Справа № 11 а - 83 7,2008 року
Категорія: ч.2 ст. 185 КК України.
Головуючий в 1 -й інстанції Стамбула М.І.
Доповідач - Червоненко В.Я.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 року серпня місяця «12» дня
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого - Червоненка В.Я.
Суддів: Заіченка В.Л.
Раєнка В.І.
З участю п рокурора - Литвиненка О.О.
Адвоката - ОСОБА_1
Законного представника - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні кримінальну справу за апеляціями п рокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, та адвоката ОСОБА_1 на вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 05 травня 2008 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком:
- ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець м. Херсона, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий, -
засуджений за ч.2 ст.185 КК України на два роки позбавлення волі з відбуванням покарання в спеціальній виховній установі.
- ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженець м. Херсона, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, мешканець АДРЕСА_2, раніше судимий 21 лютого 2007 року Дніпровським районним судом м. Херсона за ч.2 ст.186, 69 КК України на три роки позбавлення волі, -
засуджений за ч.2 ст.185 КК України на два роки позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, приєднано частину невідбутого покарання за вироком від 21 лютого 2007 року і остаточно призначено покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі з поміщенням до кримінально-виконавчої установи.
Міра запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_4 - тримання під вартою.
Строк відбування покарання відраховується:
· у ОСОБА_4 з 07 лютого 2008 року;
· у ОСОБА_5 з 05 травня 2008 року.
Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 солідарно 2635 грн. матеріальної шкоди.
Вирішено питання щодо речових доказів.
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_5 та ОСОБА_4 визнані винними та засуджені за те, що вони 08 грудня 2007 року приблизно о 23.00 годин в АДРЕСА_3 таємно, за попередньою змовою між собою, а ОСОБА_4 ще й повторно, викрали чуже майно, яке належало гр. ОСОБА_7, а саме: сумку, вартістю 100 грн., в якій знаходився ноутбук „Самсунг" NPR40P, вартістю 3984 грн.; принтер „Canon BJC25", вартістю 350 грн.; DVD диски 12 штук, вартістю 60 грн.; два мобільні телефони: „Соні-Еріксон К-5501, вартістю 1000 грн.; та „Нокіа - 2126", вартістю 86 грн.; чип до телефону, вартістю 25 грн., на рахунку якого знаходилася сума 5 грн.; портмане, вартістю 40 грн., в якому знаходилися гроші в сумі 70 грн.; спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на суму 5720 грн.
В апеляціях:
- п рокурор, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, не
оспорюючи правильність кваліфікації дій засуджених, вважає вирок суду незаконним в
частині призначення покарання ОСОБА_5, внаслідок його суворості, а також
внаслідок неправильності вирішення цивільного позову. Крім того, на думку п рокурора,
суд припустився помилки при визначенні запобіжного заходу щодо ОСОБА_4
Просить призначити ОСОБА_5 за ч.2 ст.185 КК України покарання у виді двох років позбавлення волі і на підставі ст.104 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком в один рік.
Крім того, в частині вирішення цивільного позову стягнути солідарно не з ОСОБА_5, а з його законного представника гр. ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_4 на користь гр. ОСОБА_7 2635 грн.
Щодо запобіжного заходу відносно ОСОБА_4, то залишити його у виді тримання під вартою.
- захисник неповнолітнього засудженого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_1 в своїй
апеляції просить вирок суду щодо ОСОБА_5 змінити, звільнивши останнього від
відбування призначеного покарання з випробуванням строком на два роки, а також
скасувати вирок в частині солідарного стягнення суми матеріальної шкоди 2635 грн.
Заслухавши суддю - доповідача, п рокурора, який підтримав апеляцію в повному обсязі, адвоката ОСОБА_1, який також підтримав свою апеляцію, дослідивши матеріали кримінальної справи і перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція п рокурора та адвоката ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Дії ОСОБА_5 і ОСОБА_4 правильно кваліфіковані судом за ч.2 ст.185 КК України і учасниками процесу не оспорюються.
