ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

21 квітня 2009 р.

№ 8/28-Б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів

Міщенка П.К.(доповідач), Демидової А.М., Короткевича О.Є.

розглянувши   касаційну скаргу на ухвалу у справі

Ковельської оптово-торгової бази Волинської облспоживспілки господарського суду Волинської області від 29.01.2009 р. № 8/28-Б

за заявою до про розпорядник майна

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрзахідпідшипник" Міжрайміського споживчого товариства "Волиньгоспторг" визнання банкрутом Хомишин І.Г.

В судовому засіданні взяли участь представники:

- заявника: не з'явився;

- боржника: не з'явився;

- скаржника: не з'явився;

- розпорядника майна: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

16.01.2009 року господарським судом  Волинської області  порушено провадження у справі № 8/28-Б про банкрутство Міжрайміського споживчого товариства "Волиньгоспторг", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів на весь час провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 29.01.2009р. зобов'язано заявника подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Міжрайміського споживчого товариства "Волиньгоспторг" з метою виявлення всіх кредиторів і можливих санаторів та надати суду докази публікації повідомлення, призначено розпорядником майна  Хомишина І.Г. та зобов'язано розпорядника  майна боржника скласти та подати до суду на затвердження реєстр вимог кредиторів боржника, призначено дату попереднього засідання у цій справі, визначено дату скликання перших загальних зборів кредиторів.

Не погоджуючись з ухвалою  суду Ковельська  оптово-торгова база  Волинської облспоживспілки звернулась з касаційною скаргою на ухвалу господарського суду Волинської області від 29.01.2009 року до Вищого господарського суду України.

В касаційній  скарзі  скаржник посилається на  те, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам закону та просить суд повністю скасувати ухвалу господарського суду від 29.01.09 року у справі №8/28-Б.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.03.2009 року прийнято касаційну скаргу Ковельської оптово-торгової бази Волинської облспоживспілки на ухвалу господарського суду Волинської області від  29.01.2009 року у справі №8/28-Б до провадження та призначено скаргу до розгляду.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм процесуального та матеріального права дійшла висновку, про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.      

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Згідно п. 2, 3 ст. 6 Закону “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” право  на  звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор. Справа  про  банкрутство порушується господарським судом, якщо  безспірні  вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені  боржником  протягом  трьох  місяців  після встановленого  для  їх погашення строку,  якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до ст. 1 Закону боржник - суб'єкт  підприємницької  діяльності,  неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання  щодо  сплати   податків   і   зборів   (обов'язкових платежів),  протягом  трьох  місяців  після настання встановленого строку їх сплати.

Відповідно до п. 5 ст. 7  Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі Закон)   боржник  зобов'язаний  звернутися  в  місячний  строк   до господарського  суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин:

задоволення вимог одного або кількох  кредиторів  приведе  до неможливості  виконання  грошових  зобов'язань  боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами;      

орган боржника,  уповноважений   відповідно   до   установчих документів  або  законодавства  прийняти  рішення  про  ліквідацію боржника,  прийняв  рішення  про  звернення  в господарський суд з заявою боржника про порушення справи про банкрутство;      

при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі;      

в інших випадках, передбачених цим Законом.     

Як вбачається з матеріалів справи, заявник  - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрзахідпідшипник" звернулося до господарського суду  з заявою про порушення справи про банкрутство у зв’язку з тим, що товариство "Волиньгоспторг" неспроможне протягом тривалого часу сплатити заборгованість в сумі 276380,87 грн.

У відповідності до п. 1 ст. 7 Закону заява  про  порушення  справи  про  банкрутство  подається боржником   у   письмовій  формі і повинна містити зокрема, виклад обставин,   які   підтверджують неплатоспроможність боржника,  з  зазначенням суми боргових вимог кредиторів,  а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового  документа  про  списання коштів з банківського або кореспондентського  рахунку  боржника  та  дату   його   прийняття банківською установою боржника до виконання.

Окрім того, пунктом 7 статті 7 Закону встановлено, що  заява    кредитора повинна   містити   крім   відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, такі відомості:

розмір вимог кредитора до боржника з зазначенням розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті;

виклад обставин, що підтверджують наявність зобов'язання боржника перед кредитором, з якого виникла вимога, а також строк його виконання;

докази того, що сума підтверджених вимог перевищує суму в триста мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цім законом;

докази обґрунтованості вимог кредитора.

