03.03.07  

Україна

Господарський суд    Чернігівської  області

Іменем України

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

м.Чернігів,пр.Миру,20                                                                                                                                                         Тел.678-853

01 березня 2007р.                                                                                                        справа №14/69

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Чернігіврайагропромтехніка”, вул.Шевченка,162а, м. Чернігів

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Киїнське”, вул.Перемоги,7, с.Киїнка, Чернігівський р-н.

Про  стягнення  3727грн. 28коп.  

                                                                                                   Суддя   Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН

Від позивача:    Макієнко Л.В. юрисконсульт, довіреність №1 від 02.01.07р.

Від відповідача:  Кудрик В.Н. директор

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням індексу інфляції в сумі 3502,47грн. за виконані ремонтні роботи, де сума боргу 2647,61грн. і нарахування інфляції за період з 01.03.2004р. по 31.12.2006р., та 224,81грн. три проценти річних за період з 01.03.2004р. по 31.12.2006р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несплату відповідачем виставлених позивачем рахунків №01-090878 від 29.06.2000р. на суму 1800,00грн., №01-091040 від 31.08.2000р. на суму 110,52грн., №01-091041 від 31.08.2000р. на суму 132,62грн. та №01-091066 від 31.08.2000р. на суму 604,47грн., а всього на суму 2647,61грн.

Від позивача до суду надійшло пояснення за №515 від 13.02.2007р. по суті позовних вимог щодо стягнення заборгованості з відповідача. Також від позивача надійшов до суду розрахунок уточнених позовних вимог (зменшення) за №13 від 12.02.2007р., в якому відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України уточнює (зменшує) розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 3400,25грн. суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції за період з 01.06.2003р. по 31.12.2006р. та 261,80грн. три проценти річних нарахованих за період з 01.06.2003р. по 31.12.2006р. Позивач в поданому уточненні визначає борг відповідача за виконані роботи у сумі 2372,20грн., що на 275грн.41коп. менше ніж первісно вказано позивачем в позовній заяві. Суд прийняв уточнення позивачем розміру позовних вимог, а саме збільшення в частині стягнення трьох процентів річних на суму 36грн.99коп., зменшення в частині стягнення основного боргу з врахуванням індексу інфляції на суму 102,22грн., про що вказано в ухвалі від 15.02.2006р.

Представник позивача в судовому засіданні надав клопотання про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення інфляційних в сумі 1028,05грн. та 3% річних в сумі 261,80грн. та просив стягнути з відповідача 2372,20грн. боргу, 102грн. держмита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позов №17 від 28.02.07р., в якому позовні вимоги визнав в частині стягнення боргу в сумі 2372,20грн. згідно акту звірки від 06.02.07р.,  а саме рахунок №01-090878 від 29.06.2000р. –1800грн., рах.№01-091040 від 31.08.2000р. –92,10грн. без ПДВ, рах.№01-091041 від 31.08.2000р. –132,67грн., акт виконаних робіт від 20.07.2000р. –110,52грн. без ПДВ, рах.№01-091066від 31.08.2000р. частково в сумі 329,06грн.

Розглянувши подані матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, з’ясувавши фактичні обставини справи, господарський суд встановив:

Суд приймає зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення інфляційних в сумі 1028,05грн. та 3% річних в сумі 261,80грн. оскільки це не суперечить законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси.

Враховуючи, що позивач зменшив свої позовні вимоги, і заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом, а тому суд розглядає позовні вимоги позивача з урахуванням його заяви про зменшення позовних вимог.

