ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 |
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
22.04.2009 р. № 11/228
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Винокурова К.С., суддів Келеберди В.І., Кротюка О.В.
при секретарі судового засідання Давиденко Д.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_4
до Міністерства оборони України
про зобов'язання вчинити певні дії,
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3.,ОСОБА_4. (надалі позивачі) звернулися до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі МО України, відповідач) про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення за відповідні періоди кожному з позивачів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем було порушене право позивачів, яке гарантоване державою, на отримання за рахунок держави продовольчого забезпечення чи грошової компенсації замість нього, що призвело до утворення заборгованості перед позивачами.
Ухвалою суду від 10.07.2008 було відкрито провадження у справі № 11/228 та призначено попереднє судове засідання.
22.12.2008р. судом винесено ухвалу про закінчення підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду колегією суддів.
Відповідач -Міністерство оборони України надав письмові заперечення проти позову, в якому зазначив про відсутність законодавчих підстав для видачі продовольчого пайка чи грошової компенсації замість нього, а відтак і підстав для задоволення позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Як підтверджено матеріалами справи, позивач ОСОБА_1. -майор у запасі проходив військову службу тимчасово виконуючого посаду начальника загального відділу. За наказом начальника Генерального штабу -Головнокомандувача Збройних Сил України від 11 червня 2007 рокуНОМЕР_7 позивач був звільнений з військової служби у запас в зв'язку зі скороченням штатів. Згідно з наказом Командира військової частини НОМЕР_1НОМЕР_2від 19 червня 2007 року позивач був виключений із списків особового складу військової частини з 20 червня 2007 року., позивач ОСОБА_2. -молодший сержант у запасі проходила військову службу за контрактом діловода стройового відділення військової частини НОМЕР_3, звільнена з військової служби за пунктом 85 підпункт „в” (за станом здоров'я) „Положення про проходження військової служби солдатами (матросами) сержантами і старшими Збройних Сил України” та реформуванням Збройних Сил України. Згідно з наказом Командира військової частини НОМЕР_3 НОМЕР_4 від 30 вересня 2006 року позивач був виключений із списків особового складу військової частини з 30 вересня 2006 року., позивач ОСОБА_3. -капітан у запасі проходив військову службу начальником стаціонарного пункту контролю безпеки зв'язку військової частини НОМЕР_3. За наказом начальника Генерального штабу -Головнокомандувача Збройних Сил України від 20 листопада 2006 рокуНОМЕР_5 позивач був звільнений з військової служби у запас в зв'язку з проведенням організаційних заходів. Згідно з наказом Командира військової частини НОМЕР_3НОМЕР_6 від 31 грудня 2006 року позивач був виключений із списків особового складу частини з 31 грудня 2006 року., позивач ОСОБА_4. -майор у запасі проходив військову службу тимчасово виконуючим посаду помічника чергового офіцера приймального (№ 1). За наказом начальника Генерального штабу -Головнокомандувача Збройних Сил України від 11. червня 2007 рокуНОМЕР_7 був звільнений з військової служби у запас в зв'язку із закінченням строку контракту. Згідно з наказом Командира військової частини НОМЕР_8НОМЕР_9 від. 18 червня 2007 року позивач був виключений із списків особового складу військової частини з 5 липня 2007 року.
Позивачі стверджують, що на продовольчому забезпеченні перебували у Міністерстві оборони України. На обґрунтування розміру грошового відшкодування заборгованості відповідача, що утворилась внаслідок порушення права позивачів на продовольче забезпечення та на отримання грошового забезпечення, позивачі надав суду відповідні розрахунки не надали.
Позивачі зазначивши, що відповідач не видавав продовольчого забезпечення чи грошової компенсації замість нього, та просять зобов'язати Міністерство оборони України виплатити компенсацію за невидане своєчасно продовольче забезпечення ОСОБА_1. починаючи з 11.03.2000 р. по 11.06.2007 року,ОСОБА_2. починаючи з 11.03.2000р. по 30.09.2006 року, ОСОБА_3. починаючи з 11.03.2000р. по 31.12.2006року та ОСОБА_4. починаючи 11.03.2000р. по 30.09.2006 року.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.
Дію ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно з якою передбачалось, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них, було призупинено на підставі Закону України «Про деякі заходи економії бюджетних коштів»від 17.02.2000 р.
Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»передбачено, що порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.1996 р. № 316 “Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ” було визначено порядок здійснення продовольчого забезпечення та грошового відшкодування замість нього.
Згідно з п. 1 зазначеної постанови було передбачено затвердити та ввести у дію з 1 березня 1996 р. норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил, Прикордонних військ, Національної гвардії, Служби безпеки, Цивільної оборони, Управління державної охорони, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ, а також норми годування штатних тварин військових частин і установ, а також органів внутрішніх справ згідно з додатком № 1.
Згідно з п. 2 цієї ж постанови 2 було встановлено, що з 01.03.1996 розмір грошової компенсації за продовольчі пайки, яку одержують військовослужбовці Збройних Сил та інших військових формувань, а також військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ визначається у встановленому порядку згідно з додатком № 2.
29.03.2002 року з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України № 426 “Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації” постанова Кабінету Міністрів України № 316 втратила чинність.
Таким чином, позивачі мали право на отримання продовольчих пайків або грошового забезпечення замість них до 29.03.2002 року.
Разом з тим, норма п. 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»не була визнана неконституційною, а відтак є діючою з моменту набрання чинності цим Законом.
Під час судового розгляду представник відповідача наполягав на застосуванні наслідків пропущення позивачами строку звернення до адміністративного суду та просив про застосування наслідків пропущення позивачами процесуального строку звернення до суду, передбаченого ст. 99 КАС України.
Як вбачається з наданих позивачами розрахунків, останні просять суд стягнути заборгованість, починаючи з 11.03.2000 р. та по відповідний період по кожному з позивачів.
Моментом, з якого позивачі вважають, що було порушено їх право, є 11.03.2000 року.
Позивачі звернулись до суду з адміністративним позовом за захистом прав 26.12.2007р.
Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Отже, позивачам станом на 11.03.2000 р. було відомо про порушення їхнього права, проте перше звернення до суду мало місце лише у 2007 році, тобто з порушенням встановленого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Заперечуючи проти позову, відповідач звертав увагу на пропуск позивачами строку звернення до суду та наполягав на тому, щоб у зв'язку з цим суд відмовив позивачам у задоволенні позовних вимог.
За таких обставин, суд вважає обґрунтованим клопотання відповідача про застосування до позивачів наслідків пропуску строків на звернення до адміністративного суду.
Враховуючи те, що факт пропуску строку звернення до адміністративного суду є встановленим, а також наявність клопотання відповідача про застосування вимог закону щодо пропущення такого строку, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя К.С. Винокуров
Судді В.І. Келеберда
О.В. Кротюк
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -
- Номер:
- Опис: про стягнення 103 861,18 грн.
- Тип справи: Поновлення пропущеного строку для пред’явлення наказу до виконання (2-й розділ звіту)
- Номер справи: 11/228
- Суд: Господарський суд м. Києва
- Суддя: Винокуров К.С.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 09.07.2015
- Дата етапу: 13.07.2015