Справа № 2-58/2009 р.
.
ДОДАТКОВЕ Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
14 травня 2009 року
Сніжнянський міський суд Донецької області
в складі:
головуючого судді - Радченка В.Є.
при секретарі - Похилі Т.О.
з участю:
позивачки – ОСОБА_1
представника позивачки - ОСОБА_2
відповідача – ОСОБА_3
представника відповідача – ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сніжне Донецької області питання про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ житлового будинку, набутого під час спільного проживання та шлюбу та про набуття права власності на ? частину будинку, -
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про поділ житлового будинку, набутого під час спільного проживання та шлюбу та про набуття права власності на ? частину будинку. Позов мотивувала тим, що з 25.07.2000 р. перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 13.05.2008 р. Посилаючись на вимоги ст.ст. 60, 70, 74 СК України позивачка просить поділити будинок за адресою: м. Сніжне, вул. Щукіна, 22, оскільки цей будинок придбаний під час спільного проживання позивачки з відповідачем в незареєстрованому шлюбі в березні 2000 р. за спільні кошти.
Рішенням Сніжнянського міського суду від 19.01.2009 р. в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ житлового будинку, набутого під час спільного проживання та шлюбу – відмовлено.
Проте, Сніжнянський міський суд в вищезазначенму рішенні не ухвалив рішення з приводу позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про набуття права власності на ? частину будинку. Стосовно цих позовних вимог про набуття права власності на ? частину будинку сторони подавали докази і давали пояснення.
Відповідно до ст. 220 ЦПК України суд, що ухвали рішення може з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.
В зв*язку з цим суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення стостовно позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про набуття права власності на ? частину будинку.
В судовому засіданні при розгляді справи Сніжнянським міським судом позивачка та її представник ОСОБА_2 підтримували позовні вимоги в повному обсязі та надавали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві. При розгляді питання про ухвалення додаткового рішення вони також підтримаали позовні вимоги про набуття права власності на ? частину будинку і не заперечували проти постановлення додаткового рішення.
Відповідач та його представник ОСОБА_4Й при розгляді справи Сніжнянським міським судом позов не визнавали і просили в повному обсязі відмовити в задоволенні позову. Зазначали, що позивачка необґрунтовано посилається на вимоги Сімейного кодексу України, який не діяв на час спірних правовідносин. До реєстрації шлюбу відповідач з позивачкою однією сім’єю не проживали. Спірний будинок придбаний до реєстрації шлюбу та виключно за кошти відповідача. При розгяді питання про ухвалення додаткового рішення вони також не визнали позовні вимоги про набуття права власності на ? частину будинку і не заперечували проти постановлення додаткового рішення.
В судовому засіданні було встановлено, що згідно з укладеним на товарній біржі договором купівлі-продажу від 17.03.2000 р., зареєстрованому в Сніжнянському міському БТІ 24.03.2000 р. (а.с. 45-45 зв.) та згідно з технічним паспортом на житловий будинок (а.с. 50-52) - відповідач ОСОБА_3 є власником будинку за адресою: м. Сніжне, вул. Щукіна, 22. Згідно з ст. 15 Закону України „Про товарну біржу” від 10.12.1991 р. угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Вимоги про обов’язковість нотаріального посвідчення для виникнення права власності на нерухоме майно за договором зазначені в ст. 334 ЦК України, який набув чинності з 01.01.2004 р. (після реєстрації права власності на будинок). ОСОБА_3 звернувся до суду та рішенням Сніжнянського міського суду від 08.09.2008 р. (а.с. 10) договір купівлі-продажу визнаний дійсним. Право власності згідно з чинним законодавством на спірний будинок відповідач зареєстрував в БТІ 24.03.2000 р. (а.с. 45 зв.). Тобто, саме з березня 2000 р. відповідач став власником будинку за адресою: м. Сніжне, вул. Щукіна, 22 і наступне визнання договору купівлі-продажу спірного будинку дійсним не спростовує цього факту.
