СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
17 липня 2006 року | Справа № 20-12/004 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Гонтаря В.І.,
Сотула В.В.,
за участю представників сторін:
позивача: Рендака Сергія Анатолійовича, довіреність №ВСО 179278 від 13.01.2006, товариства з обмеженою відповідальністю "Море плюс";
відповідача: Наумовича Дмитра Анатолійовича, довіреність №б/н від 27.10.2004, товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Янтар-Агро";
відповідача: Антонова Олексія Владиславовича, довіреність №б/н від 27.10.2004, товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Кодес";
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Море плюс" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 6 червня 2006 року у справі № 20-12/004,
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Море плюс" (вул. Київська, 8, Вишневе, Київська обл., 08132)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Янтар-Агро" (вул. Токарєва, 2,Севастополь,99003)
товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Кодес" (вул. Токарєва, 2,Севастополь,99003)
про стягнення заборгованості в сумі 737788,03 грн.; за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Кодес" до товариства з обмеженою відповідальністю "Море плюс" про визнання зобов'язань за договором поставки № 13 від 06.02.2004 припиненими з 01.01.2006, надання правової оцінки договору поставки №13 від 06.02.2004 на предмет досягання сторонами всіх суттєвих умов договору відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, статті 180 Господарського кодексу України,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 6 червня 2006 року у справі №20-12/004 (суддя Харченко І.А.) було визнано недійсним іпотечний договір від 05.03.2005, який було укладено між товариством з обмеженою відповідальністю "Море плюс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Янтар-Агро".
У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Море плюс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Янтар-Агро", товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Кодес" про стягнення заборгованості у сумі 737788,03грн., відмовлено.
Провадження у справі за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Кодес" до товариства з обмеженою відповідальністю "Море плюс" про визнання зобов'язань за договором поставки №13 від 06.02.2004 припиненими з 01.01.2006, надання правової оцінки договору поставки №13 від 06.02.2004 на предмет досягнення сторонами всіх суттєвих умов договору відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, статті 180 Господарського кодексу України, було припинено.
Позивач (за зустрічним позовом відповідач), не погодившись з рішенням господарського суду, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначення рішення місцевого господарського суду.
Сторона посилається на те, що господарським судом при прийнятті рішення, було порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.07.2006 року у складі судової колегії було здійснено заміну судді Борисової Ю.В., у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі, на суддю Гонтаря В.І.
За клопотанням представників сторін, судочинство здійснювалось на російській мові.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія повторно розглянувши справу, встановила наступне.
Як свідчать надані докази, 26.12.2005 (вх. №3287) товариство з обмеженою відповідальністю "Море плюс" звернулось до суду з заявою про вжиття запобіжних заходів в порядку статті 43-1 Господарського процесуального кодексу України щодо накладання арешту на середні риболовецькі траулери "Максим" та Марія", які належать на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Янтарь-Агро". (Т. 1 а. с. 2-5).
Ухвалою від 28.12.2005 заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Море плюс" про вжиття запобіжних заходів в порядку статті 43-1 Господарського процесуального кодексу України задоволено, накладено арешт на середній риболовецький траулер "Максим" та на середній риболовецький траулер "Марія", що належать товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Янтарь-Агро" на праві власності. (Т. 1 а. с. 36-14-15).
Ухвалою від 10.01.2006 порушено провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Море плюс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Янтарь-Агро", товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Кодес" про стягнення заборгованості в сумі 653314,50грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. (Т.1 а. с. 36-18).
16.03.2006 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог (вх. №6443), в якій позивач просить стягнути з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Кодес" шляхом звернення на предмет іпотеки суму 737 788,03грн. (Т. 1 а. с. 117-121).
19 травня 2006 року до господарського суду міста Севастополя надійшла зустрічна позовна заява (вх. № 1053) товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Кодес" до товариства з обмеженою відповідальністю "Море плюс" про визнання зобов'язань за договором поставки №13 від 06.02.2004 припиненими з 01.01.2006, надання правової оцінки договору поставки №13 від 06.02.2004 на предмет досягання сторонами всіх суттєвих умов договору відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, статті 180 Господарського кодексу України визнання зобов'язань за договором поставки №13 від 06.02.2004, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Море плюс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Кодес". (Т. 2 а. с. 16-17).
Ухвалою від 23.05.2006 прийнято зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Кодес" та об'єднано з матеріалами справи №20-12/004 для сумісного розгляду, її привласнено № 20-12/004. (Т. 2 а. с. 52).
Судова колегія розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку про те, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Кодес" 06.02.2004 уклало договір поставки товару №13 на загальну суму 17 млн. грн. з товариством з обмеженою відповідальністю "Море плюс". (Т. 1 а. с. 30-31).
У забезпечення виконання договору, товариство з обмеженою відповідальністю "Море плюс" уклало 05.03.2005 іпотечний договір з товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Янтарь-Агро". Предметом іпотеки є два судна: середній рибальський траулер "Максим"; середній рибальський траулер "Марія". (Т. 1 а. с. 7-9).
Відповідно до пункту 2.6 договору поставки товару №13 від 6 лютого 2004 року, який було укладено між товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Кодес" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Море Плюс" (покупець), поставка товару повинна була здійснюватись постачальником не пізніше одного календарного місяця з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Фактично товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Кодес", отримавши оплату за договором поставки товару №13 від 6 лютого 2004 року у сумі 1146912,96грн. за 12-ма платежами з 10.01.2005 по 04.03.2005 не виконало свого зобов'язання за договором поставки в узгоджені строки та у повному обсязі. За накладною №36 від 4 березня 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Кодес" поставило на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Море Плюс" товару на суму 492622,50грн. Борг на 10 травня 2005 року склав 653314,50грн.
