ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 12.03.2009 р.                                                                                 № 11/86

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Винокурова К.С. при секретарі судового засідання Давиденко Д.В.,

за участю представника позивача Будаєва О.О.,

представника відповідача Кривобок Ю.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкософ»

до                  Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про                визнання рішення нечинним

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інкософ»(надалі ТОВ «Інкософ», позивач) звернулось до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва (надалі ДПІ у Дніпровському районі міста Києва, відповідач) № 0000032330/0 від 18.02.2008р.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірністю прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, порушенням строків встановлених законодавством для проведення перевірки та складенням неналежного повідомлення, яке не відповідає вимогам чинного законодавства України, у зв’язку з чим не може вважатися законним.

Оспорюване повідомлення-рішення прийняте ДПІ у Дніпровському районі міста Києва за результатами позапланової виїзної перевірки правильності обчислення та своєчасного внесення до бюджету сум податку на додану вартість за травень 2007 року. Згідно Акту перевірки контрагенти були визнані банкрутами на момент здійснення позапланової виїзної перевірки. По причині цього відсутні особи, які б могли надати ДПІ копії податкових накладних для підтвердження та це не є підставою вважати оригінали податкових накладних, що були надані позивачем ДПІ у ході перевірки, неналежними доказами правильного нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування податку та права на її одержання.

Позивач не погоджується із зазначеним у Акті перевірки про неможливість підтвердження права на податковий кредит наданими позивачем податковими накладними з тих підстав, що суми податку на додану вартість, які віднесено до податкового кредиту і пред'явлені позивачем до відшкодування з бюджету, не знайшли підтвердження податковими зобов'язаннями продавців товарів (послуг), оскільки оригінали податкових накладних не підтверджуються копіями.

З посиланням на судову практику, зокрема постанови Верховного Суду України позивач стверджує що, видані особі належно оформлені податкові накладні продавцем, який знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрований платником ПДВ, з урахуванням господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростовував, не дають податковим органам підстав для висновку про завищення сум податкового кредиту.

Посилання ДПІ, у акті перевірки, на визнання контрагентів банкрутами після здійснення господарських операцій та надання позивачу податкових накладних, і як наслідок - на відсутність копій цих податкових накладних є незаконними і не можуть бути підставою для відмови позивачу здійснити бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Відповідачем позову не визнано, заперечення викладені письмово, наявні у матеріалах справи та обґрунтовані правомірністю викладених висновків у акті перевірки.

За результатами проведеної перевірки позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 219 815 грн..  Дане завищення сум бюджетного відшкодування викликано внаслідок того, що підприємства (постачальники постачальників) визнані банкрутами. Таким чином, ТОВ «Інкософ»в порушення п. 1.8, пп. 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2 Закону України „Про податок на додану вартість” було безпідставно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ за укладеними договорами.

Відповідно до пп. 7.4.5. ст. 7 закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

З посиланням на положення Закону України „Про податок на додану вартість" відповідач висловлює позицію, що в даному випадку суми податку на додану вартість, які віднесені до податкового кредиту і пред'явлені покупцем товарів (робіт, послуг) до відшкодування з бюджету, не знаходять підтвердження податковими зобов'язаннями продавця цих товарів (робіт, послуг), відповідно податкова накладна не виконує своєї законодавчо встановленої функції, якщо оригінал податкової накладної не підтверджується копією.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення  представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, адміністративний суд, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Дніпровському районі міста Києва було проведено виїзну позапланову перевірку  ТОВ «Інкософ» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за травень 2007р. За результатами перевірки складено акт № 570/23-717-33199745 від 13.02.2008р. (надалі акт перевірки, акт від 13.02.2008р.).

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000032330/0 від 18.02.2008р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 219 815 грн.

За висновками акту перевірки, відповідно до вимог п. 1.8, пп. 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.7.4  п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 „Про податок на додану вартість” ТОВ «Інкософ»неможливо підтвердити суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень місяць 2007р. в розмірі 219 815 грн.

