ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" лютого 2007 р. Справа № 53/212-06
вх. № 9046/3-53
Суддя господарського суду Кононова О.В.
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - не з’явився, в судовому засіданні 12.02.2007 року - Пашкова Є.В., дов. №1 від 03.01.2007 року
1-го відповідача - не з’явився, в судовому засіданні 12.02.2007 року - Писаренко Є.В., дов. № 78/1 від 20.01.2007р.
2-го відповідача - не з’явився, в судовому засіданні 12.02.2007 року - Дробот С.І., дов. № 55 від 23.01.2007 року
розглянувши справу за позовом Районного комунального підприємства "Зміївське підприємство теплових мереж", м. Зміїв
до 1. АТЗТ "Куряжський домобудівельний комплекс", с. Пісочин
2. Казенного піприємства міністерства оборони України "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод", м. Зміїв
про стягнення 17574,95 грн.
та зустрічним позовом АТЗТ "Куряжський домобудівельний комплекс", с. Пісочин
до Районного комунального підприємства "Зміївське підприємство теплових мереж", м. Зміїв
про визнання договору недійсним.
ВСТАНОВИВ:
Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість по договору № 161 від 19.12.2003 року про постачання теплової енергії в сумі 17574,95 грн. з яких 12163,57 грн. основного боргу, 1125,73 грн. пені, 3373,15 грн. інфляційних, 912,50 грн. 3% річних. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не належним чином виконує свої зобов'язання по договору в наслідок чого утворилась заборгованість.
В судовому засіданні 24.01.2007 року представник АТЗТ „Куряжський домобудівельний комплекс” надав суду зустрічний позов, якому просить суд визнати недійсним договір № 161 від 19.12.2003 року "Про постачання теплової енергії" із 30.12.2003 року. Зустрічну позовну заяву було прийнято до провадження для розгляду з первісним позовом.
В судовому засіданні 12.02.2007 року представник позивача підтримав позовні вимоги та прохав суд їх задовольнити, надав через канцелярію суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому проти вимог, викладених у зустрічній позовній заяві заперечував.
Представник 1-го відповідача в судовому засіданні 12.02.2007 року проти задоволення позовних вимог заперечував, прохав суд задовольнити зустрічний позов.
Представник 2-го відповідача в судовому засіданні 12.02.2007 року зазначив про обґрунтованість позовних вимог РКП „Зміївське підприємство теплових мереж” до АТЗТ „Куряжський домобудівельний комплекс”, надав відзив на зустрічний позов, в якому зазначив, що КП „Зміївський ремонтний енергомеханічний завод” не має жодних зобов’язань перед РКП „Зміївське підприємство теплових мереж” та є неналежним відповідачем по справі, а зустрічний позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
В судовому засіданні 12.02.2007 року оголошувалась перерва для виготовлення повного тексту рішення до 20.02.2007 року до 12:30.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.
19.12.2003 року між АТЗТ „Куряжський домобудівельний комплекс” (Споживач) та Районним комунальним підприємством „Зміївська підприємство теплових мереж” (Енергопостачальна організація) був укладений договір № 161 про постачання теплової енергії. Відповідно умов договору позивач зобов’язався постачати 1-му відповідачеві в житловий будинок по вул. Грибоєдова, 2а (додаток №1в до договору) теплову енергію в потрібних йому обсягах, а 1-й відповідач зобов’язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором. Відповідно п. 2.1. договору сторони визначили, що теплова енергія постачається 1-му відповідачеві в обсягах згідно додатка 1а, 1б, 1в до цього договору у вигляді гарячої води або водяної пари на потреби, а саме опалення та вентиляцію, гаряче водопостачання та технологічні потреби.
Пунктом 10.1 сторони визначили, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до вводу будинку в експлуатацію.
До матеріалів справи доданий акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту – будинку по вул. Грибоєдова в м. Зміїв, затверджений Розпорядженням голови Зміївської РДА № 643 від 30.12.2003 року. Отже спірний будинок був прийнятий в експлуатацію 30.12.2003 року.
В позовній заяві, позивач вказує, що оскільки конкретної дати закінчення дії договору не було встановлено, він не мав можливості знати, коли закінчився строк дії договору, а тому заявляє про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період з 19.12.2003 року по 25.03.2004 року.
Відповідно до ст. 151 Цивільного Кодексу України (від 18.07.1963 р.), який був чинний на момент виникнення спірних цивільних відносин, в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.
Згідно до ст. 161 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Так, додатками 1а, 1в до договору № 161 про постачання теплової енергії від 19.12.2003 року, які є невід’ємними частинами договору, сторони визначили обсяги постачання теплової енергії споживачу та перелік об’єктів постачання теплової енергії. Отже, на підставі договору № 161 про постачання теплової енергії від 19.12.2003 року та додатків 1а, 1в до нього, виникло певне зобов’язання позивача (енергопостачальної організації) постачати 1-му відповідачеві (споживачу) теплову енергію в гарячій воді в межах 462,24 Гкал. з максимальним тепловим навантаженням 0.107000 Гкал/год в період з 19.12.2003 року до вводу будинку в експлуатацію та право 1-го відповідача вимагати виконання цього зобов’язання. Також зі спірного договору виникло зустрічне зобов’язання 1-го відповідача оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені договором та право позивача вимагати належного виконання зобов’язання по оплаті.
Отже, сторони визначили обсяги теплопостачання лише на період 19.12.2003 року до вводу будинку в експлуатацію, жодних доказів узгодження обсягів теплопостачання на період з 01.01.2004 року по 25.03.2004 року до матеріалів справи не додано. Таким чином суд вважає, що з договору № 161 про постачання теплової енергії від 19.12.2003 року не виникло зобов’язання 1-го відповідача по оплаті теплової енергії спожитої за період з 01.01.2004 року по 25.03.2004 року.
Крім того, до матеріалів справи не додано доказів які б свідчили про здійснення позивачем теплопостачання 1-му відповідачеві в вказаному періоді, актів приймання – передачі теплової енергії, доказів підключення системи теплоспоживання 1-го відповідача до мереж енергопостачальної організації та допуску її в експлуатацію. Також позивач не надав на вимогу суду обґрунтованого розрахунку кількості теплової енергії з врахуванням часу роботи приладів споживача відповідно до п. 5.5. договору.
Як свідчать матеріали справи, за грудень 2003 року позивач нарахував 1-му відповідачеві за надані послуги 1608,12 грн., які 1-й відповідач сплатив 15.11.2004 року, про що свідчить копія платіжного доручення № 1497 від 15.11.2004 року, додана до матеріалів справи.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач безпідставно звернувся до суду з вимогою про стягнення з 1-го відповідача заборгованості, яка виникла в зв’язку з неналежним виконанням 1-м відповідачем зобов’язань з оплати спожитої з з 01.01.2004 року по 25.03.2004 року теплової енергії відповідно до умов договору № 161 про постачання теплової енергії від 19.12.2003 року, та вважає за необхідне в задоволені первісних позовних вимог до 1-го відповідача в частині стягнення заборгованості в розмірі 12163,57 грн. відмовити.
В позовній заяві позивач просить суд стягнути з 1-го відповідача пеню у розмірі 1125,73 грн., 3373,15 грн. інфляційних витрат та 912,50 грн. трьох відсотків річних за прострочення виконання зобов’язання. Суд також відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки дійшов висновку про безпідставність заявлення до стягнення суми основного боргу, на яку нараховані вказані суми.
Ухвалою суду від 25.09.2006 року було залучено до участі у справі у якості 2-го відповідача Казенне підприємство „Зміївський ремонтно – енергомеханічний завод”, яке є замовником будівництва будинку по вул. Грибоєдова, 2а в м. Зміїв. В позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідачів заборгованість за надані послуги з теплопостачання згідно договору № 161 про постачання теплової енергії, укладеному між АТЗТ „Куряжський домобудівельний комплекс” та Районним комунальним підприємством „Зміївська підприємство теплових мереж” 19.12.2003 року. КП „Зміївський ремонтно – енергомеханічний завод” не є стороною укладеного договору, а тому також відсутні правові підстави для стягнення з 2-го відповідача заборгованості.
Щодо зустрічного позову про визнання недійсним договору № 161 від 19.12.2003 року "Про постачання теплової енергії" із 30.12.2003 року, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Позивач по зустрічному позову зазначає, що власник будинку є споживачем теплової енергії в даному будинку та саме з споживачем теплової енергії повинен бути укладений договір КП «Зміївське підприємство теплових мереж». На думку позивача по зустрічному позову, оскільки КП «Зміївське підприємство теплових мереж» повинно було знати та мала обов'язок знати про введення будинку в експлуатацію та про зміну споживача теплової енергії як наслідок введення будинку в експлуатацію, то саме КП «Зміївське підприємство теплових мереж» повинно було відповідно до п. 6 ст. 179 ГКУ переукласти договір на постачання теплової енергії в спірний будинок. А, оскільки, строк дії договору №161 від 19.12.03 р. вийшов 30.12.2003 року, КП «Зміївське підприємство теплових мереж» знало про перебіг строків дії договору та мало можливість й було зобов'язано вжити відповідних заходів, але не вжило жодних заходів щодо переукладання чи зміни договору.
Угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені статтею 48 Цивільного кодексу України (від 18.07.1963 р.), за якою недійсною визнається угода, що не відповідає вимогам закону. Правило, встановлене цією нормою, застосовується в усіх випадках, коли угода вчинена з порушенням закону і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності угод, зокрема статей 49, 50, 56, 57, 58 Цивільного кодексу, тощо.
Отже, звертаючись з позовом про визнання угоди недійсною позивач повинен довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, а саме: невідповідність змісту угоди вимогам закону; недодержання встановленої форми угоди, та ін. За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання угоди не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом чи договором наслідків, а не визнання угоди недійсною.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона спирається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивач, в зустрічному позові та своїх поясненнях не навів наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання недійсними угод, а також взагалі не зазначив норм законодавства на підставі якого заявлена вимога про визнання недійсним спірного договору. Отже, суд вважає безпідставною та необґрунтованою зустрічну позовну вимогу про визнання договору № 161 від 19.12.2003 року "Про постачання теплової енергії" із 30.12.2003 року недійсним.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -
ВИРІШИВ:
В задоволенні первісних позовних вимог відмовити.
В задоволенні зустрічного позову відмовити.
Суддя Кононова О.В.