УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.07.2008 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Вавшка B.C.
Суддів: Луценка В.В., Денишенко Т.О.
При секретарі: Торбасюк О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ЗАТ КБ «Приват Банк» на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 02.06.2008 року по матеріалах заяви ЗАТ КБ «Приват Банк» про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом, пені та процентів за користування кредитом, заборгованості по комісії за користування кредитом, -
встановила:
29.05.2008 року ЗАТ КБ «Приват Банк» звернулося в Вінницький районний суд Вінницької області із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору №VIXRRX05150256 від
08.10.2007 року в сумі 4479, 78 грн.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 02.06.2008 року ЗАТ КБ «Приват Банк» відмовлено в прийнятті заяви про видачу судового наказу.
Не погодившись із ухвалою суду, ЗАТ КБ «Приват Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від
02.06.2008 року скасувати, передавти питання на новий розгляд до суду першої
інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального
права.
Заслухавши доповідача, пояснення і заперечення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія прийшла до висновку апеляційну скаргу задовольнити з таких підстав.
Відповідно ч.1 п.1 ст. 96 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу, яка ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі.
Справа №22 - 1521/2008р. Ухвалу постановлено під головуванням Андронова В.М.
Категорія: 18 Доповідач: Вавшко B.C.
Згідно із ч.1 п.2 ст. 100 ЦПК України суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо: із заяви і поданих документів вбачається спір про право.
Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 95 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів.
Відповідно до вимог ч.1 п.1. ст. 96 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу, яка ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі. Частинами 1, 2, ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Таким чином форма письмового правочину, що має місце між сторонами у справі: ЗAT КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 повністю відповідає вимогам ст. 207 ЦК України.
З наданих суду матеріалів справи про видачу судового наказу на підставі вчиненого у письмовій формі правочину не вбачається спору про право. Обов'язок боржника щодо сплати кредитної заборгованості та право кредитора на відповідну вимогу до боржника передбачено укладеним договором, який складається з: заяви позичальника, умов та правил надання банківських послуг. Заява позичальника містить всі істотні умови кредитного договору, підписана клієнтом і уповноваженим представником банку, тобто сторонами, скріплена печаткою банку. В заяві позичальник засвідчив своїм підписом про те, що ознайомлений з умовами надання банківських послуг, тобто ознайомлений з повним змістом договору.
На підставі ст. ст. 104, 106 ЦПК України боржник повинен бути ознайомлений з судовим наказом про стягнення заборгованості та документами, наданими суду стягувачем, і має право на скасування цього наказу на підставах, визначених законом. Дійсний і неоспорений договір є актом волевиявлення сторін, що підтверджує їх згоду виконати умови, які вони передбачили.
В зв'язку з вище викладеними обставинами, колегія суддів прийшла до висновку, що надані Банком копії документів відповідають вимогам ст. 207 ЦК України, а відмова суду в прийнятті заяви про видачу судового наказу на підставі ч.1 п.2 ст. 100 ЦПК України є необгрунтованою.
Крім того, вимога кредитора про стягнення нарахованих за кредитним
договором відсотків ґрунтується на письмовому правочині, є вимогою про
стягнення грошових коштів і є безспірною, за такою вимогою може (і повинен)
бути виданий судовий наказ при дотриманні заявникам всіх інших умов видачі
судового наказу.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права і тому зроблений помилковий висновок щодо відмови у прийнятті заяви ЗАТ КБ «Приват Банк» про
видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 312 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ЗAT КБ «Приват Банк» задовольнити.
Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 02.06.2008 року скасувати, передати матеріали справи на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про видачу судового наказу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню по справі.