УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №33/0690/422/11 Головуючий у 1-й інст. Коваленко В.К.

Категорія ч.І ст. 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ч.І п.4 Закону України „ Про засади запобігання і протидії корупції” Доповідач Захарчук С. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2012 року м.Житомир

Апеляційний суд Житомирської області в складі: судді Захарчука С.В., з участю прокурора Чуприни А.В., особи, яка притягувалась до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Брусилівського районного суду Житомирської області від 16 грудня 2011 року, якою

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, заміжньої, ІНФОРМАЦІЯ_3, головного державного податкового інспектора Брусилівського відділення Коростишівської МДШ, проживаючої за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4,-

визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.І ст. 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ч.І п.4 Закону України „ Про засади запобігання і протидії корупції” і оштрафовано на 850 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, ОСОБА_1 обіймаючи посаду головного державного податкового інспектора Брусилівського відділення Коростишівської МДШ будучи у відповідності з Законом країни „Про засади запобігання і протидії корупції” суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення протягом жовтня - 20 листопада 2011 року здійснювала систематичний продаж продовольчих товарів на території ОСОБА_2 районного ринку ІСК «ОСОБА_2 РСТ», розташованого на площі Калініна, 1 в смт. Брусилів Житомирської області, а саме: м'яса та м'ясної продукції, за що отримувала грошові кошти у вигляді торгової виручки від реалізації зазначених товарів.

Постановою судді Брусилівського районного суду Житомирської області від 16 грудня 2011 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.І ст. 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ч.І п.4 Закону України „ Про засади запобігання і протидії корупції” і оштрафовано на 850 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову Брусилівського районного суду касувати та закрити провадження у справі. Посилається на те, що вона не займається

підприємницькою діяльністю чи іншою оплачуваною діяльністю. З жовтня по 20 листопадам 2011 року реалізацією м’яса і м’ясної продукції займався її чоловік на Васьківському кооперативному ринку. Вона 20 листопада 2011 року на ОСОБА_2 ринку реалізовувала м’ясо власного виробництва.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши думку ОСОБА_1, яка підтримала доводи апеляції, міркування прокурора про залишення апеляційної скарги без задоволення, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до п.1 частини першої статті 4 Закону України Закону України „Про засади запобігання і протидії корупції” за порушення особою встановлених законом обмежень щодо зайняття підприємницькою чи іншою оплачуваною діяльністю, передбачена відповідальність за ч.І ст.172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки встановлено, що вона порушила встановленні законом обмеження щодо зайняття підприємницькою чи іншою оплачуваною діяльністю.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного корупційного правопорушення підтверджується матеріалами справи, зокрема, її поясненнями в місцевому суді та суді апеляційної інстанції, де вона підтверджувала, що надавала допомогу своєму чоловікові, який є фізичною особою - підприємцем, у реалізації м’яса.

Цей же факт підтверджується поясненнями ОСОБА_3, ОСОБА_4

Винність ОСОБА_1 у скоєні правопорушення, передбаченого ст. 172-4 ч.І КУпАП, підтверджується протоколом про вчинення адміністративного корупційного правопорушення, актом контрольної закупівлі товару з додатком, експертним висновком, копіями наказів, що дана особа є суб’єктом адміністративного правопорушення, копією посадової інструкції.

Дії ОСОБА_1І, за ст. 172-4 ч.І КУпАП кваліфіковано вірно.

З огляду на зазначене, підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування постанови не вбачається.

При накладенні стягнення, суд враховував характер вчиненого правопорушення, особу порушника та обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судці Брусилівського районного суду Житомирської області від 16 грудня 2011 року щодо неї - без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: