ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________________________________________________________________________________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

          

 "01" березня 2007 р.                                                  Справа № 16/35

          „10” год. „35” хв.

                                                                      Господарський суд Чернігівської області у складі:

                                                                      головуючого судді Фесюри М.В.,  

                                                                      при секретарі  - Казацькому А.В.,

                                                                      за участю представників сторін:

                                                                      від позивача – не з’явився

                                                                      від відповідача – Чуб І.А.

розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні справу

за ПОЗОВОМ:                Державного комунального підприємства „Комунальний ринок”

                                              (м. Ніжин вул. Шевченка,21)

До ВІДПОВІДАЧА:           Ніжинської об’єднаної державної податкової інспекції

                                              (м. Ніжин вул. Поштова,2)

Про зобов’язання вчинити дії.

          Заявлено позов про зобов’язання відповідача видати позивачу свідоцтво про право сплати єдиного податку на 2007 рік, починаючи з 01.01.2007р.

          Вимоги обґрунтовані тим, що податковий орган безпідставно відмовив у видачі свідоцтва, посилаючись на те, що частка Ніжинської міської ради, яка не є суб’єктом малого підприємництва, у статутному фонді позивача становить більше, ніж 25%. Позивач вважає, що застосування в даному випадку п.7 Указу Президента України від 03.07.1998р. № 727/98 „ Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” (далі – Указ –727) є неправомірним, оскільки статутний фонд у нього взагалі не створювався відповідно до Законів України „Про підприємництво” та „Про підприємства в Україні”.

          Крім того, позивач вважає, що податкове роз’яснення, на яке посилається відповідач у своєму листі - відмові у видачі свідоцтва, не може бути належним обґрунтуванням відмови, оскільки не є нормативно –правовим актом.

          Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що частка органу місцевого самоврядування у підприємстві позивача перевищує 25%, тому відповідно до п.7 Указу –727 та роз’яснень Міністерства фінансів України № 31-20080/10-18/11475 від 30.05.2006р., № 31-20080-3-8/2088 від 06.05.2006р. , Міністерства юстиції України № 20-35-389 від 12.12.2005р., податкового роз’яснення, затвердженого наказом ДПА України від 23.06.2006р. № 352, позивач не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.

          Заслухавши представників сторін та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ

          03.04.1997р. виконавчий комітет Ніжинської міської ради народних депутатів видав розпорядження № 52 „Про підприємницьку діяльність”, яким вирішив створити, затвердити статут та зареєструвати „Комунальний ринок м. Ніжина” –державне підприємство Ніжинської міської ради за юридичною адресою : м. Ніжин пл.Леніна,1.

          Підприємство включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується довідкою управління статистики у Ніжинському районі № 6 від 07.06.2004р. Відповідно до цієї довідки підприємство знаходиться за реєстраційною адресою: м. Ніжин вул. Шевченка,21.

          Відповідно до затвердженого Статуту державне комунальне підприємство „Комунальний ринок” засноване на комунальній власності адміністративно –територіальної одиниці в особі Ніжинської міської ради (надалі –Власник).

          Розділом 3 Статуту передбачено, що майно підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє , користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь –які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому статуту.

          Джерелами формування майна підприємства є, зокрема, майно, передане йому Власником, інше майно, набуте на підставах не заборонених законодавством.

          Відповідно до розділу 5 Статуту, Власник підприємства не має права втручатися в оперативну діяльність підприємства та має виключне право щодо зміни статуту, створення відокремлених підрозділів, затвердження договорів, укладених на суму вищу від 500 тис. грн.., призначення директора, погодження порядку, умов договору про передачу в оренду майна підприємства, прийняття рішення про припинення діяльності, призначення ліквідаційної комісії і затвердження ліквідаційного балансу.

          Розпорядженням виконкому Ніжинської міської ради № 78 від 22.03.2001р. внесені зміни та доповнення до Статуту підприємства, зокрема, згідно з п.5.1 управління підприємством здійснюється на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і принципів самоврядування трудового колективу. Пункт 5,7 Статуту щодо компетенції Власника підприємства викладено в новій редакції.

          04.10.2002р. до Статуту були внесені зміни, за якими підприємство має право укладати угоди на суму, що не перевищує 100 тис. грн., угоди на оренду торгових місць, видавати довіреності, відкривати рахунки в установах банків.

          17.06.2004р. Статут було доповнено додатковими видами діяльності підприємства.

          В 2006 році підприємство перебувало на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку за ставкою 10%.

          13.12.2006р. підприємство звернулось до відповідача із заявою встановленого зразка про видачу свідоцтва про право сплати єдиного податку за ставкою єдиного податку 10%. До заяви були додані довідки Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Чернігівського обласного відділення, Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Ніжинського міськрайонного центру зайнятості, Управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві про відсутність заборгованості по сплаті страхових внесків.

          21.12.2006р. Ніжинська об’єднана державна податкова інспекція направила листа № 3132/10/15, яким відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку у 2007 році.

          27.12.2006р. (відмітка на поштовому відправленні) позивач звернувся до суду з даним позовом.

          Пунктом 4 Указу –727 встановлено, що спрощена  система  оподаткування,  обліку та звітності для суб'єктів  малого  підприємництва  може  застосовуватися  поряд  з діючою системою оподаткування,  обліку та звітності,  передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.

    Форма та порядок видачі свідоцтва про  право  сплати  єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України.

    Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності  суб'єкт  малого  підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Суб'єкт   малого підприємництва - юридична  особа  обов'язково зазначає, яку ставку єдиного податку ним обрано.

    Заява подається  не  пізніше  ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду  (кварталу)  за умови сплати всіх  установлених  податків  та  обов'язкових платежів  за попередній звітний (податковий) період.

    Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та  звітності  може  бути  прийняте  не  більше  одного  разу   за календарний рік.

    Орган   державної  податкової  служби  зобов'язаний  протягом десяти  робочих  днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.

          На виконання Указу – 727, наказом Державної податкової адміністрації України від 12 жовтня 1999 року N 555, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.10.1999 р. за N 709/4002, затверджено Порядок видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку  суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою, в якому викладені такі ж вимоги , що й в п.4 Указу.

          Поряд з цим, відповідно до п.7 Указу –727, дія цього Указу не поширюється, зокрема, на суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать  юридичним особам - учасникам та засновникам даних  суб'єктів,  які не є суб'єктами  малого  підприємництва, перевищують 25 відсотків.

          Відповідно до ст.1 Закону України „Про державну підтримку малого підприємництва”, суб’єктами малого підприємництва є фізичні особи,  зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності; та юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності,  в яких середньооблікова   чисельність   працюючих   за   звітний   період (календарний  рік)  не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 500 000 євро.

          Як підтверджується наданими позивачем доказами, статутний фонд як на час створення підприємства так і на час судового розгляду справи не утворювався. Вказане підтверджується розпорядженням власника про створення підприємства, статутом.

          Ухвалою господарського суду від 30.01.2007р. було зобов’язано виконком Ніжинської міськради надати відомості, підтверджені документально, про обсяг майна, яке передавалося підприємству при його утворенні та чи вносились зміни (внески) до розміру статутного фонду.

          На виконання вимог ухвали, виконком повідомив про відсутність з його боку будь –яких внесків до статутного фонду підприємства та відсутність у підприємства статутного фонду взагалі. Майно , яке використовується підприємством було ним набуте відповідно до наданого до матеріалів справи договору купівлі –продажу будівлі і автогаражу універмагу „Прогрес” від 13.04.2000р., укладеного ДКП „Комунальний ринок” та ліквідаційною комісією ВАТ універмаг „Прогрес”.

          Згідно листа державного реєстратора виконкому Ніжинської міськради № 25/1302від 13.02.2007р., відповідно до матеріалів реєстраційної справи позивача на момент реєстрації останнього розмір статутного фонду  не визначався. 04.10.2002р. були зареєстровані зміни до Статуту позивача щодо права підпису господарчих договорів на суму, яка перевищує 100000 грн. 17.05.2004р. були зареєстровані зміни до Статуту щодо розширення видів діяльності. Інші зміни та доповнення у реєстраційній справі позивача відсутні.

          Відповідно до законодавства, яке діяло на час створення підприємства „Комунальний ринок”, зокрема згідно з ст.8 Закону України „Про підприємництво” передбачалось подання для державної реєстрації суб'єкта підприємницької  діяльності - юридичної особи, зокрема, документу, що  засвідчує  сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності в розмірі, передбаченому законом. Законом України „Про підприємства в Україні”, обов’язковість  статутного фонду при створенні комунального підприємства передбачена не була, розмір статутного фонду при створенні такого виду підприємства законодавством не затверджувався.

