ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.02.2007 Справа № А20/323-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів головуючого судді: Герасименко І.М. (доповідач),
суддів: Пруднікова В.В., Ясир Л.О.,
секретар судового засідання: Кадникова О.В.
за участю представників сторін:
представник позивача: Іващенко С.Г.
представник відповідача: Спєваков К. І. і Сурова О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства „Гірмаш”, м. Дніпропетровськ
на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.06р.
у справі № А20/323-06
за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ
до закритого акціонерного товариства „Гірмаш”, м. Дніпропетровськ
про стягнення 9616 грн. 26 коп.
В С Т А Н О В И В:
До господарського суду Дніпропетровської області звернулось Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ з позовом до закритого акціонерного товариства „Гірмаш”, м. Дніпропетровськ про стягнення 9616 грн. 26 коп. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення відповідачем вимог ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-Х11 від 21.03.1991 р. (зі змінами і доповненнями) та вказівкою на те, що відповідачем не було створено 2 робочих місця для інвалідів.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2006р. (суддя-доповідач Пархоменко Н.В.) позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача 9619 грн. 26 коп. –штрафних санкцій. Постанова мотивована тим, що відповідачем доказів подання звітів про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, до центру зайнятості у 2005 році не надано.
Відповідач не погодився з постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду від 10.10.06 р. Вказує, що постанова господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що привело до неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків, викладених у постанові обставинам справи. Посилається на те, що на протязі 2005р. щомісячно інформував Амур –Нижньодніпровський районний центр зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів. Крім того, вказує, що подавав в газеті “Трудові резерви” оголошення про те, що можуть прийняти на роботу інвалідів 3 групи.
В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду представник позивача заперечує проти апеляційної скарги; представник відповідача просить скасувати постанову господарського суду.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін,
дослідивши матеріали справи та аналізуючи докази по справі, в їх сукупності,
Дніпропетровський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що
апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду –скасуванню, з наступних підстав.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 р., для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих. Згідно з п.З "Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів", затверджений Постановою КМУ від 03.05.95 р. № 314, "робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда". Згідно п.5 “Положення” підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, управління соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
З вищезазначеного випливає, що чинне законодавство України покладає на вказані органи обов’язок по працевлаштуванню інвалідів за умови інформування їх про вільні робочі місця на підприємстві. Обов’язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, а створення робочих місць має відбуватися з урахуванням стану здоров’я, здібностей і професійних навичок інвалідів, направлених на підприємство органами з їх працевлаштування, визначеними ст. 18 Закону.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до “Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік” по ЗАТ “Гірмаш”, на підприємстві працевлаштовано 3 інваліди, а відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" повинно бути не менше 5. За нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2005 році, ЗАТ “Гірмаш” було нараховано штрафні санкції в сумі 9616 грн. 26 коп.
Частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", в редакції, чинній на час спірних правовідносин ( далі - Закон), для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до “Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік” середньооблікова кількість штатних працівників відповідача складає 123 працівники. Кількість інвалідів, що повинні працювати на підприємстві, складає 5 осіб. Фактична кількість працюючих інвалідів на підприємстві складає 3 особи.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.
До Амур –Нижньодніпровського районного центру зайнятості відповідачем щомісячно надавались звіти. Копії даних звітів форми № 3-ПН надані відповідачем суду апеляційної інстанції і зі змісту звітів витікає, що в рядку 4 звітів вказано про наявність 3 робочих місць для інвалідів в грудні, березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді 2005р. Факт отримання вказаних звітів Амур –Нижньодніпровським районним центром зайнятості підтверджено відповідними печатками. В звітах зазначалось про наявність на підприємстві вакантних посад для інвалідів. Уповноваженими органами та організаціями інваліди для працевлаштування до відповідача не направлялись, і відповідач не відмовляв в працевлаштуванні інвалідів. Крім того, відповідно до наказу голови правління № 35 від 29.12.2004р. на підприємстві ЗАТ “Гірмаш” було створено 5 робочих місць для працевлаштування інвалідів (а.с.31).
Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення в сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Колегія суддів вважає, що відповідачем було вжито всіх залежних від нього заходів, передбачених Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні та Постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995р. і підстави для застосування господарсько-правової відповідальності відповідача відсутні, тому в задоволенні позову необхідно відмовити.
Постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до п.1, п.3 ч.1 ст.202 КАСУ, в зв’язку з тим, що справу було розглянуто без дослідження змісту звітів відповідача форми № 3-ПН та висновки суду стосовного того, що до центру зайнятості звіти форми № 3-ПН не надавались, не відповідають дійсним обставинам справи.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 207 КАСУ,
апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства „Гірмаш”, м. Дніпропетровськ задовольнити.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.06р. по справі №А20/323-06 –скасовано.
В задоволенні позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ до закритого акціонерного товариства „Гірмаш”, м. Дніпропетровськ про стягнення 9616 грн. 26 коп. відмовити.
Головуючий суддя І.М.Герасименко
Суддя Л.О.Ясир
Суддя В.В.Прудніков
З оригіналом згідно
Помічник судді Т.В.Виноградча