ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

Головуючий у 1-й інстанції: Куліченко М.В.

                                                                      Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"25" вересня 2012 р. Справа № 2а-6744/11          

Житомирський апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючого судді Пасічник С.С.

суддів: Зарудяної Л.О.

ОСОБА_2,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від "02" грудня 2011 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області, ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2011 року ОСОБА_3 звернулась до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області та ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області, в якому просила визнати неправомірними дії (бездіяльність) відповідачів; стягнути з них на користь позивачки та її двох неповнолітніх дітей допомогу у зв’язку із обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва, передбачену ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 01.04.2007р. по 31.03.2010р. та доплату до заробітної плати відповідно до ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01.12.2002р. по 31.03.2008р.

Ухвалою від 02.12.2011р. Коростенський міськрайонний суд Житомирської області залишив позовну заяву ОСОБА_3 без розгляду на підставі ст.ст.99, 100 КАС України, посилаючись на пропуск позивачем строку для звернення до суду з адміністративним позовом.

Не погоджуючись з ухвалою, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій (з врахуванням пояснень від 13.09.2012р.) просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, вважаючи, що суд першої інстанції, постановляючи ухвалу, припустився порушень норм чинного законодавства.

Згідно ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскарженої ухвали, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати.

Статтею 39 вказаного Закону передбачено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про пропущення своїх прав, свобод, чи інтересів.

Згідно зі ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

В позовній заяві позивачкою заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку звернення до суду, в якому вона зіслалася на свою юридичну необізнаність та на ч.2 ст.233 КЗпП України, відповідно до якої в разі порушення законодавства про оплату праці, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Вказане клопотання, однак, не було розглянуто судом першої інстанції, проте, при цьому, він дійшов правильного висновку про залишення позову без розгляду в зв'язку з пропуском строку звернення до суду з огляду на наступне.

Доплата до заробітної плати та допомога у зв’язку із обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва, виплачувані відповідно до ст.ст.37,39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", мають постійний, регулярний характер, про їх розмір позивачці було відомо щомісячно при отриманні заробітної плати.

Таким чином, суд приходить до висновку про пропущення позивачем без поважних причин строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання допомоги у зв’язку із обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва, передбаченої ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 01.04.2007р. по 31.03.2010р. та доплати до заробітної плати відповідно до ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01.12.2002р. по 31.03.2008р.

Тобто, підсумовуючи наведене вище, судова колегія вважає, що у суду першої інстанції були підстави для залишення позову без розгляду згідно приписів ст.ст.99,100 КАС України.

Доводи ж апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого рішення.

Зокрема, щодо посилань позивачки в позовній заяві та апеляційній скарзі на те, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутись до суду із позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, то вони є безпідставними, оскільки до правовідносин щодо нарахування та виплати доплати до заробітної плати згідно ст.39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та допомоги у зв’язку із обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва, передбаченої ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, положення ч.2 ст.233 КЗпП України не застосовуються, так як вказані доплати відносяться до соціальних виплат.

До того, ж зазначена норма не регулює питання строку звернення до адміністративного суду з позовами про нарахування соціальних виплат.

Керуючись ст.ст.195, 197, 199, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від "02" грудня 2011 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.С. Пасічник

судді: ОСОБА_5 ОСОБА_2

Роздруковано та надіслано (прост.):

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_3 АДРЕСА_1,11500

3- відповідачу ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області вул.Кірова, 8,м.Коростень,Коростенський район, Житомирська область,11500

4 - відповідачу ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області вул.І.Франка 5,м.Коростень,Коростенський район, Житомирська область,11501