ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 18.03.2009 р.                                                                                 № 11/416

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:

головуючого судді Винокурова К.С., суддів Келеберди В.І., Кочана В.М.

при секретарі судового засідання Давиденко Д.В.

за участю представника позивача Кузнецової Л.А.,

представника відповідача Чміль В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом     Громадської організації «Об’єднаний Союз шахтарів-інвалідів»Совєтського

                      району м. Макіївки Донецької області

до                    Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та

                      професійних захворювань України

Третя особа   Міністерство юстиції України

про                  визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Громадська організація «Об’єднаний Союз шахтарів-інвалідів Совєтського району м. Макіївки Донецької області»(надалі ГО «Об’єднаний Союз шахтарів-інвалідів Совєтського району м. Макіївки Донецької області», позивач) звернулась до суду з позовом про зобов’язання Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (надалі відповідач):

1. прийняти рішення, яким, визнані Вищим адміністративним судом України недійсними Постанови Правління Фонду №15 від 14.03.2002 року «Про перерахування страхових виплат потерпілим та членам їх сімей з 01.03.2002 року»та № 3 від 04.03.2003 року «Про перерахування сум щомісячних страхових виплат потерпілим і членам їх сімей з 1 березня
2003 року»замінити відповідними, тобто такими, які визначать коефіцієнти зростання середньої заробітної плати галузях національної економіки, відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»з 01.03.2002 року та з 01.03.2003 року, та відповідно до методології органів Державної статистики України;

2. визнати недійсними:

- пункт 3 постанови правління Фонду №5 від 24.02.2004 року «Про бюджет Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на 1 квартал 2004 року;

- пункт 1 постанови правління Фонду № 3 від 28,02.2005 року «Про перерахування сум щомісячних виплат потерпілим і членам їх сімей з 1 березня 2005 року»;

- п. 3.7 Постанови правління Фонду №83 від 22.12.2005 року «Про затвердження порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам і членам їх сімей»;

- пункт 1 постанови правління Фонду №3 від 06.03.2006 року «Про перерахування сум щомісячних страхових виплат застрахованим особам і членам їх сімей з 1 березня 2006 року»;

- пункт 1 постанови правління Фонду №9 від 28.02.2007 року «Про перерахування сум соціальних страхових виплат застрахованим особам і членам їх сімей з 1 березня 2007 року»,

замінити відповідними, тобто такими, які визначать коефіцієнти зростання середньої заробітної плати галузях національної економіки, відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове Державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»з 01.03.2004; з 01.03.2005; з 01.03.2006; з 01.03.2007 та відповідно до методології органів Державної статистики України щодо розрахунку середньої заробітної плати.

3. визнати недійсним п. 6.4. Постанови Правління фонду №24 від 27.04.2007 року «Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат»в порядку встановленому законодавством в таких випадках.

          В ході розгляду справи, у зв’язку з помилковістю викладення п. 3 вимог зазначених у позовній заяві, позивач просив суд прийняти до розгляду вимоги згідно п. 3 позовної заяви  із змінами, та зокрема в межах заявленого позову просив зобов’язати відповідача Фонд соціального страхування доповнити п. 6.4 Постанови Правління Фонду України № 24 від 27.04.2007р. «Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат»змістом щодо порядку застосування зазначеної норми до правовідносин які виникли до набрання чинності зазначеною постановою, а саме порядку застосування зазначених у п. 6.4 коефіцієнтів перерахунку страхових виплат з 01.03.2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007 років, призначених до реєстрації Постанови № 24 у Міністерстві юстиції України 22.06.2007р. № 715/13982.