Згідно акту перевірки податковий кредит ТОВ «Інкософ»зменшено у зв’язку із неможливість підтвердити сплату податку на додану вартість за податковими накладними підприємствами, які є контрагентами постачальників позивача –ТОВ „Кліматспецтехнології", ТОВ „Інтелектуальні системи", ТОВ „Екопром СП", внаслідок проведених зустрічних перевірок постачальників.

Висновок про неправомірність заявлення позивачем до відшкодування визначених сум відповідачем зроблено на підставі того, що на запити ДПІ у Дніпровському районі міста Києва  отримані відповіді з яких встановлено, що попередні постачальники товарів безпосередніх контрагентів позивача

- ТОВ „Кліматспецтехнології" (постачальники по третьому ланцюгу ТОВ «Пакс-2005», ТОВ «Пулекс-2005», ТОВ «Шамбер», ТОВ «Реліза»),

- ТОВ „Екопром-СП" (постачальник по другому ланцюгу ТОВ „Азал-Гроуп"), в тому числі і постачальник по першому ланцюгу –ТОВ «Екопром-СП»визнані банкрутами, у зв’язку з чим відсутні підстави вважати правомірним визначення підприємством суми бюджетного відшкодування.

Висновки відповідача щодо встановленого порушення у акті перевірки не приймаються судом виходячи з наступного.

Надані до матеріалів справи документи, які були предметом дослідження під час перевірки, що проводилась відповідачем, свідчать про здійснення у перевіряємому періоді на користь ТОВ «Інкософ»поставок обладнання (для кондиціювання повітря тощо), виконання робіт (по створенню мережі електроживлення системи вентиляції та кондиціювання) згідно укладених договорів з ТОВ „Кліматспецтехнології", ТОВ „Інтелектуальні системи" та ТОВ „Екопром СП", які є зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

На підтвердження отримання обладнання, виконання робіт за укладеними договорами та розрахунку з контрагентами, позивачем до справи надані відповідні первинні документи (договори, видаткові накладні, акт виконаних робіт, довідка про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), платіжні доручення, векселі та інші), сплату податку на додану вартість в ціні придбаної продукції підтверджують податкові накладні, що були включені підприємством до податкового кредиту у квітні 2007р..

Всі операції з придбання обладнання у ТОВ „Кліматспецтехнології", ТОВ „Екопром СП",  замовлення виконання робіт у ТОВ „Інтелектуальні системи" відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача: у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ «Інкософ»(реєстр отриманих податкових накладних наявний у матеріалах справи), у відповідних податкових деклараціях ТОВ «Інкософ»з податку на додану вартість (копії названих документів наявні в матеріалах справи), що також підтверджено і в самому акті перевірки (в частині взаємовідносин позивача та ТОВ „Кліматспецтехнології", ТОВ „Екопром СП",  ТОВ „Інтелектуальні системи").

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;  

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” та   п. 6.2 наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №165 “Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення” факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує податкова накладна.

Підпунктом  7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Закон України “Про податок на додану вартість” дає повний і вичерпний перелік всіх обов’язкових реквізитів, які повинна містити в собі податкова накладна, і такі визначені у  пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 названого Закону.

Податкові накладні, видані позивачу ТОВ „Кліматспецтехнології", ТОВ „Інтелектуальні системи" та ТОВ „Екопром СП" та на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у квітні, травні 2007р., повністю відповідають вимогам чинного законодавства України і це не заперечувалось відповідачем ані в акті перевірки ані під час слухання справи.

Зазначені підприємства є платниками податку на додану вартість, зареєстровані в установленому законом порядку (зазначено в акті перевірки), і це не заперечується сторонами у справі. Позивач також є платником податку на додану вартість, зареєстрованим в установленому законом порядку про що зазначено у акті перевірки.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження визнання договорів, укладених позивачем з ТОВ „Кліматспецтехнології", ТОВ „Інтелектуальні системи" та ТОВ „Екопром СП" недійсними.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначеним цим Законом.

