Справа № 2-2863/2009 року
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2009 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Куриленко О.М.,
за участю секретаря - Фірко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання часток у власності на житло та визнання права власності на 1\4 будинку,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду 28.01.2009 року з позовом, в якому просив постановити рішення, яким визнати його співвласником будинку, розташованого за адресою: 2-й Обільний пров. № 12 в
м. Одесі, та визнати за ним право власності на 1\4 частину спірного будинку. Свої вимоги мотивував тим, що 12 червня 1997 року він з відповідачами на Одеській Товарній біржі придбав будинок №12 по пров. Обільному у м. Одесі. Але так сталось, що на момент укладання договору купівлі-продажу житла у розділі „покупці” його записано не було. Після придбання будинку, він був зареєстрований у ньому та проживає за вказаною адресою до теперішнього часу. Відповідачі проти визнання ОСОБА_1 сіввласником спірного домоволодіння не заперечують, в зв`язку з чим позивач звернувся до КП „ОМБТІ та РОН”, але в рєстрації права власності йому було відмовлено та рекомендовано звернутись до суду.
Позивач у судове засідання з`явився позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_3 у судове засідання з`явилась, не заперечувала проти заявлених позовних вимог.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилась, сповіщені про час та місце судового засідання, про що в матеріалах справи маються розписки, заяв та клопотань про відкладання судового засідання не заявляли.
Суд, дослідивши матеріали по справі, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
Як встановлено у судовому засіданні, 12.06.1997 року на Одеській спеціалізованій біржі нерухомості між ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу будинку № 12, який розташований по 2-му Обільному провулку у
м. Одесі. Як вбачається з наданого договору покупцями вказаного будинку були ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
Як стверджував позивач у судовому засіданні, він був присутнім на біржі при укладанні вказаного договору, однак ніяких дій по включенню його до складу покупців спірного будинку не провадив.
У квітні 2006 відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду з вимогами про визнання зазначеного договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на будинок по пров. Обільному, 12 у м. Одесі.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 травня 2006 року визнано дійсним договір купівлі-продажу будинку № 12 по 2-му Обільному провулку у м. Одесі, укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_7, що діяла від свого імені та від імені неповнолітньої доньки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і ОСОБА_8; визнано право власності за ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, в рівних частках на буд № 12 по пров. Обільному у м. Одесі.
На той час позивачу ОСОБА_1, як вбачається з його свідчень, було відомо про те, що в договорі купівлі-продажу він стороною не був та його не було вказано покупцем, однак він не заявляв в судовому засіданні 18.05.2006 року свої вимоги про визнання за ним також права власності на частину придбаного ним будинку № 12 по пров. Обільному у м. Одесі, рішення суду ним оскаржене не було та воно набрало законної сили.
Позивач вказує, що після придбання ним з відповідачами спірного будинку, він був прописаний та проживав та й проживає по сьогоднішній день в цьому будинку.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Суд вважає, що позивачу з 12.06.1997 року було відомо про те, що його права порушені, але він з того часу з вимогами про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним в частині зазначення покупців та визнання за ним права власності на частину будинку до суду не звертався.
Також суд вважає безпідставними посилання позивача на норми статтей 357 та 358 Цивільного Кодексу України, які регламентують право спільної часткової власності, так як позиває не є та ніколи не був власником спірного будинку і не може ставити питання про визначення часток у праві спільної часткової власності.
З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 15, 209, 212, 213, 214, 215, 223 ЦПК України, ст.ст. 256, 257, 261, 357,358,370 ЦК України 2003 року, суд –
ВИРІШИВ :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ОСОБА_2 ОСОБА_2 ОСОБА_9, ОСОБА_4 про визнання часток у власності на житло та визнання права власності на 1\4 частину будинку № 12 по 2-му Обільному провулку у м. Одесі – відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня оголошення рішення, а також подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: