 100% оплату вартості товару не пізніше одного банківського дня з моменту виставлення Позивачем рахунку-фактури, якщо інше не передбачено додатком. Кожна із сторін зобов’язується на протязі 5 робочих днів з моменту отримання від іншої сторони Дорговору Акта звірки взаєморозрахунків, підписати його і направити іншій стороні, або в цей же строк направити свої мотивовані зауваження до Акта звірки взаєморозрахунків. Взаєморозрахунки сторін у відповідності з Актом звірки взаєморозрахунків повинні бути проведені сторонами не пізніше 30 банківських днів з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 7.3. Договору у випадку несвоєчасної оплати товару Позивач може стягнути з Відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки від суми несвоєчасно оплаченого товару.

Згідно додатку № 1 від 05.09.2008р. до Договору, Позивач зобов’язався передати у власність Відповідача дизельне пальне Л 0,2-62, в кількості 4740 тонн за ціною 5430,44 грн., без ПДВ, за одну тонну, на загальну суму 30888342,72 грн., в т.ч. ПДВ на суму 5148057,12 грн.

Також, відповідно до п. 3. додатку № 1 від 05.09.2008р. до Договору, Відповідач зобов’язувався здійснювати 100% оплату товару на протязі 14 календарних днів від дати поставки, вказаної в п. 4. даного додатку.

Згідно ж останнього, датою поставки товару є дата штемпеля станції відправлення про прийом вантажу до перевезення.

На виконання умов Договору протягом 07.09.-12.09.2008р. Позивач здійснив поставку Відповідачу товару на загальну суму 30908921,91 грн., з яких останній оплатив тільки частково.

Заборгованість Відповідача перед Позивачем в даному випадку становить 8108921,91 грн.

Предметом спору у даній справі є вимоги Позивача про стягнення 8108921,91 грн. основного боргу, 1116580,51 грн. пені, 641872,86 грн. інфляційних втрат і 139573,44 грн. –три відсотки річних, у зв’язку з неналежним виконанням умов Договору.

Суд першої інстанції встановивши вказані обставини справи та враховуючи вимоги ст.ст. 525 - 527, 546, 610 - 612 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, дійшов висновку, що позовні вимоги ПП “Ярослав-Плюс” підлягають задоволенню.

Вказані висновки суду першої інстанції, відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, із дотриманням процесуальних норм.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для зміни чи скасування прийнятого у справі судового рішення, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “НК Альфа-Нафта” залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2009р. у справі № 41/21 –без змін.

Головуючий - суддя                                                            Гончарук П.А.

   судді:                                                                                      Малетич М.М.

                                                                                                   Могил С.К.