УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 22-а/0690/7793/11
Категорія 98
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді: Борисюка Р.М.
суддів: Миніч Т.І., Забродського М.І.,
при секретарі
судового засідання ОСОБА_1
без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області та Управління праці і соціального захисту населення в Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій протиправними та стягнення недоплачених коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,
за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирській області на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2010 року,-
в с т а н о в и л а :
У серпні 2010 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. В обгрунтування вимог зазначав, що він є інвалідом 3 групи і віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тобто має захворювання, пов’язане з аварією на Чорнобильській АЕС та отримує державну та додаткову пенсії, виплата яких передбачена статтями 50 та 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року. Посилаючись на те, що розміри вказаних соціальних виплат не відповідають розмірам, передбаченим цим Законом та на відмову відповідачів привести їх у відповідність з вимогами Закону, просив суд визнати такі дії відповідачів неправомірними і стягнути з них на його користь основну пенсію, гарантовану ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в сумі 79378,01 грн. та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, згідно ст. 50 Закону в сумі 5969,3 грн. за період з 12.07.2007 року по 01.07.2010 року і зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області в подальшому виплачувати йому пенсію згідно ст.ст. 54, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2010 року, позов задоволено частково.
Суд визнав протиправними дії Управління пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області і стягнув з нього на користь позивача пенсію, як інваліду 3-ї групи, щодо якої встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, (ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи") за період з 12.07.2007 року по 01.07.2010 року в сумі 79378 грн. 01 коп., додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду 3-ї групи, щодо якої встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, (ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи") за період з 12.07.2007 року по 01.07.2010 року в сумі 5969 грн. 30 коп. Також суд зобов’язав Управління пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області з 01.07.2010 року виплачувати позивачу пенсію відповідно до вимог ст.ст. 54, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області посилаючись на неправильне застосування судом матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.
Зокрема, апелянт зазначає, що, управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області в межах наданої компетенції у відповідності до вимог законодавства не порушувало права та законні інтереси позивача, виплачуючи йому основну та додаткову пенсію в межах фінансування.
Перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.
Справа в апеляційному суді розглядається у порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідно до абз.4 п.1 Закону України №2748 від 02 грудня 2010 року „Про внесення змін до розділу 12 „Прикінцеві положення" Закону України „Про судоустрій та статус суддів", щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами, апеляційні суди у справах, щодо спорів, в яких провадження було відкрито в порядку цивільного судочинства, закривають провадження за правилами Цивільного процесуального Кодексу України та розглядають їх у порядку адміністративного судочинства.
Судом встановлено, що позивач є інвалідом 3 групи, відноситься до категорії осіб 1 категорії, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Він одержує державну пенсію по інвалідності на підставі ст. 54 Закону України„Про статус і соціальний захист громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, на підставі ст. 50 цього ж Закону.
Статтею 49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч.4 ст. 54 зазначеного Закону, призначення державних пенсій особам, віднесеним до 1 категорії, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3-й групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст. 50 цього Закону інвалідам 3 групи, віднесеним до категорії 1 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до ст. 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, суд першої інстанції правильно вважав, що вихідним критерієм обрахунку додаткової пенсії позивачу виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі визначеному законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року №523. Ця постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Розрахунок пенсії позивачу відповідач здійснив, виходячи із встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 „Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" розміру значно меншому, ніж передбачено Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" .
Цією постановою всупереч положень статей 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" Кабінет Міністрів України встановив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому, що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Тому, суд першої інстанції правильно виходив із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, а його висновок, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, і з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, є обґрунтованим.
Доводи управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області є безпідставними, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. А відповідно до положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007р. №1261 та з урахуванням Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районних у містах, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002р. №8-2 (з відповідними змінами), управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства, отже є відповідачем у справах щодо здійснення перерахунку підвищення до пенсій за відповідними позовами.
Разом з тим, визнавши неправомірними дії відповідача щодо неналежного нарахування і виплати позивачу коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд першої інстанції допустив помилку, визначивши конкретну суму заборгованості по сплаті таких виплат та стягуючи ці кошти.
Крім того, судом не приділено належну увагу питанню дотримання позивачем вимог чинного законодавства щодо строку звернення до суду із вимогами про захист порушених прав. Частиною 1,2 ст. 99 КАС України (в редакції після 07.07.2010 року, яка набрала чинності 30.07.2010 року) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду – в шестимісячний строк.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України (в редакції після 07.07.2010 року, яка набрала чинності 30.07.2010 року) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду.
З матеріалів справи видно, що позивач ставив питання про зобов’язання відповідача вчинити пені дії і суд задовольнив його вимоги за період з 12.07.2007 року, хоча він звернувся до суду за захистом порушенного права лише 13.08.2010 року.
Таким чином, позивачем не був пропущений, встановлений ст. 99 КАС України, шестимісячний строк звернення до суду лише щодо вимог, які випливають з правовідносин, що тривали протягом шести місяців до дати звернення до суду (в межах позовних вимог). Що стосується правовідносин, які виникли до вказаного періоду, то позивач пропустив строк звернення до суду.
Враховуючи вище викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення.
Керуючись ст.ст. 195,196,198,202,205,207 КАС України, колегія суддів,-
постановила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області задовольнити частково.
Рішення Олевського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2010 року скасувати і ухвалити нове.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі Житомирської області щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_2, як інваліду 3-ї групи, щодо якої встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, пенсії у розмірі не менше 6-ти пенсій за віком, у відповідності до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2, як інваліду 3-ї групи, щодо якої встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, пенсії у розмірі не менше восьми пенсій за віком, у відповідності до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням виплачених коштів за період з 13.02.2010 року по 01.07.2010 року.
Визнати дії управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі Житомирської області щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_2 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як інваліду 3-ї групи, щодо якої встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, в розмірі не менше 50% розміру мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як інваліду 3-ї групи, щодо якої встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, в розмірі не менше 50% розміру мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням виплачених коштів за період з 13.02.2010 року по 01.07.2010 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді