СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
20 липня 2006 року |
Справа № 20-3/038 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Волкова К.В.,
Черткової І.В.,
за участю представників сторін:
позивача: Дворніков К.Ю.
відповідача: Расохацька І.В., дор.№ 2518/10-0 від 05.07.2006
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гоголь Ю.М.) від 03.05.2006 у справі №20-3/038
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя (вул. Гер. Севастополя, 74, місто Севастополь,99000)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 03.05.2006 у справі № 20-3/038 задоволено позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання зі сплати штрафних санкцій з єдиного податку у сумі 680,00 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального права.
У судовому засіданні позивач просить рішення суду залишити без змін, вважає його законним та обгрнутованим.
Представник відповідача просить рішення скасувати, з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Судова колегія, повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Матеріалами справи встановлено, що 09.12.05 Державною податковою інспекцією в Нахімовському районі міста Севастополя проведена позапланова документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з 15.02.05 по 12.10.05 суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 .
Відповідачем виявлені порушення статей 2,4 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, а також пунктів 4,5 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, що виразилося в не нарахуванні позивачем за березень, квітень, червень, липень 2005 року 50% ставки єдиного податку за найманих працівників у зв'язку з неподанням письмових заяв, які були підставою для нарахування 50% ставки за використання найманої праці.
Висновки перевірки містяться в Акті №НОМЕР_2.
За результатами перевірки на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя 23.12.05 прийнято податкове повідомлення-рішення №НОМЕР_1 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання по сплаті єдиного податку в сумі 680,00 грн., які є штрафними санкціями.
Позивач оскаржив вказане рішення до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя.
Рішенням начальника Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя №НОМЕР_3 скарга суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення №НОМЕР_1 від 23.12.05 без змін.
Відповідно до статті 2 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.
Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” наймана особа - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону. При цьому усі вигоди від виконання такої трудової функції (крім заробітної плати такої найманої особи, інших виплат чи винагород на її користь, передбачених законодавством), а також усі ризики, пов'язані з таким виконанням або невиконанням, отримуються (несуться) працедавцем.
Згідно пункту 1.17 статті 1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності (включаючи самозайнятих осіб), яка укладає трудові договори (контракти) з найманими особами, та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати цього податку до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами.
Частиною 1,3 статті 21 Кодексу законів про працю України, визначено, що трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Статтею 241 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України.
З матеріалів справи, а також з Акту перевірки вбачається, що ніяких дій, передбачених вище, суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 виконано не було.
Вказане вище відображено в Акті перевірки №НОМЕР_2., зокрема, в абзаці 1 пункту 2.6 Акту перевірки -за період діяльності трудові договори суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 не укладались.
З вищевикладеного випливає, що позивач не є працедавцем відносно осіб, з якими укладалися договори підряду, а підрядники не є найманими працівниками в розумінні положень Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”.
Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Крім того з матеріалів справи виходить, що позивачем укладались договори підряду з фізичними особами на виконання певних робіт. Зазначені договори містять в собі усі основні вимоги, які передбачені для даного виду договорів -предмет договору, строк його дії, вартість робіт, порядок прийому-здачі виконаних робіт, а також порядок розрахунків.
Виконані роботи оформлялись двосторонніми Актами прийому-передачі виконаних робот.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що підрядники за даними договорами не перебували з замовникам у трудових відносинах, оскільки правовідносини між сторонами зазначених договорів не є трудовими відносинами, та не регулюються нормами трудового законодавства України, а є цивільними відносинами, які регулюються нормами Цивільного кодексу України.
З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки рішення господарського суду винесено при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а також при повному з'ясуванні обставин, які мають істотне значення для справи.
Керуючись статтями 101, 103 пункт 1, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Нахімовському районі міста Севастополя залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Севастополя від 03.05.2006 у справі № 20-3/038 залишити без змін.
Головуючий суддя О.В. Дугаренко
Судді К.В. Волков
І.В. Черткова