На підставі статті 33 Закону України "Про іпотеку", пунктів 1.1, 1.2, 1.3, 5.3 іпотечного договору від 5 березня 2005 року, у випадку невиконання боржником (товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Кодес") основного зобов'язання за договором поставки від 6 лютого 2004 року, іпотекодержатель (товариство з обмеженою відповідальністю "Море Плюс") вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням (товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Кодес") шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Море плюс" вважає, що товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Кодес" не виконало умови договору і має заборгованість щодо поставки товару на суму 737788,03грн., в зв'язку з чим, товариство з обмеженою відповідальністю "Море плюс" звернулось з позовом про звернення стягнення на предмети іпотеки середній рибальський траулер "Максим" та середній рибальський траулер "Марія". (Т. 1 а. с. 2-5).
Відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України, для договору поставки потрібно визначити таку істотну умову як оплата товару.
Статтею 180 Господарського кодексу України визначено які істотні умови договору повинні бути визначені сторонами, а саме:
"зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода."
З тексту договору (Т.1 а.с. 30) вбачається , щодо оплати товару пунктом 2.4 - 2.6. визначено: "форма оплати - 100% передплата банківським переказом на розрахунковий рахунок постачальника за фактом поставки товару або додатково обумовлюється у відповідній специфікації.
Об'єми кожної партії, кількість, умови оплати та найменування товару оговорюються в специфікаціях.
Поставка товару повинна бути здійснена постачальником не пізніше 1 календарного місяця з моменту надходження грошей на розрахунковий рахунок постачальника."
Наданими доказами в матеріалах справи підтверджується той факт, що додаткових угод щодо оплати товару сторонами не укладалось, можливі специфікації відсутні.
Позивач за первісним позовом - товариство з обмеженою відповідальністю "Море плюс" вважає, що умовою оплати є факт поставки товару, а крім того ними було сплачено 1146912,00грн. на які отримано товару лише на 492622,50 грн.
Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Кодес" вважає, що формою оплати є лише 100% передплата, яку позивач не здійснив і на момент розгляду справи у суді.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що є доведеною та обставина як юридичний факт - відсутність істотної умови щодо оплати за договором.
Згідно з пунктом 8 статті 181 Господарського кодексу України, - у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
У діючій на час укладення іпотечного договору редакції, статтею 18 Закону України "Про іпотеку" закріплено, що іпотечний договір повинен містити зокрема таку істотну умову як зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання.
Відповідно до укладеного іпотечного договору від 05.03.2005, іпотекою забезпечувались вимоги за договором від 06.02.2004, який є неукладеним, тобто відсутня істотна умова як зміст та розмір основного зобов'язання.
Частиною другою статті 18 Закону України "Про іпотеку" (в редакції на момент розгляду справи в суді) зазначено, що у разі відсутності у іпотечному договорі однієї з вказаних в законі істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.
Крім того, відповідно до статті 3 Закону України "Про іпотеку", іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду.
Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.
У даному випадку, договором іпотеки забезпечувались вимоги, які випливали із договору купівлі-продажу від 6 лютого 2004 року, який було укладено між товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Кодес" (боржник) та іпотекодержателем, відповідно до якого боржник має перед іпотекодержателем заборгованість за основним боргом у сумі 17000000,00грн. зі строком погашення боргу частками до 31 грудня 2005 року, сплаті пені, штрафу, збитків та іншим заходам відповідальності у розмірі відповідно до закону та договору продажу, які існують на момент підписання договору та мають виникнути у подальшому, тобто заборгованість, яка не існує.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Відповідно до вимог статті 215 Цивільного кодексу України, - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.
На думку судової колегії, судом першої інстанції було вірно встановлено, що іпотечний договір від 05.03.2005, який укладено між товариством з обмеженою відповідальністю "Море плюс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Янтарь-Агро" не відповідає вимогам Закону України "Про іпотеку", а тому підлягає визнанню недійсним відповідно до вимог частини 1 пункту 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про неможливість задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Море плюс".
Стосовно вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Кодес" за зустрічним позовом щодо визнання спірного договору припиненим, то суд першої інстанції вірно, на думку судової колегії, вказав наступне.
При розгляді справи встановлено, що спірний договір від 06.02.2004 є неукладеним, а тому не може бути предметом розгляду питання щодо визнання цього договору припиненим.
Пунктом 17 роз'яснень Вищого господарського суду України від 12.03.1999 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що пов'язані з визнанням угод недійсними" зазначено, що якщо судом визнано договір неукладеним, то провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Кодес" за зустрічним позовом стосовно надання правової оцінки спірному договору, то на думку судової колегії, суд обґрунтовано припинив провадження за цією вимогою на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України виходячи з вимог статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено перелік способів захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання з можливістю захисту іншими способами передбаченими законом.
Таким чином, обраний спосіб захисту товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Кодес" не передбачено ані статтею 20 Господарського кодексу України, ані іншим законом, а відтак, такий спір не підлягає розгляду у господарських судах України.
Отже, судова колегія не може прийняти до уваги посилання позивача (за зустрічним позовом відповідача), які викладено в апеляційній скарзі, оскільки вони суперечать нормам чинного законодавства та спростовуються доказами наданими в матеріалах справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Рішення господарського суду міста Севастополя від 6 червня 2006 року у справі № 20-12/004 залишити без змін.
2.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Море плюс" залишити без задоволення.
Головуючий суддя О.А. Щепанська
Судді В.І. Гонтар
В.В.Сотула