          На час судового розгляду справи, відповідно до ст.78 ГК України передбачено утворення статутного фонду під час створення комунального підприємства. При цьому, відповідно до ч.4 цієї статті мінімальний розмір статутного фонду комунального унітарного підприємства встановлюється відповідною місцевою радою.

          Відповідач, який є суб’єктом владних повноважень, і на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається обов’язок доказування правомірності своїх дій по відмові у видачі свідоцтва, не надав доказів затвердження Ніжинською міськрадою мінімального розміру статутного фонду державного комунального підприємства „Комунальний ринок”. Наявність затвердженого мінімального розміру статутного фонду спростовується й самою міськрадою.

          Відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що  не передбачено  законодавством.

          Незважаючи на те, що Господарський кодекс України набрав чинності з 01.01.2004р., його норми щодо обов’язковості статутного фонду у комунального підприємства не мають зворотної дії в часі,  також в цьому Кодексі відсутня вказівка на обов’язок комунальних підприємств, у яких не утворювався статутний фонд, сформувати такий фонд відповідно до вимог ст.78 Кодексу.

          Суд не застосовує роз’яснень, на які посилається відповідач у своїх запереченнях, оскільки вони не мають сили нормативно –правового акту і не можуть звужувати або розширювати коло суб’єктів, на які не поширюється дія Указу –727.

          Слід зазначити, що даний Указ прийнятий відповідно до Перехідних положень Конституції України і має силу Закону. Щодо суб’єктів, на які не поширюється його дія , відносно даного спору визначальним є наявність у юридичної особи статутного фонду та належність певної його частки особі, яка не є суб’єктом малого підприємництва.

          Слід також зазначити, що Указ –727 був прийнятий у 1998 році та викладений у новій редакції у 1999 році, тобто в той період часу, коли утворення статутного фонду для комунальних підприємств передбачено не було. Отже , на час прийняття Указу та на час внесення змін у 1999 р. дія його пункту 7 не поширювалась на комунальні підприємства, створені органами місцевого самоврядування, а була направлена на ті юридичні особи, щодо яких законодавством був визначений розмір статутного фонду. Інших змін та доповнень до Указу до цього часу не вносилось.

          В протилежному випадку, якщо взяти до уваги доводи відповідача, та за аналогією не можуть знаходитись на спрощеній системі оподаткування приватні підприємства лише через те, що вони створені фізичною особою, яка не зареєстрована суб’єктом підприємницької діяльності , а отже і не є суб’єктом малого підприємництва. Такий висновок суперечить нормам Указу –727.

          За таких обставин, враховуючи:

-          незмініність законодавства щодо переходу на спрощену систему оподаткування з часу створення підприємства до часу виникнення спору;

-          необов’язковість утворення статутного фонду комунального підприємства, яке створене до набрання чинності Господарським кодексом України;

-          відсутність передбаченого законом обов’язку позивача утворити статутний фонд після набрання чинності Господарським кодексом України;

-          відсутність самого факту наявності у позивача статутного фонду;

-          виконання позивачем обов’язку щодо своєчасного надання всіх документів для отримання свідоцтва ;

-          невиконання податковим органом обов’язку у 10-ти денний термін видати свідоцтво про право сплати єдиного податку за ставкою 10 % на 2007 рік,

позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

          Керуючись ст.ст.94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Зобов’язати Ніжинську об’єднану державну податкову інспекцію видати Державному комунальному підприємству „Комунальний ринок” (код 22825528, м. Ніжин вул. Шевченка,21) свідоцтво про право сплати єдиного податку за ставкою 10% на 2007 рік, починаючи з 01.01.2007р.

3.          Стягнути з Державного бюджету (р/р 31117095500002  УДК в Чернігівській області,  МФО 853592, код 22825965) на користь Державного комунального підприємства „Комунальний ринок” ( код 22825528, м. Ніжин вул. Шевченка,21) 3,4 грн. державного мита.

4.          Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

          Якщо було подано  заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк, встановлений  цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

          У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не  скасовано,  набирає  законної  сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява.  Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в  апеляційній скарзі.

          Заява  про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення.

          Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

          Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після  подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена у повному обсязі 01 березня 2007 року.

Суддя:                                                                                                                        М.В.Фесюра