ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.02.2007 Справа № А17/199-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузнецової І.Л. (доповідача)
суддів:Сизько І.А., Швець В.В.
при секретарі Гайдук Ю.А.
за участю представників сторін :
від позивача: ОСОБА_3., довіреність ІНФОРМАЦІЯ_6
від відповідача: Сорока В.М., довіреність №26678/10/100 від 04.09.06
від третьої особи: ОСОБА_1, довіреність ІНФОРМАЦІЯ_1
розглянувши апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.06р. у справі №А17/199-06
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м.Дніпродзержинськ
до державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області
про визнання недійсним рішення
ВСТАНОВИВ:
- постановою господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2006р. у справі №А17/199-06 (суддя Т.Г.Стрелець) позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 задоволено; рішення державної податкової інспекції (далі-ДПІ) у м.Дніпродзержинську №0001562306/0/10838 від 13.04.2006р. про застосування фінансових санкцій визнано недійсним;
- не погодившись з прийнятою постановою суду, ДПІ у м.Дніпродзержинську подала апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, просить цю постанову скасувати, прийняти нову постанову та відмовити в задоволенні позовних вимог;
- у поданій скарзі йдеться про неправомірність висновків господарського суду щодо недоречності посилань податкової інспекції на п.26 ст.1 Закону України “Про захист прав споживачів”, відповідно до якого торговельне приміщення це майновий комплекс, який займає окрему споруду або який розміщено у спеціально призначеній та обладнаній для торгівлі споруди, де суб'єкт господарювання здійснює діяльність з реалізації товару, про здійснення в ході проведення перевірки реалізації товару позивачем в кіоску, який є відокремленим пунктом продажу товарів і на здійснення торгівлі в якому алкогольними напоями та тютюновими виробами потрібна окрема ліцензія, а також про те, що необґрунтованість визначення позивачем кафе та кіоску одним місцем торгівлі, оскільки кожному з них притаманна така ознака, як наявність самостійного входу та виходу у зв'язку з чим до торгівельного комплексу позивача входять окремі торгові приміщення;
- 28.11.2005р. третьою особою подано заяву про приєднання до апеляційної скарги, в якій вона підтримує вимоги останньої у повному обсязі;
- позивач вважає постанову суду обґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів скаржника.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.04.2006р. ДПІ у м.Дніпродзержинську прийнято рішення №0001562306/0/10838, яким на підставі ст.17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами” до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 3 400грн.
Вказане рішення прийнято на підставі ІНФОРМАЦІЯ_2, складеного за результатами перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу господарською одиницею “кіоск”, яка розташована по АДРЕСА_1 та належить суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2..
Даною перевіркою встановлено порушення ст.15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами” (далі-Закон №481/95-ВР), яке полягає у здійсненні роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами у кіоску по АДРЕСА_1 без наявності ліцензії на право торгівлі.
Одночасно слід зазначити, що відповідно до ст.17 Закону №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів. Рішення про стягнення штрафів приймаються органом, який видав ліцензію, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.
Оскільки відповідач не є органом, уповноваженим видавати суб'єктам підприємницької діяльності ліцензії на торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами, то йому не надано повноважень щодо прийняття рішень про застосування фінансових санкцій, встановлених ст.17 Закону №481/95-ВР, оскільки вказані повноваження віднесено до компетенції Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України.
Тому, ДПІ у м.Дніпродзержинську, прийнявши оспорюване рішення, вийшла за межі своїх повноважень та порушила порядок застосування фінансових санкцій, встановлений названим Законом.
Доводи податкової інспекції з посиланням на ст.17 Закону стосовно наявності повноважень по прийняттю рішень про стягнення штрафів іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України, до яких, у тому числі, належать і органи державної податкової служби колегією суддів визнані необґрунтованими, оскільки відповідно до п.4 ст.10 та п.2 ч.1 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” до компетенції останніх належить виключно здійснення контролю за наявністю ліцензій у суб'єктів підприємницької діяльності на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи. Прийняття рішень органами державної податкової служби за наслідками здійснення такого контролю переліченими нормами не передбачено.
Крім того, задовольняючи позовні вимоги господарський суд обґрунтовано послався на документи, надані позивачем до матеріалів справи.
Так, з технічного паспорту на громадський будинок будівля ІНФОРМАЦІЯ_3 по вул. АДРЕСА_1 м.Дніпродзержинськ, виготовленого станом на 12.01.2005р. Дніпродзержинським бюро технічної інвентаризації, вбачається, що на його першому поверсі розташоване приміщення НОМЕР_1 “торговий кіоск” площею 14 кв. м. в межах одного приміщення.
Вказане підтверджується експлікацією будівель до плану поверхів громадського будинку ІНФОРМАЦІЯ_4 а також Планом поверхів громадського будинку.
З урахуванням перелічених обставин, положень ст.ст.1,15 Закону №481/95-ВР та постанови Кабінету Міністрів України від 13.05.96р. №493 “Про тимчасовий порядок видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами” господарський суд дійшов правильного висновку, що правомірність застосування ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами підтверджується здійсненням такої діяльності в одному торговому приміщенні і не залежить від кількості окремих виходів з такого приміщення.
Фактична наявність одного торгового приміщення (споруди) підтверджується технічним паспортом, наданим позивачем у матеріали справи.
На вимогу колегії суддів позивачем надано дозвіл на розміщення по АДРЕСА_2 кафе “ІНФОРМАЦІЯ_5”, виданий суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради, зареєстрований 11.03.2005р.
У відповідності з ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Податкова інспекція, в порушення наведеної норми, доказів, які б підтверджували відокремленість будівлі кафе і будівлі кіоску, а також наявності у позивача самостійного об'єкту торгівлі, розташованого по АДРЕСА_1 не надала.
З огляду на викладене рішення податкової інспекції про застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 3 400грн. слід визнати недійсним, а позовні вимоги -задовольнити.
Тому підстави для скасування постанови місцевого господарського суду відсутні.
У зв'язку зі складністю справи у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 205, 206, 254 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
- постанову господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.06р. у справі №А17/199-06 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення;
- ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий І.Л.Кузнецова
Суддя І.А.Сизько
Суддя В.В.Швець
Дата виготовлення у повному обсязі 20.02.2007р.