Відповідно до порядку сплати податку на додану вартість (пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону “Про податок на додану вартість”) сплаті до бюджету підлягають суми, що визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Таким чином, відповідно до обставин справи особою відповідальною за сплату відповідних сум ПДВ до бюджету, право на віднесення до складу податкового кредиту яких виникає у позивача, є ТОВ „Кліматспецтехнології", ТОВ „Інтелектуальні системи" та ТОВ „Екопром СП".

На вимоги суду відповідачем до справи надані отримані відповіді від постачальників позивача, податкові декларації вказаних підприємств, що подавались до податкового органу у період здійснення господарських відносин з позивачем. Так у матеріалах справи наявні податкові декларації з податку на додану вартість ТОВ „Кліматспецтехнології", ТОВ „Інтелектуальні системи", облікова картка про сплату податку на додану вартість  ТОВ „Інтелектуальні системи", які підтверджують декларування податкових зобов’язань з податку на додану вартість, а також свідчать про відповідність розрахунків між сторонами та підтверджують договірні взаємовідносини вказаних підприємств з позивачем. До того ж відповідачем не заперечується той факт, що суми податку на додану вартість за отриманими позивачем податковими накладними були віднесені ТОВ „Кліматспецтехнології", ТОВ „Інтелектуальні системи" та ТОВ „Екопром СП" до податкових зобов’язань з податку на додану вартість у відповідних періодах.

Згідно реєстру отриманих податкових накладних, що включені до складу податкового кредиту за квітень 2007р., ТОВ «Інкософ»віднесено суми податку за податковими накладними № 0204-1 від 02.04.2007р. (отримана від ТОВ «Кліматспецтехнології»- сума ПДВ –4 050 грн.), № 1204/2 від 12.04.2007р. (отримана від ТОВ «Екопром-СП», сума ПДВ 216 350 грн.), № 277 від 13.04.2007р. (отримана від ТОВ «Інтелектуальні системи», сума ПДВ –22 955, 17 грн.), № 38 від 13.04.2007р. (отримана від ТОВ «Кліматспецтехнології», сума ПДВ 193 607, 33 грн.), № 1204/1 від 23.04.2007р. (отримана від ТОВ «Екопром-СП», сума ПДВ 48 973, 50 грн.).  

З урахуванням виданих податкових накладних у квітні 2007р., які складають податкові зобов’язання ТОВ «Інкософ»у вказаному періоді, сума податку, у порядку встановленому законом (пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону “Про податок на додану вартість”) визначена позивачем, має від’ємне значення та в розмірі 219 815 грн. включена до розрахунку суми бюджетного відшкодування згідно декларації за травень 2007р..

Загальна сума податкових зобов’язань за виданими податковими накладними (№ 2 від 12.04.2007р. ПП «Юнівест-Торг»сума ПДВ 217 000 грн., № 3 від 25.04.2007р. ТОВ «Зубр»сума ПДВ 49 120, 60 грн.) складає 266 120, 60 грн., загальна сума податку віднесена до складу податкового кредиту за податковими накладними № 0204-1 від 02.04.2007р., № 1204/2 від 12.04.2007р., № 277 від 13.04.2007р., № 38 від 13.04.2007р., № 1204/1 від 23.04.2007р. складає 485 936 грн.. Відповідно сума від’ємного значення за декларацією за квітень 2007р. становить 266 120 грн. - 485 936 грн. = ( - 219 815 грн.).

Бюджетне відшкодування за вказаною сумою податку за декларацією у травні 2007р. і було зменшено оспорюваним податковим повідомленням-рішенням на підставі висновків викладених у акті перевірки від 13.02.2008р..

 Суми податку віднесені позивачем до складу податкового кредиту за податковими накладними отриманими від ТОВ «Кліматспецтехнології»підтверджені податковими зобов’язаннями вказаного підприємства, що задекларовані ним у квітні 2007р. (згідно даних декларації податкові зобов’язання з податку на додану вартість складають 217 396 грн., сума податкових зобов’язань за виданими позивачу накладними 197 657, 33 грн.), первинні документи, що підтверджують дані платника –в тому числі товарно-транспортні накладні та податкові накладні, витяг з реєстру податкових накладних за 2 квартал 2007р., виписки з банку тощо, були надані до ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ТОВ «Кліматспецтехнології»супровідним листом вих. 1508-01 від 15.08.2007р. (належним чином засвідчена копія листа, податкові декларації наявні в матеріалах справи).

