РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом                закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна»

до                             закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Арма»

про                             стягнення 147 475,81 грн.

За участю представників сторін:

від позивача:     Нога Д.В. –представник за довіреністю № 3742/2/ГО від 18.12.2008 року;

від відповідача: Покровська О.Ю. –представник за довіреністю № 242 від 18.12.2008 року.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Україна»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Арма»про стягнення 147 475,81  грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем 23.04.2004 року було укладено договір № 02/01/04П про співробітництво по факультативному перестрахуванню.

Перестрахувальник (позивач), відповідно до ряду укладених ковер-нот, відповідно до умов договору № 02/01/04П від 23.04.2004 року звернувся до перестраховика з вимогами виплатити частини страхових відшкодувань по перестрахованим ризикам, а саме:

- № 030/НС/06 (страхувальник Деркач Л.М.) в розмірі 28 280,00 грн.;

- № 064/автокаско/06 (страхувальник Мельник В.В.) в розмірі 45 801,79 грн.;

- № 179/автокаско/07 (страхувальник Єпіфанцев В.О.) в розмірі 45 798,09 грн.;

- № 508/автокаско/07 (страхувальник Ширінов А.П.) в розмірі 1 695,59 грн.;

- № 219/110314/07 (страхувальник Мілейко С.О.) в розмірі 6 152,76 грн.;

- № 077/1003453/08 (страхувальник Воронін Д.В.) в розмірі 943,62 грн.;

- № 063/автокаско/08 (страхувальник Хричов А.В.) в розмірі 580,60 грн.

Таким чином, загальна суму страхових відшкодувань по перестрахованим ризикам становить 129 252,45 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.12.2008 року порушено провадження у справі № 33/29, розгляд справи призначено на 16.02.2009 року.

У судовому засіданні 16.02.2009 року представники сторін подали документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 26.12.2008 року, а також заяву про продовження строку розгляду справи.

Враховуючи необхідність надання доказів по справі суд відклав розгляд справи на 17.03.2009 року.

У судовому засіданні 17.03.2009 року представник позивача підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі, просив позов задовольнити, стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 129 252,45 грн., пеню в розмірі 11 969,37 грн., три відсотки річних в розмірі 4 620,72 грн., індекс інфляції в розмірі 1 633,27 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1 474,76 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що з боку позивача було порушено строки повідомлення про страховий випадок по перестраховому ризику, у зв’язку з чим просить в позові відмовити повністю.

Представник позивача факт пропущення строків з своєї вини визнав.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

23.04.2004 року між закритим акціонерним товариством «Страховою компанією «Український страховий Альянс»(правонаступником якої є закрите акціонерне товариство «Страховою компанією «АХА Україна») та закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Арма»було укладено договір № 02/01/04П про співробітництво по факультативному перестрахуванню (ретроцесії).

Частина 1 статті 987 ЦК України передбачає, що за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Згідно ч.1 статті12 Закону України «Про страхування»перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Відповідно до п.1.1 договору № 02/01/04П від 23.04.2004 року предметом договору є загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків, переданих (прийнятих) сторонами по договорам факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права й обов’язки сторін, що беруть участь у перестрахуванні (ретроцесії).

Згідно з п.2.1 договору № 02/01/04П від 23.04.2004 року на підставі цього договору сторони укладають конкретні договори перестрахування окремо по кожному ризику (або групі ризиків) –ковер-ноти. Кожний ковер-нот не залежить від умов будь-якого іншого договору перестрахування, укладеного сторонами.

Пунктом 2.3 договору № 02/01/04П від 23.04.2004 року передбачено, що конкретні види ризиків, ліміти відповідальності і інші умови перестрахування вказуються в ковер-нотах, підписаних (акцептованих) обома сторонами і скріплених печаткою.

На виконання вимог договору сторонами були підписані та скріплені їх печатками такі ковер-ноти:

- № 030/НС/06 від 14.03.2006 року (страхувальник Деркач Л.М.);

- № 064/автокаско/06 від 14.04.2006 року (страхувальник Мельник В.В.);

- № 179/автокаско/07 від 23.05.2007 року (страхувальник Єпіфанцев В.О.);

- № 508/автокаско/07 від 23.10.2007 року (страхувальник Ширінов А.П.);

- № 219/110314/07 від 04.07.2007 року (страхувальник Мілейко С.О.);

- № 077/1003453/08 від 22.02.2008 року (страхувальник Воронін Д.В.);

- № 063/автокаско/08 від 12.02.2008 року (страхувальник Хричов А.В.).