В обґрунтування позовних вимог з посиланням на Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 06.09.2006 року стосовно визнання постанов Правління Фонду №15 від 14.03.2002 року «Про перерахування страхових виплат потерпілим та членам їх сімей з 01.03.2002 року»та № 3 від 04.03.2003 року «Про перерахування сум щомісячних страхових виплат потерпілим і членам їх сімей з 1 березня 2003 року»з визначенням коефіцієнту зростання середньої реальної заробітної плати галузях національної економіки - 1,193 та 1,182 відповідно - «такими що не відповідають вимогам ч.2 ст. 29 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», позивач зазначає, що оскаржувані ним положення нормативних актів суперечать вимогам ст. ст. 3, 8, 19, 21, 22, 46, 68, і 92 Конституції України та ст. 17, ст. 21, ч.2 ст. 29, ст. 46, 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»та ст. 14 Закону України «Про Державну статистику».

Прийнята Правлінням Фонду Постанова №24 від 27.04.2007 року «Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат», а саме п.6.4. щодо затвердження коефіцієнтів зростання заробітної плати (знову ж таки реальної заробітної плати) набрала чинності з моменту реєстрації в Мінюсті 22.06.2007 року №715/13982, тобто відповідно до ст. 58 Конституції України не має зворотної дії в часі, а тому не може бути підставою для застосування щодо перерахунку страхових виплат тим потерпілим, які отримували страхові виплати раніше дати набрання чинності зазначеною постановою.

Відповідачем позову не визнано, заперечення викладені письмово та наявні у матеріалах справи. В обґрунтування наведених заперечень відповідач зазначає, що Правління Фонду правильно застосовувало відповідні коефіцієнти, зазначенні в постановах правління Фонду, які взяті за даними Державного комітету статистики України, що знаходить своє відображення в рішеннях Верховного Суду України від 10.10.2007р. та від 17.10.2007 року "Про стягнення недонарахованих щомісячних страхових виплат". Також, правомірність застосування коефіцієнтів середньомісячної реальної заробітної плати підтверджується рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10.01.2007р. по справі за позовом ОСОБА_5 та рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 12.02.2007р. по справі за позовом ОСОБА_6

Постанови правління Фонду від 24.02.04р. №5; від 28.02.05р. №3; від 06.03.06р. №3 та від 28.02.2007р. №9 - носять характер одноразового застосування.

Постанова від 22.12.05р. № 83 (підпункт 3.7.1 та 3.7.2. пункту 3.7) лише конкретизувала ч. 2 ст. 29 Закону і визначала механізм перерахування розміру щомісячної страхової виплати. В даний час Постанова від 22.12.05р. № 83 не діє, втратила чинність на підставі Постанови правління Фонду від 27.04.2007р. № 24, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 22.06.2007р. за №715/13982.

Підвищення страхових виплат проводилось на коефіцієнти відповідно до постанов правління Фонду у 2002р. - 1,193; у 2003р. - 1,182; у 2004р. - 1,152; у 2005р. - 1,238; у 2006р. - 1,203; у 2007р. - 1,183 що згодом було зазначено в пп. 6.4.2 п. 6.4. Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат затвердженого постановою правління Фонду від 27.04.2007 № 24 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 червня 2007р. за N 715/13982. Отже, правління Фонду не надавало зворотної дії Порядку та не порушувало норму ст. 58 Конституції України.

Постановами Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.04.2008р. № 3/212 та 15.04.2008р. №5/83 відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_7 про оскарження ч. 2 п. 6.4.2. та ч. 3 п. 6.4.2 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат. Також, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.05.2008р. № 8/78 відмовлено в задоволені позову ОСОБА_8 про визнання недійсним п. 6.4.2 Порядку.

Перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться не на коефіцієнт зростання середньої заробітної плати, а у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки.

За висновком відповідача, чинне законодавство у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності лише визначає підставу (зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки) із настанням якої виникає обов'язок Фонду перераховувати суми щомісячних страхових виплат. При цьому Закон не визначає, який коефіцієнт повинен застосовуватися при проведені перерахування сум щомісячних страхових виплат у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати.

