УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа № 22-а/0690/4717/11

Категорія 100

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Борисюка Р.М.

суддів: Миніч Т.І., Забродського М.І.,

при секретарі

судового засідання ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплачених коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,

за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області на постанову Олевського районного суду Житомирської області від 9 грудня 2009 року,-

в с т а н о в и л а :

У вересні 2009 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог вона вказувала на те, що є потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС 3-ї категорії, працювала на протязі 1999 року по грудень 2008 року на території радіоактивного забруднення. Оскільки відповідач неправильно виплачує їй доплату, передбачену ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон України № 796-ХІІ), просила стягнути на свою користь недоплачені їй кошти в сумі 29173,88 грн. за період з січня 1999 року по грудень 2008 року.

Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 9 грудня 2009 року позов задоволено частково. Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області неправомірними та стягнуто з відповідача на користь позивачки 29153 грн. 88 коп. за період з 01.11.1999 року по 31.12.2008 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати судове рішення з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС 3-ї категорії, на протязі 1999 року по грудень 2008 року вона працювала на території радіоактивного забруднення. З матеріалів справи видно, що на виконання положень ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивачці нараховувалась і виплачувалось зазначене підвищення в значно меншому розмірі.

За таких обставин, суд правомірно виходив з того, що, Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області, як орган, якому делеговано повноваження щодо таких виплат, повинно було діяти відповідно до вимог ст.39 Закону.

Вирішуючи цей спір, суд першої інстанції, з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами, обґрунтовано визнав, що при визначенні розміру згаданої виплати застосуванню підлягає саме норма ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.

За таких обставин правильним є висновок суду першої інстанції щодо неправомірності дій відповідача по виплаті доплати позивачу до пенсії, в розмірах, встановлених зазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836.

При цьому, суд не врахував те, що з огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що адміністративний суд повинен визнавати дії суб'єктів владних повноважень незаконними і зобов'язувати відповідачів провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про визначення конкретних сум.

Приймаючи до уваги визначений ст.99 КАС України строк звернення до суду та дату звернення з позовом позивачки до суду, якою є 29.09.2009 року, а також періоду заявлених нею вимог та Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, то в даному випадку задоволенню підлягали вимоги позивачки за період з 29.09.2008 року по 31.12.2008 року, а не з 01.01.1999 року, як визначив суд.

Тому рішення суду підлягає скасуванню в частині стягнення конкретних коштів та визначення періоду їх стягнення з ухваленням нового рішення.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 195,198,202,207 Кодексу адміністративну

судочинства України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області задовольнити частково.

Постанову Олевського районного суду Житомирської області від 9 грудня 2009 року змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини в наступній редакції:

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 доплати до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України „Про статусі соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період з 29.09.2008 року по 31.12.2008 року з урахуванням виплачених коштів за вказаний період.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішення суду апеляційної інстанції.

Головуючий Судді