Відповідно до п. 8 ст. 7 Закону до заяви боржника додаються:

рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника;

копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів;

докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченою заставою у разі, якщо єдина  підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена актами боржника.

Згідно вимог ч. 4, 7 ст. 11 Закону у  підготовчому засіданні суддя  оцінює  подані  документи, заслуховує пояснення сторін,  розглядає обґрунтованість заперечень боржника.     У разі звернення до суду боржника  із  заявою  про  порушення справи  про  банкрутство  у  підготовчому  засіданні  з'ясовуються ознаки його неплатоспроможності.

Враховуючи вищенаведені норми Закону, у підготовчому засіданні суд повинен був остаточно з’ясувати наявність всіх необхідних підстав, для порушення справи,  перевірити наявність ознак неплатоспроможності  боржника, визначити розмір боргу кредитора (кредиторів) та з'ясувати безспірність цих вимог. У випадку відсутності підстав для порушення справи про банкрутство суд повинен припинити провадження у справі.

Відповідно ст. 1 закону, неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх  сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на  загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і  зборів  (обов'язкових  платежів) не інакше як через відновлення.

Положеннями  абз. 8 ст. 1 Закону встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Застосовуючи зазначені положення Закону слід керуватись системним аналізом норм цього Закону, зокрема положеннями ст. 1 Закону, яким дано визначення поняття "безспірності вимогами кредиторів".

В оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції від 29.01.2009 року, зазначено, що у Міжрайміського споживчого товариства "Волиньгоспторг" виникла заборгованість перед ТОВ "Торговий дім "Укрзахідпідшипник" у розмірі 276380,87 грн. Боржник неоплату пояснив важким фінансовим становищем товариства та відсутністю грошових коштів на рахунках для погашення боргу.

   Проте, при винесені ухвали судом першої інстанції не було взяти до уваги зазначені вище положення чинного законодавства та належним чином не з'ясовано підстав порушення провадження у справі про банкрутство Міжрайміського споживчого товариства "Волиньгоспторг", оскільки заявником  не надано доказів і в матеріалах справи вони відсутні, які підтверджують безспірність вимог кредиторів та наявність ознак неплатоспроможності боржника., а також не зазначено визнання вимог ініціюючого кредитора в даній ухвалі.

Крім того, скаржник Ковельська оптово-торгова база Волинської облспоживспілки зазначає, що як засновник споживчого товариства внесло до його пайового фонду майна  на суму 377000 грн.   та обігові кошти на суму 50000 грн, проте судом не було перевірено установчі документи  боржника в повному обсязі, зокрема установчий договір.

Відповідно ст. 1 закону, учасники провадження у справі про банкрутство –сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках передбачених цим законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Відповідно до ст. 107 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі мають право подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду, касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.

Таким чином, Ковельська оптово-торгова база Волинської облспоживспілки, інтереси якої захищаються Законом України  “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, однак її  не було залучено до участі у цій справі.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 11110 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо: господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов’язків осіб, які не були залучені до участі у справі.

Враховуючи вищезазначене та приймаючи до уваги, що господарським судом  Волинської області в порушення ст. 43 ГПК України не були всебічно і повно розглянуто обставини справи, та виходячи з повноважень касаційної інстанції щодо перевірки повноти встановлення обставин справи у рішенні господарського суду, передбачених ч.2 ст. 1115 ГПК України, відсутність якої унеможливлює правильність застосування норм матеріального права при вирішенні спору, колегія   суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що прийняте у справі судове рішення підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Волинської  області від 29.01.09 року у справі № 8/28-Б не відповідає вимогам Закону та підлягає скасуванню повністю, а справа направленню  до розгляду господарським судом Волинської області.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

                                       ПОСТАНОВИВ:

          Касаційну  скаргу  Ковельської оптово-торгової бази Волинської облспоживспілки задовольнити.

Ухвалу господарського суду Волинської області від 29.01.2009року  у справі №8/28-Б скасувати, а справу передати на розгляд до господарського суду  Волинської області.

Головуючий                                                                                Міщенко П.К.

С у д д я                                                                                          Демидова А.М.

С у д д я                                                                                    Короткевич О.Є.