ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2а/1770/639/2012
27 березня 2012 року 16год. 09хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Деркач Н.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представники ОСОБА_1, ОСОБА_2
відповідача: представник ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Сільськогосподарське комунальне підприємство " Малолюбашанське"
до Рівненська обласна державна адміністрація
про скасування рішення , -
ВСТАНОВИВ :
Позивач –Сільськогосподарське комунальне підприємство «Малолюбашанське» звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненської обласної державної адміністрації про скасування п.3 та п. 4 розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації №458 від 19.09.2011року «Про надання земельної ділянки у постійне користування та затвердження втрат сільськогосподарського виробництва».
Обґрунтовуючи позов позивач вказав, що відповідачем неправомірно спірними пунктами розпорядження, затверджено розмір втрат, що підлягають перерахуванню позивачем до бюджету Малолюбашанської сільської ради. При цьому позивач вказав, що при обрахунку втрат відповідач не врахував витрат позивача, що будуть понесені в майбутньому по рекультивації земельної ділянки. Крім того, позивач зазначив, що не погоджується із встановленими відповідачем строками сплати названих втрат до бюджету. Представник позивача позов підтримав з викладених у позові підстав та просив позов задоволити.
Відповідач подав письмові заперечення на позов. В запереченнях вказав, що відповідач самостійно розміру втрат не визначав, до його повноважень назване питання не відноситься. Позивач звернувшись до відповідача з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,95га позивачу у постійне користування для розробки кар’єру родовищ піску за рахунок земель сільськогосподарського призначення (ріллі) на території Малолюбашанської сільської ради. До названого клопотання позивач подав виключно названий проект землеустрою. Проекту рекультивації позивач не подавав. Крім того, позивач зазначив, що внаслідок надання в користування земельної ділянки для видобутку піску змінилося її призначення із земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Відтак, внаслідок зміни цільового призначення не відбувається поліпшення існуючих угідь сільськогосподарського призначення. При визначенні строків сплати витрат позивач діяв відповідно до приписів Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісового виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженого Постановою КМ України від 17.11.1997року №1279. Представник відповідача в судовому засіданні заперечення підтримав та просив відмовити в задоволенні позову.
Судом встановлено, що про спірне розпорядження позивач дізнався 20.01.2012року під час ознайомлення з матеріалами справи в Господарському суді Рівненської області за позовом прокурора про стягнення з Сільськогосподарського комунального підприємства «Малолюбашанське» втрат сільськогосподарського виробництва. Підтвердженням чого є позовна заява, заява про ознайомлення з матеріалами справи, відзив на позовну заяву від 20.01.2012року. З даним позовом позивач звернувся до адміністративного суду 20.02.2012року. Відповідачем не надано доказів, котрі б свідчили, що позивач про спірні пункти розпорядження дізнався раніше обумовленого строку. Надані суду відповідачем реєстри відправлень простої кореспонденції та журнал вихідної кореспонденції не доводять обставин фактичного отримання спірного розпорядження позивачем або його уповноваженим представником, а відтак суд дійшов висновку, що строк звернення до суду з даним позовом не пропущено.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, покази свідків, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.
Суд виходив з такого.
29.08.2011року позивач звернувся з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,95га позивачу у постійне користування для розробки кар’єру родовищ піску за рахунок земель сільськогосподарського призначення (ріллі) на території Малолюбашанської сільської ради (а.с.86, 144). До названого клопотання позивачем подано названий проект землеустрою. Серед іншого проект землеустрою містив висновки державної експертизи землевпорядної документації від 01.07.2011року №1182 затверджений начальником головного управління Держкомзему у Рівненській області (а.с. 86) та ДП «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»про ґрунтовий покрив та розрахунку втрат сільськогосподарського виробництва земельної ділянки, що відводиться в постійне користування СКП «Малолюбашанське» для розробки кар’єру родовища піску на території Малолюбашанської сільської ради Костопільського району від 20.05.2011року №02/1256 (а.с.87). Відповідно до названих висновків розмір втрат сільськогосподарського виробництва становить 76643грн. 77коп.
19.09.2011 року розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації №458 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,95га позивачу у постійне користування для розробки кар’єру родовищ піску за рахунок земель сільськогосподарського призначення (ріллі) на території Малолюбашанської сільської ради та надано позивачу у постійне користування земельну ділянку площею 0,95га для розробки кар’єру Малолюбашанського -2 родовища піску за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля) і віднесено названу земельну ділянку до категорії земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Відтак відбулася зміна цільового призначення земельної ділянки, наданої позивачу у постійне користування із земель сільськогосподарського призначення (рілля) на землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Покликаючись на Постанову КМ України від 17.11.1997року №1279 «Про розміри та порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню»пунктами 3 та 4 названого розпорядження затвердженого втрати сільськогосподарського виробництва спричинені вилученням 0,95 га ріллі із земель запасу сільськогосподарського призначення в для розробки позивачем кар’єру в розмірі 76643грн. 77коп та зобов’язано позивача перерахувати названі кошти в двомісячний термін на рахунок місцевого бюджету Малолюбашанської сільської ради.
Судом встановлено, що порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затверджено Постанову КМ України від 17.11.1997року №1279 (далі по тексту іменовано –Порядок №1279).
Зокрема пунктом 1 названого Порядку №1279 встановлено, що втрати сільськогосподарського виробництва, спричинені вилученням сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ) для використання їх у цілях, не пов'язаних із веденням сільського господарства, визначаються на основі нормативів цих втрат по Автономній Республіці Крим, областях, містах Києву та Севастополю за формулою:
Бд
Рв = Пд х Нв х ----- х Кінт,
Бо
де Рв - розмір втрат сільськогосподарського виробництва, тис. гривень; Пд - площа ділянки сільськогосподарських угідь, гектарів; Нв - норматив втрат сільськогосподарського виробництва, тис. гривень; Бд - бал бонітету ділянки сільськогосподарських угідь, що вилучається; Бо - бал бонітету сільськогосподарських угідь по Автономній Республіці Крим, області, містах Києву та Севастополю; Кінт - коефіцієнт інтенсивності використання сільськогосподарських угідь (відношення показника диференціального доходу оцінки ріллі землеоцінного району, в якому відводиться земельна ділянка, до аналогічного показника в цілому по Автономній Республіці Крим, області, містах Києву та Севастополю).
З обумовленої формули та розшифровки її показників вбачається, що при обрахунку розміру згаданих втрат, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь та зміни їх цільового призначення такий показник, як витрати на рекультивацію не враховується.
Стосовно ж покликань позивача щодо необхідності врахування при визначенні розміру втрат сільськогосподарського виробництва розмір витрат на проведення робіт по рекультивації відведеної йому земельної ділянки, то з пункту 3 згаданого вище Порядку №1279 вбачається, що положення названого пункту застосовуються виключно в тому випадку коли сільськогосподарські і лісові угіддя надаються на умовах освоєння нових земель або поліпшення існуючих угідь. Однак, з Розпорядженням голови облдержадміністрації від 19 вересня 2011 року № 458 вбачається, що поліпшення існуючих угідь, не відбувається, оскільки вказані сільськогосподарські угіддя (рілля) взагалі вибувають з господарського обігу, внаслідок їх вилучення для потреб, не пов'язаних із сільським господарством, переведення до іншої категорії земель. Із земельної ділянки, яку позивач отримав у постійне користування, він поліпшеної ріллі не робить.
Згідно висновку державного підприємства "Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 20 травня 2011 року № 02/1256 про ґрунтовий покрив та розрахунок втрат сільськогосподарського виробництва земельної ділянки, що відводиться в постійне користування позивача вбачається, що втрати визначались як втрати сільськогосподарського виробництва, спричинені вилученням сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ) для використання їх у цілях, не пов'язаних із веденням сільського господарства (розробка кар’єру).
Поряд із зазначеним, судом встановлено, що до повноважень відповідача не відноситься обрахунок розміру втрат сільськогосподарського виробництва. Висновок державної експертизи землевпорядної документації від 01.07.2011року №1182 та висновок ДП «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 20.05.2011року №02/1256 здійснено на замовлення позивача уповноваженими особами. Названі висновки та розмір втрат обумовлений в них позивач не оскаржував та станом на дату розгляду даної справи такі висновки є чинними.
Що ж стосується строків перерахування коштів до місцевого бюджету, то п. 4 згаданого Порядку визначення втрат передбачає, що відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання.
Контроль за дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, здійснюють Держсільгоспінспекція та її територіальні органи.
Територіальні органи Держкомзему в 5-денний строк з моменту затвердження розрахунку розміру втрат, які підлягають відшкодуванню, надсилають копію затвердженого розрахунку до відповідного територіального органу Держсільгоспінспекції для здійснення контролю за своєчасним відшкодуванням втрат.
З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що земельна ділянка площею 0,95 га позивачу є фактично наданою. Поетапної передачі земельної ділянки не відбувалось, а отож відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, повинно провадитись позивачем в двомісячний термін.
Статтею 208 Земельного Кодексу України визначено вичерпний перелік осіб, які звільняються від відшкодування втрат, до названого кола осіб позивач не відноситься.
Судом встановлено, що при винесенні спірного розпорядження відповідач діяв відповідно до ст.6, 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст .17, 122,123,186, 207 Земельного кодексу України, Постанови КМ України від 17.11.1997року №1279 «Про розміри та порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню», висновку державної експертизи землевпорядної документації від 01.07.2011року №1182 (а.с. 144) та висновку ДП «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про ґрунтовий покрив та розрахунку втрат сільськогосподарського виробництва земельної ділянки, що відводиться в постійне користування СКП «Малолюбашанське» для розробки кар’єру родовища піску на території Малолюбашанської сільської ради Костопільського району від 20.05.2011року №02/1256.
Враховуючи все вище викладене разом, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову про скасування п. 3 та п. 4 Розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації від 19.03.2011 року - відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Шевчук С.М.