Суми податку на додану вартість віднесені позивачем до складу податкового кредиту за податковими накладними отриманими від ТОВ «Інтелектуальні системи»підтверджені податковими зобов’язаннями останнього та задекларовані ним у квітні 2007р. (згідно даних декларації податкові зобов’язання з податку на додану вартість складають 303 957 грн., сума податкових зобов’язань за виданими позивачу накладними 22 955, 17 грн.), первинні документи, що підтверджують дані платника –в тому числі податкова накладна, реєстр податкових накладних, виписки з банку тощо, були надані до ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ТОВ «Інтелектуальні системи»супровідним листом вих. 182/07 від 27.07.2007р. (належним чином засвідчена копія листа, податкова декларація наявні в матеріалах справи). Облікова картка платника ПДВ зазначеного підприємства засвідчує сплату до бюджету відповідних сум податку.

Судом не приймається посилання відповідача на правомірність зменшення суми бюджетного відшкодування за оспорюваним рішенням з тих підстав, що контрагенти контрагентів позивача визнані банкрутами та відповідно неможливим є підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування представленими податковими накладними, виходячи з наступного.

Позивач формував податковий кредит з сум податку на додану вартість, що сплачені (нараховані) за договорами з ТОВ „Кліматспецтехнології", ТОВ „Інтелектуальні системи" та ТОВ „Екопром СП", будь-яких господарських операцій з ТОВ «Пакс-2005», ТОВ «Пулекс-2005», ТОВ «Шамбер», ТОВ «Реліза», ТОВ „Азал-Гроуп" не здійснював.

Норми Закону України "Про податок на додану вартість»не пов'язують виникнення права на податковий кредит з особливостями оподаткування постачальників 3-го чи іншого ланцюга. Діючим законодавством, в тому числі Законом України "Про податок на додану вартість", не передбачений і не визначений обов'язок підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Окрім того, посилання відповідача на факти визнання контрагентів постачальників позивача за третім ланцюгом, банкрутами суд вважає безпідставним, оскільки на момент виконання зобов’язань за укладеними угодами ТОВ «Пакс-2005», ТОВ «Пулекс-2005», ТОВ «Шамбер», ТОВ «Реліза», ТОВ „Азал-Гроуп" були зареєстровані у встановленому законом порядку. Ліквідація підприємства жодним чином не впливає на угоди, що укладались в ході його діяльності та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Здійснення ліквідаційної процедури передбачає вирішення питань про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. В разі виявлення факту несплати податку на додану вартість вказаними підприємствами, податковий орган наділений правом на проведення перевірки та донарахування податку з подальшим визначенням податкового зобов’язання та заявлення відповідних кредиторських вимог у встановленому законом порядку. В даному випадку жодних доказів виявлення несплати податку за угодами, згідно з якими, здійснювались поставки на користь контрагентів постачальників позивача відповідачем до матеріалів справи не надано, доказів донарахування податку актами складеними під час здійснення перевірок вказаних підприємств суду не повідомлено.

Що ж стосується надмірної сплати податку, яка повинна існувати для проведення
бюджетного відшкодування необхідно зауважити, що така надмірна сплата є наслідком
сплати покупцем товарів (робіт, послуг) податку на додану вартість у складі ціни таких
товарів (робіт, послуг) їх продавцю.          

Тобто, покупець таких товарів - позивач, сплачуючи у складі ціни ПДВ їх продавцю, фактично і здійснює надмірну сплату податку. За своєю суттю, податковий кредит з податку на додану вартість, відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду та яка визначається згідно з цим Законом.

