ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 07/143а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" лютого 2007 р.
9год., м. Черкаси
За адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства „Христинівський молокозавод”
до державної податкової інспекції у Христинівському районі
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення
Суддя Дорошенко М.В.
Секретар судового засідання Долженкова І.М.
Представники сторін:
від позивача: Юрченко Т.Д. за довіреністю15.01.2007р., Литвиненко А.Л. за довіреністю від 15.01.2007р.;
від відповідача: Вусата Л.О. за довіреністю від 05.02.2007р., Мовчан Л.В. за довіреністю від 05.02.2007р., Чернюк Л.П. за довіреністю від 05.02.2007р.
Заявлено адміністративний позов про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення відповідача від 23.10.2006р. №0000462301/0, за яким позивачу була зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2006р. на 93944грн.
В обґрунтування позову позивач вказав на невідповідність вимогам пп. 7.4.1 п. 7.7 ст. 7 та п. 11.21 ст.11 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” (далі –Закон №168/97-ВР) висновків акту перевірки, на підставі якого було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, зокрема щодо неправомірного включення позивачем до складу податкового кредиту бюджетної декларації за червень 2006р. 93944грн. податку на додану вартість та завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2006р. на 93944грн. Посилання ж в акті перевірки на Порядок нарахування, виплати і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м’ясо у живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999р. №805 (далі – Порядок №805), позивач вважає недоречним, оскільки цей Порядок діяв лише до 01.01.2005р.
У засіданні суду представники позивача позов підтримали з викладених у ньому підстав.
Відповідач проти позову заперечив, оскільки на відміну від позивача вважає, що правильно застосував пп. 7.4.1 п. 7.7 ст. 7 та п. 11.21 ст.11 Закону №168/97-ВР.
Представники відповідача у засіданні суду підтримали заперечення проти позову.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.
29 вересня 1999р. Христинівська районна державна адміністрація здійснила державну реєстрацію позивача як юридичної особи.
15 жовтня 1999р. Христинівська міжрайонна державна податкова інспекція узяла позивача на податковий облік, а 18.10.1999р. зареєструвала його платником податку на додану вартість.
З 1 липня 2006р. відповідно до наказу державної податкової адміністрації в Черкаській області від 11.03.2006р. №37 Христинівська міжрайонна податкова інспекція була припинена як юридична особа, її правонаступником на території Христинівського району стала державна податкова інспекція у Христинівському районі.
У жовтні 2006р. відповідачем була проведена виїзна позапланова документальна перевірка достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2006р. За результатами цієї перевірки був складений акт від 13.10.2006р. №23/23-01/00451725.
Перевіркою було встановлено таке:
позивач є переробним підприємством, на яке поширюється дія пп. 7.4.1 п. 7.7 ст. 7 і п. 11.21 ст.11 Закону №168/97-ВР та Порядку №805, тому він подавав до податкової інспекції дві податкові декларації з податку на додану вартість: загальну, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом (далі –бюджетна декларація), і окрему, за якою цей податок спрямовується на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продане ними позивачу молоко (далі –дотаційна декларація).;
у червні 2006р. позивач придбав у ТОВ „Леманс” ємкості і оприбуткував їх по дебету рахунку 152 „Придбання (виготовлення) основних засобів”, що за оцінкою відповідача означає про намір позивача використати ці ємкості для виготовлення (реконструкції) основних засобів (очисних споруд), які у свою чергу використовуються позивачем в господарській діяльності для переробки як молока придбаного у сільськогосподарських виробників за нульовою ставкою податку на додану вартість так і молока, придбаного у інших продавців за двадцятивідсотковою ставкою цього податку;
суму сплаченого за ємкості податку на додану вартість –98857грн. позивач в порушення вимог п. 11.21 ст.11 Закону №168/97-ВР та п. 6 Порядку №805 не розподілив між бюджетною і дотаційною деклараціями пропорційно часткам молока, закупленого за нульовою та двадцятивідсотковою ставкою податку на додану вартість, а усю цю суму податку на додану вартість включив до податкового кредиту бюджетної декларації, що за правилами пп. 7.7.1 та 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР призвело до завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за липень 2006р. на 93944грн. –суму податку на додану вартість, яка підлягала включенню до податкового кредиту дотаційної декларації за червень 2006р.
На підставі акта від 13.10.2006р. №23/23-01/00451725 відповідач прийняв і надіслав позивачу спірне податкове повідомлення-рішення від 23.10.2006р. №0000462301/0, за яким відповідно до пп. „б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2006р. на 93944грн.
Позивач у позові та у судовому засіданні визнав встановлені перевіркою обставини включення ним до податкового кредиту за червень 2006р. усієї сплаченої ним ТОВ „Леманс” за ємкості суми податку на додану вартість –98857грн. Разом з тим, позивач заперечив факт використання придбаних ним ємкостей у власному виробництві, на підтвердження чого подав витяг із бухгалтерського регістру по рахунку 281 „Товари на складі”, на якому він у подальшому обліковував вказані ємкості до їх продажу.
Актом від 11.12.2006р. №29/23-01/00451725, складеним відповідачем за результатами проведеної ним виїзної позапланової перевірки достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2006р., підтверджується факт оприбуткування позивачем придбаних у ТОВ „Леманс” ємкостей на рахунку 281 „Товари на складі” і факт їх подальшої реалізації позивачем.
Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР в редакції, яка була чинною в червні та липні 2006р., встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Пункт 11.21 ст. 11 Закону №168/97-ВР в редакції, яка була чинною і у 2006 році, передбачав, що сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999р. №805 був затверджений згадуваний вище Порядок №805, пунктом 1 якого з урахуванням змін і доповнень, внесених згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2004р. №254, встановлено, що цей Порядок встановлює механізм нарахування та виплат дотацій на період з 1 січня 1999 р. до 1 січня 2005 р. переробними підприємствами сільськогосподарським товаровиробникам усіх форм власності і господарювання, включаючи особисті селянські господарства (далі - сільськогосподарські товаровиробники), за реалізовані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі. Нарахування і виплата дотацій проводиться переробними підприємствами всіх форм власності, які мають власні переробні потужності. Цей Порядок не поширюється на операції з реалізації молока, молочної продукції, м'яса та м'ясопродуктів, виготовлених переробними підприємствами з імпортованої сировини та із сировини, закупленої не в живій вазі і не власного виробництва сільськогосподарського товаровиробника, з продажу імпортованої сировини, з продажу молока і м'яса в живій вазі посередниками та переробки сировини на давальницьких умовах.
Відповідно до п. 6 Порядку №805 переробні підприємства за результатами діяльності за кожний звітний (податковий) період ведуть окремий податковий і бухгалтерський облік молока, молочної продукції, м'яса, м'ясопродуктів, виготовлених з проданих сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі, та окремий облік іншої продукції. За результатами окремого обліку продукції, виготовленої з проданих сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі, переробні підприємства відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" визначають суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, які виникають у зв'язку з переробкою та продажем такої продукції, і складають окрему податкову декларацію, яка разом з декларацією щодо іншої діяльності подається до органу державної податкової служби за місцем реєстрації переробного підприємства як платника податку на додану вартість у порядку і в строки, визначені цим Законом, з урахуванням нормативно-правових актів Державної податкової адміністрації. Визначена до сплати за окремою податковою декларацією сума податку на додану вартість перераховується переробним підприємством на його окремий рахунок. Переробне підприємство разом з окремою податковою декларацією за кожний звітний (податковий) період подає як підтвердження сплати сум податку перелік платіжних доручень на фактично зараховані на окремий рахунок кошти і виписку банку з окремого рахунка.
Підпункт 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР містить такі положення:
„Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду”.
Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168 встановлено таке:
„Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду”.
З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства господарський суд прийшов до таких висновків.
Порядок №805 згідно з його п. 1 у 2006р. не діяв. Разом з тим, позивач вів окремий податковий облік молока і молочної продукції, виготовлених з проданого сільськогосподарськими товаровиробниками молока за нульовою ставкою податку на додану вартість, та окремий облік іншої продукції і на підставі цього обліку подавав дві податкові декларації бюджетну і дотаційну, що було зумовлено застосуванням позивачем п. 11.21 ст. 11 Закону №168/97-ВР.
Системний аналіз приведених вище норм показує, що обов’язковою умовою для включення витрат зі сплати податку на додану вартість за придбані товари та основні фонди до складу податкового кредиту дотаційної декларації є призначення таких товарів та основних фондів для використання в переробці молока та м’яса в живій вазі, придбаних платником податків у сільськогосподарських товаровиробників за нульовою ставкою податку на додану вартість.
Призначення товарів та основних фондів при їх придбанні визначається покупцем, а фактичне призначення - фактичними обставинами їх подальшого використання.
У даному випадку доводи відповідача про наміри позивача використовувати придбані ним у червні 2006р. ємкості у процесі переробки молока взагалі і тим більше молока, придбаного позивачем у сільськогосподарських товаровиробників за нульовою ставкою податку на додану вартість, є непереконливими. Оприбуткування позивачем цих ємкостей при їх придбанні по дебету рахунку 152 „Придбання (виготовлення) основних засобів” не є достатньою ознакою наявності таких намірів у позивача. Подальше фактичне використання позивачем цих ємкостей також не підтвердило наявності у позивача таких намірів.
Отже, висновки відповідача щодо неправомірності включення позивачем до податкового кредиту за червень 2006р. 93944грн. сплаченого ним за ємкості податку на додану вартість, а відповідно і про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2006р. на таку ж суму не відповідають вимогам законодавства, тому спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню нечинним.
.За таких обставин адміністративний позов підлягає задоволенню. Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України позивачу підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України витрати на сплату судового збору у сумі 3грн. 40коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Христинівському районі від 123.10.2006р. №0000462301/0.
Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства „Христинівський молокозавод” (вул. Пушкіна, буд. 24, м. Христинівка, Черкаська область, 20000, ідентифікаційний код 00451725) –3грн. 40коп. витрат на сплату судового збору.
Ця постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського міжобласного апеляційного господарського суду шляхом подання через господарський суд Черкаської області заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня оголошення постанови і апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання такої заяви.
Ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
У разі своєчасного подання заяви про апеляційне оскарження і неподання апеляційної скарги у встановлений строк, ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
СУДДЯ Дорошенко М.В.