У відповідності до ст.1.3 статуту, зареєстрованого Чернігівською районною державною адміністрацією згідно розпорядження №144 від 15.03.2001р. товариство з обмеженою відповідальністю “Киїнське” є правонаступником сільськогосподарського виробничого кооперативу “Киїнський”.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач виконав, а СГВК “Киїнський”, правонаступником якого є відповідач, прийняв ремонтні роботи: на суму 1800,00грн. згідно рахунку-фактури №01-10 від 20.06.2000р. та довіреності №624420 від 20.06.2000р. про що позивачем оформлено рахунок-фактуру від 29.06.2000р. за №01-090878 на суму 1800,00грн.; на суму 110,52грн. по рахунку №01-091040 від 31.08.2000р., що підтверджується актом виконаних робіт від 05.08.2000р.; на суму 132,62грн. по рахунку №01-091041 від 31.08.2000р., що підтверджується актом виконаних робіт від 20.07.2000р.; на суму 604,47грн. по рахунку №01-091066 від 31.08.2000р., що підтверджується гарантійним листом від 20.07.2000р., а всього на загальну суму 2647,61грн.

Єдиний письмовий договір на виконання вище перелічених робіт між сторонами не укладався. Угода на виконання робіт була укладена між сторонами шляхом фактичних дій: виконання ремонтних робіт позивачем та їх прийняття відповідачем.

Відповідно до ст.332 Цивільного кодексу УРСР підрядник зобов’язаний виконати роботу на замовлення замовника, а замовник зобов’язаний прийняти і оплатити виконану роботу.

Строк оплати виконаних робіт сторонами не визначено.

Пред’явлену позивачем 12.05.03р. претензію за №86 від 25.04.03р. з вимогою до відповідача оплатити борг за виконані роботи та надані послуги, суд розцінює, як пред’явлення вимоги на оплату відповідно до ст.165 Цивільного кодексу УРСР, яка повинна бути виконана відповідачем у семиденний строк. Як свідчать матеріали справи, відповідач у встановлений термін оплату не провів, вимоги не оспорив, та підписав і скріпив печаткою двосторонній акт звірки розрахунків станом на 01.02.2004р., в якому підтвердив наявність заборгованості перед позивачем у сумі 5682,83грн.

Матеріалами справи, поданим відповідачем відзивом і актом звірки розрахунків від 06.02.07р. та наведеним позивачем розрахунком уточнених позовних вимог від 12.02.07р. за №13, підтверджується за взаємною згодою сторін часткове проведення відповідачем розрахунків за виконані позивачем роботи по рахунку №01-091066 від 31.08.2000р. шляхом прийняття в рахунок оплати позивачем жита на суму 275,41грн., переданого відповідачем по накладній №88 від 28.08.04р. і рахунку №4 від 28.08.04р., з урахуванням наявних раніше зобов’язань відповідача перед позивачем.

Відповідно до ст. 22 ч. 5 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Згідно з ст. 78 ч. 5 цього Кодексу у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідач визнав суму основного боргу у розмірі 2372,20грн., при цьому його дії не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що відповідач за виконані роботи розрахувався частково і його заборгованість на день розгляду справи становить 2372,20грн., що підтверджується матеріалами справи, двостороннім актом звірки розрахунків від 06.02.07р.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки, правовідносини сторін продовжували існувати після набрання чинності Цивільним кодексом України, його норми підлягають застосуванню при розгляді даної справи.

Оскільки відповідач в порушення ст.161, 165 Цивільного кодексу УРСР, ст.525, 526 Цивільного кодексу України взяті на себе зобов’язання не виконав, за виконані роботи своєчасно не розрахувався, вимоги позивача визнав, та враховуючи зменшення позивачем розміру позовних вимог і прийняття зменшення судом в частині стягнення інфляційних в сумі 1028,05грн. та 3% річних в сумі 261,80грн., суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в сумі 2372,20грн.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача відшкодування позивачу сплаченого державного мита у сумі 102грн. та 118,00грн.

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 49, ч.5 ст.78, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Киїнське” (вул.Перемоги,7, с.Киїнка, Чернігівський р-н., р/р 26008301832270 Промінвестбанк МФО 353456 код 00857068) на користь Відкритого акціонерного товариства “Чернігіврайагропромтехніка” (вул.Шевченка,162а, м. Чернігів, р/р 26002005460 Полікомбанк МФО 353100 код 00909220) 2372грн.20коп. боргу, 102грн.00коп. державного мита, 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                    Н.Ю.Книш