Рішення про застосування відповідних коефіцієнтів наданих Держкомстатом приймались   правлінням   Фонду,   до   складу   якого   входять представницькі сторони держави, застрахованих осіб і роботодавців, і відповідно до ст. 17 Закону є обов'язковими для виконання всіма страхувальниками та застрахованими.

Окрім того, з посиланням на ч. 1 ст. 60 КАС України відповідач зазначав, що Громадська організація "Об'єднаний Союз шахтарів - інвалідів Совєтського району м. Макіївки Донецької області" є неналежним позивачем за поданим позовом, оскільки вказана організація не є суб'єктом, права, охоронювані законом інтереси якого порушено, затвердженими правлінням Фонду документами, та суб'єктом, наділеним правом звертатися до суду за захистом прав та інтересів застрахованих, та зокрема не є:

- суб'єктом відносин, врегульованих законодавством про загальнообов'язкове державне   соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві;

- суб'єктом соціального захисту потерпілих, що є застрахованими відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та членами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Ухвалою суду від 19.01.2009 р. залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Міністерство юстиції України, яке не направило представника в судове засідання, що не перешкоджало розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, адміністративний суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи, чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.  

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб   у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав , свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до Статуту Громадська організація «Об’єднаний Союз шахтарів-інвалідів Совєтського району м. Макіївки Донецької області»є добровільною громадською організацією, основною метою якої є об'єднання громадян, що постраждали в результаті нещасних випадків і професійних захворювань при виконанні ними трудових обов’язків, що стали інвалідами роботи або мають утрату працездатності, а також членів родин, що мають право на відшкодування збитку для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих та інших соціальних інтересів.

Завданнями Союзу, згідно з п. 2.2 статуту, визначені наступні:

- сприяння працевлаштуванню, навчанню, перекваліфікації, адаптації до соціально-економічних реальностей, охорони праці шахтарів –інвалідів та членів родин загиблих та забезпеченню їх побуту і дозвілля;

- матеріальна та інша допомога членам «Союзу»та інвалідам, їх дітям і батькам;

- створення умов для задоволення житлових та культурно-побутових потреб членів «Союзу», заснування клубів та інших форм їх постійного спілкування;

- залучення членів «Союзу»до фізкультурно-оздоровчих, культурно-просвітницьких і творчих заходів, утворення баз для цієї діяльності;

- сприяння поліпшенню медичного контролю, лікуванню і відпочинку членів «Союзу»;

- розробка пропозицій (проектів) щодо обладнання адміністративних, культурно-видовищних, спортивних, лікувальних, житлових споруд, транспорту і зв’язку устаткуванням та конструкціями, пристосованими до характеру праці і побуту шахтарів-інвалідів;

- популяризація проблем, цілей і завдань «Союзу»з метою привернення уваги  до соціальних проблем інвалідів вугільної галузі;

- згідно з чинним законодавством створення господарських та інших структур, відповідно до завдання «Союзу», а також сприяння заснуванню підприємств та організацій з метою утворення робочих місць інвалідам та накопичуванню коштів для добродійної допомоги шахтарям-інвалідам;

- встановлення зв’язків з організаціями інвалідів, у тому числі іноземними і міжнародними.

          У цьому ж пункті статуту передбачено право організації саме для виконання завдань у порядку встановленому чинним законодавством України, виступати учасником цивільно-правових відносин, набувати майнових та немайнових прав, бути позивачем в суді, як юридична особа.

В позовній заяві Громадська організація «Об’єднаний Союз шахтарів-інвалідів Совєтського району м. Макіївки Донецької області»не вказала, у зв'язку із здійсненням яких статутних цілей і завдань був поданий даний позов.

          Представлені до матеріалів справи довіреності фізичних осіб - членів організації позивача видані ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 голові громадської організації та координаційної ради «Союзу»Коваленку С.В., надають останньому повноваження на представництво вказаних фізичних осіб в суді та вести їх справи щодо питання бездіяльності та подальших неправомірних дій Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України які призвели до порушення прав постраждалих на виробництві –у яких такі особи являються позивачем, відповідачем, потерпілим або третьою особою.

          В даному випадку позов подано громадською організацією, яка і є позивачем по справі, відкритій провадженням.

Як зазначено в ст. 60 КАС України фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах тільки у випадках, встановлених законом.

          Наведені положення статуту позивача не надають повноважень організації на звернення до адміністративного суду із адміністративним позовом про захист прав, свобод та інтересів як усіх її членів так і кожного окремо.

Згідно ч. 2 статті 171 КАС України, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Оскаржуваним позивачем нормативно-правовим актом у даній справі, зокрема є Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затверджений постановою правління Фонду від 27.04.2007 № 24, пунктом 1.1. якого визначено, що дія цього Порядку поширюється на потерпілих та осіб, які мають на це право, а також на осіб, право яких на отримання відшкодування шкоди було встановлено раніше згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам унаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.

Стаття 6 Закону „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначає суб'єктів страхування від нещасного випадку - застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник).

Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи.

Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону усі застраховані є членами Фонду, а у ст. 17 Закону зазначено, що представники застрахованих осіб обираються (делегуються) до складу правління об'єднаннями профспілок та роботодавців, які мають статус всеукраїнських.

Громадська організація "Об'єднаний Союз шахтарів - інвалідів Совєтського району м. Макіївки Донецької області" - не є профспілковою організацією та не має статусу всеукраїнської.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 45 Закону захищати права та законні інтереси застрахованого, у тому числі в суді, наділений роботодавець, як страхувальник.

Таким чином, виходячи з наведеного, суд визнає обґрунтованими посилання відповідача на те, що, Громадська організація "Об'єднаний Союз шахтарів - інвалідів Совєтського району м. Макіївки Донецької області" не є суб'єктом, права, охоронювані законом інтереси якого порушено, затвердженими правлінням Фонду документами, та суб'єктом, наділеним правом звертатися до суду за захистом прав та інтересів застрахованих.

Встановлення вказаних обставин є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, про що також зазначено у п. 21 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008р. № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ».

Як про те вказано у п. 21 згаданої Постанови Пленуму судам слід мати на увазі, що за правилами частини другої статті 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи - суб'єкти правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто, особа (позивач) повинна довести факт застосування до неї оскаржуваного нормативно-правового акта або те, що вона є суб'єктом відповідних відносин, на які поширюється дія цього акта. Суд не може давати оцінку таким обставинам при відкритті провадження в адміністративній справі, а тому не має права відмовити у відкритті провадження у справі чи повернути позовну заяву з посиланням на частину другу цієї статті, якщо особа своє звернення обґрунтовує необхідністю захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Приписи зазначеної частини можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, якщо суд встановить, що оскаржуваний акт до особи не застосовувався і вона не перебуває у відносинах, до яких цей акт може бути застосовано. У такому разі суд не проводить перевірку нормативно-правового акта на предмет його протиправності (законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили).

Під час розгляду справи, позивач не довів того, що він є суб'єктом відносин, врегульованих законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві; або ж суб'єктом соціального захисту потерпілих, що є застрахованими відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та членами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, що є підставою для відмови в позові.   

Разом з тим суд враховує, що в рішенні Конституційного суду України від 09.07.2002 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Кампус Коттон  клаб” щодо офіційного тлумачення положення частини другої ст. 124 Конституції України (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) в п. 3 зазначено, що положення частини другої ст. 124  Конституції України треба розглядати у системному зв’язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у т.ч. судовий захист. Для забезпечення судового захисту Конституція України у ст. 124 встановила принципи здійснення правосуддя виключно судами. Із змісту частини другої ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб’єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням.

Таким чином, позивач скористався своїм правом на судовий захист і його право не може бути обмежене.

Враховуючи все вищенаведене, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                                                                 К.С. Винокуров

Судді                                                                                                    В.І. Келеберда

                                                                                                    В.М. Кочан

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –06.04.2009.