З 25.07.2000 р. позивачка ОСОБА_1 (до шлюбу прізвище Мілютіна) та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі (свідоцтво про одруження а.с. 7), який було розірвано 13.05.2008 р. (а.с. 8, 91, 5 зв.). Тобто, вищезазначений будинок придбано відповідачем до реєстрації шлюбу з позивачкою. Відповідно до ч. 1 ст. 24 Кодексу про шлюб та сім*ю України (який втратив чинність 01.01.2004 р. і був чинним на момент укладення шлюбу між позивачкою і відповідачем та на момент придбання відповідачем спірного будинку) майно, яке належало кожному з подружжя до одруження – є власністю кожного з них. В зв’язку з цим суд вважає, що придбаний відповідачем ОСОБА_3 до одруження будинок за адресою: м. Сніжне, вул. Щукіна, 22 - є його власністю і не підлягає поділу. Посилання позивачки в позові на ст.ст. 60, 70, 74 СК України є необґрунтованим, оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли до набрання чинності Сімейним кодексом України і тому не можуть регулюватись останнім.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ст. 60 ч. 2 ЦПК України сторони зобов’язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Суд лише сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи. Доводи позивачки про те, що вона проживала з відповідачем однією сім’єю та вела з ним спільне господарство, починаючи з 1996 року – не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Відповідач в судовому засіданні заперечував цей факт. Жодний з допитаних в судовому засіданні свідок також цього не підтвердив. Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 показали в судовому засіданні, що позивачка і відповідач почали проживати однією сім’єю і вести спільне господарство вже після придбання ОСОБА_3 спірного будинку. Згідно з книгами для прописки громадян (а.с. 48-49, 56-58), позивачка ОСОБА_1 в період з 09.04.1999 р. по 03.11.2005 р. була зареєстрована за адресою: м. Сніжне, вул. 60-річчя СРСР, буд. 39 „а” (пізніше ця вулиця перейменована на вул. Пролетарська) та зареєструвалась в спірному будинку по вул. Щукіна, 22 в м. Сніжному з 03.11.2005 р. Факт реєстрації позивачки в спірному будинку з 03.11.2005 р. підтверджується також копією паспорта останньої (а.с. 5, 6). Відповідач зареєструвався в спірному будинку лише 18.05.2001 р. (а.с. 49), тобто вже після реєстрації шлюбу з позивачкою. До 18.05.2001 р. (а.с. 53-55) відповідач був зареєстрований за іншою адресою: м. Сніжне, вул. вул. 60-річчя СРСР, буд. 41 (пізніше ця вулиця перейменована на вул. Пролетарська).
Правила ст.ст. 22, 28, 29 Кодексу про шлюб та сім*ю України (який втратив чинність 01.01.2004 р., був чинним на момент укладення шлюбу між позивачкою і відповідачем та на момент придбання відповідачем спірного будинку) не можуть застосовуватись до спорів про поділ майна осіб, які живуть однією сім’єю та не перебувають в зареєстрованому шлюбі. Такі спори мають розв’язуватись відповідно до вимог Закону України „Про власність” від 07.02.1992 р. і норм Цивільного кодексу РСР від 18.07.1963 року про спільну сумісну власність. Позивачка не довела в судовому засіданні не тільки факту проживання однією сім’єю з відповідачем на момент придбання спірного будинку, а й того, що цей будинок набутий внаслідок її спільної з відповідачем праці. В період з 07.12.1998 р. по 01.11.2001 р. позивачка не мала власних доходів, вона не працювала, що підтверджується копією її трудової книжки (а.с. 12-16). Письмовою угодою майнові правовідносини між позивачкою та відповідачем не врегульовані. Також позивачка не довела, що приймала участь коштами чи особистою працею в придбанні спірного будинку. Жодних платіжних документів в підтвердження оплати позивачкою частини вартості будинку (квитанцій, чеків, платіжних доручень тощо)- позивачка суду не надала. Посилання позивачки на ту обставину, що гроші були нею позичені для придбання спірного будинку- не може розцінюватись судом в якості достатнього підтвердження участі позивачки грошами в придбанні цього будинку, оскільки сам по собі факт позичення грошей на придбання будинку не є прямим доказом того, що позичені гроші були використані на купівлю будинку. Допитана в якості свідка з боку позивачки ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що при укладенні договору купівлі-продажу спірного будинку і при передачі грошей за нього – не була присутньою. Документів на будинок – не бачила. Через це суд не може прийняти її свідчення в якості доказу того, що позивачка приймала участь коштами в придбанні спірного будинку. Позивачка не зазначала та не довела суду, що в період шлюбу істотно збільшилась цінність будинку внаслідок трудових або грошових затрат з її боку.
Таким чином, відсутні жодні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про набуття права власності на ? частину будинку і в задоволенні цих позовних вимог необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220, 292 ЦПК України суд –
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про набуття права власності на ? частину будинку – відмовити.
Додаткове рішення може бути повністю або частково оскаржено сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки до Апеляційного суду Донецької області через Сніжнянський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження додаткового рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення додаткового рішення.
Головуючий: