ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.02.2007 Справа № А36/291-а
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сизько І.А.(доповідач)
суддів: Верхогляд Т.А., Тищик І.В.
при секретарі судового засідання: Заєць П.Л.
за участю представників сторін:
позивач: Павленко С.П., довіреність №317 від 20.11.06р., представник;
відповідач:Сорока В.М., довіреність №26678/10/100 від 04.09.06, головний державний податковий інспектор;
Коломієць Н.С., довіреність №7264/10/100 від 20.10.06р., старший державний податковий ревізор-інспектор;
Мороз Т.І., довіреність №72610/10/100 від 20.10.06р., головний державний ревізор-інспектор - присутній у судовому засіданні тільки 05.02.07р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Унірем-Агро”, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2006р. у справі №А36/291-а
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Унірем-Агро”, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області
до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області
про визнання недійсним акта перевірки та податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ТОВ “Унірем-Агро”, звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог т.1 а.с.144-145) про визнання Акта позапланової перевірки ДПІ у м. Дніпродзержинську №111т/23 від 07.08.2006р. таким, що винесений з порушенням норм діючого законодавства України, та про визнання недійсним у повному обсязі податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Дніпродзержинську №0014682301/0/25500 від 17.08.2006р.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.06р. (суддя Кожан М.П.) у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
При цьому господарський суд посилається на те, що позивачем не було надано встановлених законом первинних документів, що свідчать про придбання ним сільськогосподарської техніки; вантажні митні декларації свідчать лише про перетин майном митного кордону і не відповідають вимогам, які встановлено до первинних документів ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”; у позивача відсутні підстави для отримання податкового кредиту і у зв’язку з подальшими господарськими операціями з сільськогосподарською технікою.
Не погодившись з постановою господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить скасувати зазначену постанову, ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції невірно застосовані норми ст.ст.69, 86 КАС України, п.7.2.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст.ст.4, 51 Закону України “Про господарські товариства”, ст.143 Цивільного кодексу України стосовно оцінки наявних у справі Контракту №01/06 від 24.01.2006р., Статуту позивача, матеріалів акта перевірки №111т/23-508 від 07.08.2006р., вантажних митних декларацій, як неналежних доказів факту імпорту сільськогосподарської техніки та виникнення права на податковий кредит .
Відповідач в запереченні вважає доводи апеляційної скарги безпідставними і необґрунтованими, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, постанову - без змін, оскільки сільгоспвиробники повинні використовувати “скорочену” форму податкової декларації з податку на додану вартість.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного.
Згідно Статуту ТОВ “Унірем-Агро” одним із учасників товариства є Дерріксон Рональд Майкл (Канада). За змістом розділу 4 Статуту учасник товариства Дерріксон Р. М. вносить до статутного капіталу в обмін на корпоративні права техніку та обладнання (т.1 а.с.125).
Відповідно до вантажних митних декларацій від 30.03.2006р., від 20.04.2006р., від 07.04.2006р., від 10.04.2006р. (т.2 а.с. 20 -24) ТОВ „Унірем-Агро" були ввезені на митну територію України товари (трактор колісний марки модель SР2010, візок та сівалка з бункером для безперервної подачі насіння марки Воurgault моделі 6450 та 5710, культиватор 8810 марки Воurgault серійний номер 824588, тощо) на суму 2491830,00грн. (фактурна вартість). Ввезені на митну територію України товари є внеском до статутного капіталу учасника ТОВ „Унірем-Агро" Дерріксон Рональд Майкл (Канада) (т.2 а.с.2-13).
При здійсненні митного оформлення товару Позивачем митним органам
сплачено ПДВ у розмірі 498366,00грн. Оплата ПДВ проведена митним органам через декларанта ТОВ „Сторхауз", м. Дніпродзержинськ по платіжним дорученням (т.2 а.с.15-19).
Обладнання (трактор NEW Ноіland ТJ 425, трактор NEW Ноіland ТJ 425, сівалка 5710, візок до сівалки 6450, культиватор 8810, оприскувач) на виконання угоди фінансового лізингу від 27.03.2006р. та за актом приймання-передачі майна до угоди фінансового лізингу було передане в оренду ТОВ “Агро-Аккордо” (т.1 а.с.116-118).
Позивачем подано загальну податкову декларацію з ПДВ за травень 2006р., в якій зазначено суму податкового кредиту попереднього податкового періоду у розмірі 498366,00грн.
ДПІ у м. Дніпродзержинську проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ ”Унірем-Агро” з питань достовірності нарахування від’ємного значення за квітень 2006р. та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів за період –травень 2006р., за результатами якої складений Акт №111т/23-508 від 07.08.06р.
За висновками перевірки в порушення п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” в результаті порушення п.11.29 Закону України „Про податок на додану вартість” ТОВ „Унірем-Агро" завищено бюджетне відшкодування за травень 2006р. на суму 497598,00грн. у зв’язку із завищенням залишку від’ємного значення попереднього податкового періоду (включено до складу податкового кредиту ПДВ на суму 498366,00грн. сплачене митним органам при здійсненні імпортних операцій) та в порушення п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2006р. на суму 167,00грн.
