ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/100

13.04.09

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Мед»

До	Міністерства оборони України

Про	стягнення 3 749 530 грн. 00 коп.

Суддя   Т.Ю.Трофименко

Представники:

Від позивача           Сидоренко Т.В. - по дов. №4/2009 від 05.03.2009р.

Від відповідача      Ковальчук І.І. –по дов. №20 від 20.11.2008р.

В засіданні приймали участь

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Мед»про стягнення з Міністерства оборони України основного боргу в сумі 3 749 530 грн. 00 коп. у зв’язку з неналежним виконанням умов договору  від 24 грудня 2008р. №14 про закупівлю продукції за державні кошти.

        Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2009р. порушено провадження у справі № 36/100. Розгляд справи призначено на 25.03.2008р.

        Судове засідання 25.03.2009р. не відбулося у зв’язку з тим, що суддя в провадження якої знаходиться дана справа з 23.03.2009р. по 03.04.2009р. перебувала на лікарняному.

Про проведення  судового  засідання  13.04.2009рн. представники сторін повідомлені належним чином, що підтверджуються їх підписами в повідомлені.

Відповідач проти задоволення позову заперечує посилаючись на те, що відповідно до п. 3.3 договору оплата замовником здійснюється після фактично поставленої продукції. У договорі  зазначений кінцевий строк поставки продукції –25 грудня 2008р. (п.4.4 договору), проте строк (термін) розрахунку замовника із виконавцем договором не обумовлений.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

24 грудня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Мед»(далі позивач) та Міністерством оборони України (далі відповідач)  був укладений договір  №14 про закупівлю продукції за державні кошти. Даний договір укладений  за результатами відкритих торгів.

Відповідно до умов даного договору  позивач  зобов’язаний   поставити відповідачу прилади для вимірювання фізичних та хімічних величин.

Загальна вартість продукції, що поставляється, визначається в специфікації, що додається до договору. Загальна сума договору  складала 4 409 470 грн. (п.п. 2.1,2.2 договору).

25 грудня 2008р. між сторонами по справі була підписана додаткова угода  до договору №14 від 24.12.2008р. про закупівлю продукції за державні кошти.

Відповідно до п.2.2  даної угоди  загальна сума договору складає 3 749 530 грн.

На виконання умов договору з урахуванням  додаткової угоди позивач поставив відповідачу прилади для вимірювання фізичних та хімічних величин на загальну суму 3 749 530 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН –0000609 від 25 грудня 2008 року.

Згідно п.  3.2 договору №14 від 24 грудня 2008р. оплата вартості продукції замовником (відповідачем) здійснюється  за рахунками –фактурами виконавця.

Порядок розрахунків в договорі  сторони визначили в п. 3.3 –оплата фактично поставленої продукції на підставі  належним чином оформлених документів.

З огляду на викладене,  суд приходить до висновку про те, що сторони в договорі не обумовили строки оплати відповідачем вартості отриманих приладів для вимірювання фізичних та хімічних величин.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки сторони при підписанні договору №14 від 24 грудня 2008р. не обумовили строки оплати вартості приладів для вимірювання фізичних та хімічних величин, а відповідач  не направляв на адресу відповідача вимоги про сплату вартості отриманого товару, суд вважає  позовні вимоги необґрунтованими та такими,  що  задоволенню не підлягають.

Відповідно до  приписів ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

        

Суддя                                                                                                  Трофименко Т.Ю.