Проте, а ні стаття 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ані жодна інша норма Закону України "Про податок на додану вартість" не містить в собі положень відповідно до яких правомірність включення платником податків до складу податкового кредиту залежала б від надмірної сплати податку на додану вартість постачальниками постачальників позивача.

Отже, суд дійшов висновку, що у позивача були всі підстави для включення витрат по сплаті ПДВ за податковими накладними отриманими від ТОВ „Кліматспецтехнології", ТОВ „Інтелектуальні системи" та ТОВ „Екопром СП" та включеними до складу до податкового кредиту у квітні, травні 2007р. Таким чином висновок відповідача, зазначений в акті перевірки і відображений у оспорюваному податковому повідомленні-рішенні, щодо порушення позивачем при включенні до складу податкового кредиту сум витрат по сплаті податку на додану вартість, є необґрунтованим.

Твердження відповідача щодо ненадання ТОВ «Інкософ»заяви про повернення суми бюджетного відшкодування за травень 2007 року у відповідності з вимогами пп. 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»спростовується наданими до матеріалів справи документами, та зокрема листом Головного управління Державного казначейства України у м. Києві № 06-04/628-1486 від 24.07.2008р.. Заява про повернення суми бюджетного відшкодування є додатком до декларації з податку на додану вартість за травень 2007р., що подавалась разом із розрахунком суми бюджетного відшкодування до податкового органу, відмітка про прийняття зазначених документів міститься на першому аркуші декларації з датою отримання 20.06.2007р..

Щодо  порушень допущених відповідачем при проведені перевірки суд вважає відзначити наступне.

Відповідно до п.п. 7.7.5 вказаного Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Зазначена норма Закону встановлює спосіб, у який податковий орган має діяти, а саме: (1) спочатку здійснити невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації, і лише після цього, якщо податковий орган прийде до висновку, що є достатні підстави вважати, що має місце порушення податкового законодавства податковий орган має право (2) проводити позапланову виїзну перевірку. Тобто відповідно до зазначеної норми позаплановій виїзній перевірці має обов'язково передувати невиїзна (камеральна) перевірка.

Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджений наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327.

Відповідно до п. 4.4, 4.5, 4.6 Порядку № 327 у разі незгоди посадових осіб із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, суб'єкт господарювання має право протягом трьох робочих днів від дня отримання примірника акта перевірки подати до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки. Акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в день його підписання реєструється в єдиному журналі реєстрації актів. Після реєстрації акта перевірки (у той же день) один його примірник (з відповідними додатками) передається керівнику або уповноваженій особі суб'єкта господарювання, про що на останній сторінці обох примірників акта робиться відповідна відмітка за підписом особи, яка одержала акт, із зазначенням посади, прізвища та ініціалів, а також дати одержання акта.

В розглядуваному випадку відповідач не проводив невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації позивача за травень 2007 року, не складав та не передавав позивачу примірник акта невиїзної (камеральної) перевірки.

Крім того, пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлені строки, протягом яких можна проводити перевірку. Так, відповідно до вказаної норми податковий орган проводить камеральну перевірку протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації. Якщо під час камеральної перевірки податковий орган виявляє порушення, то він має право провести позапланову виїзну перевірку, на яку також Законом відводиться 30 днів.

Таким чином, вказана норма Закону відводить податковому органу 60 днів на проведення двох податкових перевірок (невиїзної та виїзної) з моменту отримання податкової декларації.

Позивач подав відповідачу податкову декларацію за травень 2007 року, яку відповідач отримав 20.06.2007р. Тобто відлік встановленого Законом строку для проведення перевірки позивача почався саме з 21.06.2007р..

Однак, перевірка позивача була розпочата (08.02.2008р.) та закінчена (13.02.2008р.) поза межами строків, встановлених Законом для здійснення перевірки позивача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163  КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва від 18.02.2008р. № 0000032330/0.

3. Стягнути з  рахунків Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкософ»(02090, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 6, оф. 23, ідент. код 33199745) 3,40 грн. (три гривні 40 копійок) судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                     К.С. Винокуров

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –24.03.2009.