ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.02.2007 Справа № 31/389-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Лотоцької Л.О. (доповідач)
суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.
при секретарі судового засідання: Стуковенковій Н. В.
За участю представників сторін:
від позивача: Грабовий В.М. представник, довіреність №б/н від 19.09.06;
Савєнков В.А. директор, посвідчення АЕ № 956122 від 01.12.97;
від відповідача: Шкуро С.В. адвокат, довіреність №б/н від 10.01.07;
від третьої особи: представник не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
розглянувши у відкриому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Триком”, м. Павлоград на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2006 року у справі № 31/389-06
за позовом: Приватного підприємства „ВітАрт”, м. Павлоград
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Триком”, м. Павлоград
третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма „Кассіопея –ГЗФ Михайлівська”, м. Павлоград
про стягнення 186 036,45 грн.
ВСТАНОВИВ:
В жовтні 2006 року Приватне підприємство фірма “ВітАрт”звернулося в господарський суд Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Триком” про стягнення 186 036,45 грн. –заборгованності за договором уступки права вимоги від 01.09.2003 року.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2006 року (суддя Мороз В.Ф.) позовні вимоги було задоволено в повному обсязі: стягнуто з відповідача на користь позивача 186 036,45 грн. боргу, 1 860,36 грн. - витрат на сплату держмита, 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся в Дніпропетровський апеляційний господарський суд з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати, а позов - залишити без розгляду. Скаржник посилається на те, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, а саме: при винесенні рішення господарський суд Дніпропетровської області дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами, вказавши, що відповідач та третя особа про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що спростовується матеріалами справи, оскільки в них знаходяться повернуті листи, які направлялися відповідачу на адресу: вул. Карла Маркса, 86/3, м. Павлоград. Також в матеріалах справи знаходяться листи, направлені відповідачу за адресою: вул. Крилова, 6, м. Павлоград, які з невідомих причин відповідачу вручені не були та повернуті до суду з позначками “за вказаною адресою організації немає” та “за вказаною адресою фірма вибула”, тобто в матеріалах справи відсутні будь-які документальні підтвердження направлення третій особі та отримання нею ухвали суду та будь-яких документів. Відповідач також зазначає, що суд на підставі статті 63 Господарського процесуального кодексу України повинен був повернути позовну заяву, оскільки позивачем невірно вказана адреса відповідача, чим порушено п. 2 вказаної статті; не додані належні докази, підтверджуючі викладені в позовній заяві обставини, відсутній обгрунтований розрахунок стягуваної суми, чим порушено п. 3 вищезазначеної статті; не додані належні докази направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів, чим порушено п. 6 вказаної статті. Суд на підставі ст. 81 Господарського процесуального кодексу України повинен був залишити позов без розгляду, оскільки позивач не виконав вимог, викладених в ухвалі суду від 21.11.2006 року. Щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права, то відповідач зазначає наступне: судом не встановлена правочинність вимог позивача, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які документи, що підтверджують наявність боргових зобов’язань боржників по відношенню до кредиторів, окрім наданих договорів, складених з багаточисельними порушеннями. Відсутні документи, які підтверджують факт повідомлення боржників щодо змін у складі кредиторів, окрім ксерокопій листів, які, можливо, нікуди не направлялися. Тобто суд не мав можливості встановити факт виникнення заборгованності і, відповідно, виникнення прав та обов’язків сторін згідно з нормами діючого на той час Цивільного кодексу України 1963 року.
Відзивів на апеляційну скаргу позивач та третя особа суду апеляційної інстанції не надали.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
25.06.2003 року між ДВАТ “Павлоградвуглезбут” ДП ДХК “Павлоградвугілля” - кредитор та ДВАТ “Шахта “Ювілейна” ДП ДХК “Павлогадвугілля” - новий кредитор був укладений договір уступки вимоги № 35.88ДП, відповідно до якого кредитор уступив, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги виконання зобов’язань за договором № 35.14ДП від 14.05.2003 року, укладеним між кредитором та Бурштинською ТЕС по поставці вугілля енергетичного.
На підставі зазначеного договору новий кредитор набув право вимоги від боржника виконання зобов’язань по сплаті 301 219,44 грн.