Міра покарання ОСОБА_4 не оспорюється, вона обрана судом у відповідності зі ст.65 КК України.
Під вартою ОСОБА_4 перебуває з 07 лютого 2008 року (а.с.70, 71) за вироком суду від 21 лютого 2007 року і запобіжний захід йому не змінювався.
В резолютивній частині ви року від 05 травня 2008 року вказаний саме цей запобіжний захід в виді тримання під вартою з 07 лютого 2008 року.
Проте, при друкуванні тексту ви року в резолютивній частині, що стосується міри запобіжного заходу ОСОБА_4, допущена механічна помилка з зайвим словом „підписка", а тому це слово підлягає вилученню з речення і залишається речення слідуючого змісту: „Меру пресечения ОСОБА_8 до вступления приговора в законную силу оставить - содержание под стражей".
Що стосується міри покарання ОСОБА_5, то вона, на думку колегії суддів обрана без врахування особливостей призначення кримінального покарання неповнолітнім.
Неповнолітній вік особи, яка вчинила злочин, згідно з п.3 ч.1 ст.66 КК України є обставиною, яка пом'якшує покарання. Крім того, суд повинен був врахувати умови життя та виховання ОСОБА_5, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.
Позбавлення волі на певний строк є найсуворішим покаранням, що може бути призначене неповнолітнім. Це покарання має застосовуватися до таких осіб тільки тоді, коли у суду є переконання, що застосування більш м'якого покарання не сприятиме виправленню засудженого. Висновок суду про це, повинен бути мотивованим у ви року.
Проте суд не мотивував цей висновок.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 вчинив злочин середньої тяжкості, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на час вчинення злочину був неповнолітнім, частково відшкодував заподіяну потерпілому шкоду, претензій матеріального характеру до ОСОБА_5 потерпілий не заявляє. ОСОБА_5 свою вину визнає і розкаюється, подав явку з повинною, характеризується позитивно, проживає і виховується в сім'ї, має повну середню освіту, можливість перевиховання й недопущення в подальшому протиправних діянь.
Таким чином, призначене ОСОБА_5 покарання у виді реального позбавлення волі є надто суворим. ОСОБА_5 в силу ст.104 КК України можливо звільнити від призначеного судом покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, призначивши йому іспитовий строк та певні обмеження, згідно ст.76 КК України, а саме:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу
кримінально-виконавчої системи;
- повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця
проживання, роботи або навчання;
- періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Що стосується доводів апелянтів про незаконність стягнення з ОСОБА_5
солідарно з ОСОБА_4 матеріальної шкоди, то вони є необгрунтованими.
Відповідно до ст.1179 ЦК України неповнолітня особа у віці від 14 до 18 років відповідає за завдану нею шкоду на загальних підставах.
У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником.
Як вбачається з матеріалів справи слідчим СВ Дніпровського РВ УМВС м. Херсона 04 лютого 2008 року накладено арешт на особисте майно ОСОБА_5, яке складається з 1/4 частині квартири АДРЕСА_1 вартістю 14000 грн., на яке можливе стягнення за позовом гр. ОСОБА_7 (а.с.111-113).
Таким чином, суд прийняв правильне рішення щодо стягнення суми матеріального збитку з ОСОБА_5, а не з його батьків або піклувальників.
Крім того, ОСОБА_2 є бабкою ОСОБА_5, у якого є мати та батько (а.с.57).
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляцію п рокурора та адвоката ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 05 травня 2008 року щодо ОСОБА_5 в частині призначеного йому покарання за ч.2 ст.185 КК України строком на два роки позбавлення волі в спеціальній виховній установі - змінити.
На підставі ст.104 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, якщо він протягом однорічного іспитового ст року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу
кримінально-виконавчої системи;
- повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця
проживання, роботи або навчання;
- періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Обраний відносно ОСОБА_5 запобіжний захід
скасувати.
Звільнити ОСОБА_5 з-під варти негайно.
Виключити з резолютивної частини ви року з вказівки суду про міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 зайве слово „підписка".
В іншій частині вирок залишити без змін.