Відповідно до п.4.1.6 договору № 02/01/04П від 23.04.2004 року перестрахувальник зобов’язується сповістити перестраховика про настання страхового випадку по перестрахованому ризику протягом 2 (двох) робочих днів із моменту одержання інформації про його настання.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами позивачем були пропущені строки повідомлення відповідача про страхові випадки по ковер-нотам, а саме:

- по страховому випадку, який мав місце з гр. Деркач Л.М. (ковер-нот № 030/НС/06 від 14.03.2006 року) 13.07.2006 року кінцевий строк повідомлення відповідача є 15.07.2006 року, проте позивачем направлено відповідачу повідомлення про страховий випадок по договору страхування № 008177/01 від 02.02.2006 р. 10.11.2006 року, що підтверджується листом вих. № 3838 від 10.11.2008 року;

- по страховому випадку по ковер-нот № 179/автокаско/07 від 23.05.2007 року (страхувальник Єпіфанцев В.О.), який мав місце 21.10.2007 року, позивача про настання страхового випадку було повідомлено 22.10.2007 року. Кінцевий строк повідомлення відповідача є 23.10.2007 року, а позивачем направлено відповідачеві повідомлення про страховий випадок по договору страхування № 105701/05АП-КР від 06.04.2007 року 25.10.2007 року, що підтверджується  листом вих. № 2370/3/ГО від 25.10.2007 року;

- по страховому випадку по ковер-нот № 508/автокаско/07 від 23.10.2007 року (страхувальник Ширінов А.П.), який мав місце 18.11.2007 року, позивача про настання страхового випадку було повідомлено 21.11.2007 року, а позивачем відповідачу повідомлення про страховий випадок по договору страхування № 089626/05АК від 24.09.2007 року направлено 26.11.2007 року, що підтверджується листом вих. № 2609/4/ГО від 26.11.2007 року;

- по страховому випадку по ковер-нот № 219/110314/07 від 04.07.2007 року (страхувальник Мілейко С.О.), який мав місце 16.04.2008 року, позивача про настання страхового випадку було повідомлено 16.04.2008 року, позивачем відповідачу повідомлення про страховий випадок по договору страхування МА № 110314/05АК від 30.05.2007 року було направлено 22.04.2008 року листом за вих. № 642/1/ГО від 22.04.2008 року;

- по страховому випадку по ковер-нот № 077/1003453/08 від 22.02.2008 року (страхувальник Воронін Д.В.), який мав місце 21.05.2008 року, позивача про настання страхового випадку було повідомлено 21.05.2008 року, позивачем відповідачу повідомлення про страховий випадок по договору страхування № 1003453/05АП від 21.02.2008 року направлено 06.06.2008 року листом за вих. № 886/5/ГО від 06.06.2008 року;

- по страховому випадку по ковер-нот № 077/1003453/08 від 22.02.2008 року (страхувальник Воронін Д.В.), який мав місце 14.05.2008 року, позивача про настання страхового випадку було повідомлено 14.05.2008 року, позивачем відповідачу повідомлення про страховий випадок по договору страхування № 1003453/05АП від 21.02.2008 року направлено 02.07.2008 року листом за вих. № 1178/4/ГО від 02.07.2008 року.

- по страховому випадку по ковер-нот № 064/автокаско/06 від 14.04.2006 року (страхувальник Мельник В.В.), який мав місце 15.12.2006 року, позивачем відповідачу повідомлення про страховий випадок по договору страхування № 015107/05АП від 07.03.2006 року було направлено листом за вих. № 4340/2 від 21.12.2006 року;

- по страховому випадку по ковер-нот № 063/автокаско/08 від 12.02.2008 року (страхувальник Хричов А.В.), який мав місце 14.06.2008 року, позивача про настання страхового випадку було повідомлено 15.06.2008 року, позивачем відповідачу повідомлення про страховий випадок по договору страхування № 2047816/05АП від 26.06.2008 року було направлено листом за вих. № 1126/5/ГО від 26.06.2008 року.

Про своє рішення щодо відмови по вищезазначених страхових випадкам відповідач повідомив позивача своїм листом вих. № 95 від 11.03.2009 року.

Відповідно до п.4.4.2 договору № 02/01/04П від 23.04.2004 року перестраховик має право відмовити у виплаті своєї частини страхового відшкодування або зменшити її, якщо перестрахувальник не виконав зобов’язання, передбачені положенням цього договору і конкретного договору перестрахування.

Згідно з п.5 ч.1 статті 26 Закону України «Про страхування»підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що позивачем визнано факт пропущення строків повідомлення відповідача про страхові випадки по ковер-нотам та не надано причини пропущення зазначених строків, тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача основної суми заборгованості (частини страхового відшкодування) в розмірі 129 252,45 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Частина 1 статті 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Представник позивача просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 11 969,37 грн., посилаючись на п.5.4 договору № 02/01/04П від 23.04.2004 року, відповідно до умов якого передбачено, що якщо сторонами не були дотримані договірні терміни перерахування платежів, відповідно до умов цього договору та умов конкретних договорів перестрахування, то винна сторона сплачує пеню в розмірі 0,5% від простроченої суми за кожен день прострочення, але пеня не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також, представник позивача просить стягнути з відповідача індекс інфляції в розмірі 1 633,27 грн. та три проценти річних в розмірі 4 620,72 грн.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, вимоги про стягнення штрафних санкцій безпосередньо пов’язані з основною вимогою позивача в якій судом відмовлено, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 11 969,37 грн., індексу інфляції в розмірі 1 633,27 грн., три проценти річних в розмірі 4 620,72 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 33, ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

        Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                                 С.М.Мудрий

Дата підписання рішення 06.04.2009 року.