На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у м. Дніпродзержинську прийнято податкове повідомлення-рішення №0014682301/0/25500 від 17.08.2006р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість 894658,67грн., в т.ч. 497012,37грн. за основним платежем та 397646,3грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Матеріали справи, як було зазначено вище, містять документи, які, відповідно до ст.70 КАС України, є належними доказами факту ввезення Позивачем на митну територію України обладнання, отриманого як внесок до статутного фонду від учасника Товариства Дерріксона Рональда Майкла (Канада) в обмін на корпоративні права, що також підтверджено актом перевірки №111т/23-508 від 07.08.2006р. ( т.1 а.с.21 абз.3, 4).
Відповідно до положень п.7.2.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” у разі імпорту товарів на митну територію України, документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.
Вантажні митні декларації містять відмітку митниці про сплату обов'язкових платежів та ПДВ в державний бюджет у повному обсязі.
Висновок суду першої інстанції про відсутність в матеріалах справи доказів виникнення у Позивача права на податковий кредит не відповідає дійсним обставинам справи та суперечить положенням п.7.2.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Діяльність сільськогосподарських товаровиробників з поставки товарів власного виробництва підпадає під дію положень п.11.29 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість”. До 1 січня 2007 року зупинено дію п.7.7 ст.7, пунктів 10.1 і 10.2 ст.10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів власного виробництва. Відповідно до ч.3 та ч.4 п.11.29 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість” вказані кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.
В тому, що Позивач включив податковий кредит у розмірі 498366,00грн. до загальної, а не спеціальної декларації, Відповідач вбачає порушення п.11.29 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Обґрунтовуючи свій висновок, Відповідач посилається на норми Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999р. № 271.
За вказаним Порядком на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби (пункт 4 Порядку).
Проте, ця декларація не замінює основну декларацію з ПДВ, а сам Порядок не встановлює для платника податків іншого, ніж передбачено Законом України „Про податок на додану вартість”, порядку обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту.
Крім того, треба зауважити, що віднесення суми ПДВ до складу загальної декларації може лише вплинути на визначення розміру ПДВ за спеціальною декларацією і не може бути підставою для нарахування податкового зобов’язання по податку на додану вартість.
За змістом п.3.1.1 та п.3.1.2 ст.3 Закону України „Про податок на додану вартість” операція з ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів за договорами, які передбачають їх обмін на корпоративні права, а також операція з передачі цього майна в оренду є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. В даному випадку облік вказаних операцій, звітування та внесення податку до бюджету здійснюється в порядку, встановленому саме Законом України „Про податок на додану вартість”.
Треба зауважити, що бюджетному відшкодуванню відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Платник податку при придбанні на митній території України товарів (послуг) оплачує постачальнику платнику ПДВ вартість таких товарів (послуг), збільшену на суму податку на додану вартість, а при імпортуванні товарів, у тому числі при їх ввезенні з метою внесення до статутного фонду, - органам, які здійснюють контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету за імпортні товари.
За змістом ст.ст.759, 760, 901 ЦК України предметом договору про надання послуг та договору оренди є різні об’єкти цивільних прав. Ототожнення передання власних основних засобів в оренду з наданням послуг власного виробництва не відповідає нормам діючого законодавства України.
Для того, щоб виконана підприємством послуга вважалась послугою власного виробництва, необхідно щоб підприємство понесло для її виконання витрати (матеріальні, трудові, загальногосподарські). Послуги, для виконання яких підприємство не несе витрати не можуть вважатися послугами власного виробництва.
За викладених обставин, посилання Відповідача на п.11.29 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість”, Постанову Кабінету Міністрів України №271 від 26.02.1999р. є необґрунтованими та безпідставними.
Стосовно посилання ДПІ у м. Дніпродзержинську на Указ Президента України від 02.12.1998р. №1328 “Про підтримку сільськогосподарських товаровиробників” слід зазначити, що Указ втратив чинність згідно з Указом Президента України від 23.05.2000р. №696/2000.
Щодо посилання ДПІ у м. Дніпродзержинську на п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.1999р. №658 “Про затвердження Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку”, то п.2 зазначеної постанови втратив чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2000р. №1363.
Колегія суддів дійшла висновку, що спеціальний режим оподаткування ПДВ, передбачений п.11.29 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість” не розповсюджується на спірні операції, оскільки основні засоби отримані як внесок до статутного фонду в обмін на корпоративні права і передані в оренду, отже, не використовуються у діяльності, вказаній в п.11.29 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Щодо вимог підприємства про визнання Акта позапланової перевірки ДПІ у м. Дніпродзержинську №111т/23-508 від 07.08.2006р. таким, що винесений з порушенням норм діючого законодавства України, то в задоволенні адміністративного позову в цій частині слід відмовити, оскільки цей акт не має обов’язкового характеру. Крім того, позивач не заперечує факти, встановлені актом перевірки, а вказує лише на неправильне застосування податковим органом норм чинного законодавства України.
На підставі вищевикладеного постанова господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв’язку з невідповідністю висновків, викладених у постанові, обставинам справи, неправильним застосуванням судом норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Унірем-Агро”, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області задовольнити частково.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2006р. у справі №А36/291-а скасувати.
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську від 17 серпня 2006р. №0014682301/0/25500 про визначення товариству з обмеженою відповідальністю “Унірем-Агро”, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість.
В решті адміністративного позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Унірем-Агро”, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, 5грн.10коп. судового збору.
Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний виконавчий лист.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя І.А.Сизько
Суддя Т.А.Верхогляд
Суддя І.В.Тищик
З оригіналом згідно.
Помічник судді О.В.Кравець