В той же день між ДВАТ “Шахта “Ювілейна” ДП ДХК “Павлогадвугілля” -кредитор та Приватним підприємством фірмою “ВітАрт” - новий кредитор був укладений договір уступки вимоги без номеру, за яким кредитор уступив новому кредитору право вимоги виконання зобов’язань за договором № 35.88ДП від 25.06.2003 року.
01.09.2003 року між Приватним підприємством фірмою “ВітАрт”- кредитор та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою „Кассіопея –ГЗФ Михайлівська” –новий кредитор був укладений договір уступки вимоги, відповідно до якого кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги від Бурштинської ТЕС заборгованності в сумі 301 219,44 грн.
Пунктами 6 та 7 договору встановлений обов’язок нового кредитора перерахувати на рахунок кредитора на протязі 30 банківських днів з часу підписання договору грошові кошти в сумі 301 219,44 грн.
За актом заліку зустрічних однорідних вимог від 28.11.2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма „Кассіопея–ГЗФ Михайлівська” та Приватне підприємство фірма “ВітАрт” здійснили зарахування за договором уступки вимоги від 01.09.2003 року на суму 76 189,76 грн.
29.11.2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою „Кассіопея–ГЗФ Михайлівська” - боржник, Приватним підприємством фірмою “ВітАрт”- кредитор та Товариством з обмеженою відповідальністю “Триком” - новий боржник був укладений договір про заміну боржника в зобов’язанні № 29/11.
Умовами договору передбачено, що боржник за згодою кредитора передає, а новий боржник приймає на себе зобов’язання по оплаті за договором уступки права вимоги без номеру від 01.09.2003 року в сумі 225 029,68 грн. (п. 1 договору).
Пунктом 3 договору встановлено, що до нового боржника переходять всі зобов’язання за договором уступки права вимоги від 01.09.2003 року.
За договором № 03/12-01 від 03.12.2004 року, укладеним сторонами, відповідач поставив позивачу вугільну продукцію на суму 38 993,23 грн.
За актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.12.2004 року позивач здійснив зарахування боргу відповідача на суму 38 993,23 грн.
Сума заборгованності відповідача складає 186 036,45 грн.
Посилаючись на те, що відповідачем не були виконані зобов’язання за договором № 29/11, позивач просив стягнути з відповідача борг в сумі 186 036,45 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
В силу статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
З угоди від 29.11.2004 року у відповідача виникло зобов’язання по сплаті позивачу грошових коштів, розмір яких на час пред’явлення позову складав 186 036,45 грн.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідачем зобов’язання у встановлені строки виконані не були.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Правочин, договір від 29.11.2004 року № 29/11, на підставі якого пред’явлені позивачем позовні вимоги, не визнаний судом недійсним, його недійсність прямо не встановлена законом. Таким чином, договір № 29/11 від 29.11.2004 року є правомірним.
За таких обставин місцевий господарський суд обгрунтовано задовольнив позовні вимоги.
З огляду на вищенаведене не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача на порушення судом норм матеріального права.
Безпідставні посилання відповідача на порушення судом норм процесуального права.
Спочатку позивачем позовна заява була направлена відповідачу за адресою, зазначеною в договорі № 29/11.
Після отримання виписки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій позивач відповідно до ухвали господарського суду направив відповідачу копію позовної заяви за юридичною адресою відповідача.
Направлена позивачем за адресою відповідача згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій позовна заява повернута органом зв"язку з позначкою "за даною адресою такої організації немає". Докази направлення та повернення позовної заяви були представлені позивачем Дніпропетровському апеляційному господарському суду у судовому засіданні.
Ухвали місцевого господарського суду направлені за адресою відповідача згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій, також органом зв’язку були повернені з позначкою “за даною адресою такої організації немає”.
Незнаходження відповідача за своєю юридичною адресою та неотримання у зв’язку з чим поштової кореспонденції не може свідчити про неналежне повідомлення відповідача про дату, час та місце слухання справи.
З огляду на викладене правові підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Триком” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2006 року у справі № 31/389-06 залишити без змін.
Головуючий суддя Л. О. Лотоцька
Суддя Р. М. Бахмат
Суддя О. С. Євстигнеєв