СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
28 квітня 2009 року Справа № 2-13/4269-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Прокопанич Г.К.,
суддів Маслової З.Д.,
Остапової К.А.,
за участю представників сторін:
позивач, не з'явився, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2;
представник відповідача, не з'явився, Сімферопольська міська рада;
відповідач, не з'явився, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3;
представник відповідача, не з'явився, Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради;
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Жукова А.І. ) від 15.07.2008 у справі № 2-13/4269-2008
за позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2,98660)
до
Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15,Сімферополь,95000)
Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1,Сімферополь,95013)
Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15,Сімферополь,95000)
про визнання незаконним та скасування рішення
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя А.І. Жукова) від 15.07.2008 року у справі № 2-13/4269-2008 позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 було задоволено.
Визнано недійсними:
- рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 66 від 28.01.2005 р. "Про внесення пропозицій сесії Сімферопольської міської ради 4 скликання про вилучення із земель Сімферопольського державного лісомисливського господарства частини території по вул. Аральська-вул.Залеська і про дозвіл ОСОБА_3 виконання проекту відводу земельної ділянки для реконструкції будівель контейнерної АЗС під диспетчерський пункт по вул. Аральська-Залеська”;
- п. 1.8. рішення 26-ої сесії 4 скликання Сімферопольської міської ради № 405 від 21.04.2005 р. “Про відмову в узгодженні місця розташування об'єктів будівництва (реконструкції)”;
- п. 6.54. рішення 26-ої сесії 4 скликання Сімферопольської міської ради № 406 від 21.04.2005 р. “Про дозвіл розробки проектів землевпорядження по відводу земельних ділянок, надання, передачі громадянам України, юридичним і фізичним особам (суб'єктам підприємницької діяльності) земельних ділянок у власність, постійне користування, оренду в м. Сімферополь”;
- п. 5.31. рішення 35 сесії 4 скликання Сімферопольської міської ради № 502 від 23.12.2005 року „Про надання на підставі статей 12, 120, 123, 186 Земельного кодексу України по рішенням 26-ої сесії Сімферопольської міської ради 4 скликання фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0300 га по вул. Аральська - вул. Залеська у короткострокову оренду на термін 3 роки до 23.12.2008р., для реконструкції будівель контейнерної автозаправної станції під диспетчерський пункт маршрутного таксі і автобуса”;
- договір оренди земельної ділянки площею 0,03 га, укладений між Сімферопольською міською радою та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_3, засвідчений 22.03.2006 року державним нотаріусом.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погодившись з постановленим судовим актом, відповідач - фізична особа –підприємець ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення першої інстанції скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що суд першої інстанції посилався на рішення Ялтинського міського суду, які були скасовані, крім того суд не привів жодної норми діючого законодавства, відповідно до якої Сімферопольська міська рада та її виконавчий комітет порушили би приписи закону при прийнятті оскаржуваних рішень.
Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач вважає рішення таким, що відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 вересня 2008 року апеляційна скарга прийнята до провадження суду та призначена до розгляду на 04 листопада 2008 року у складі колегії: головуючий суддя Прокопанич Г.К., судді Антонова І.В., Котлярова О.Л.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.11.2008 року судді Антонова І.В., Котлярова О.Л. було замінено на суддів Лисенко В.А., Маслова З.Д.
Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.11.2008 року, від 02.12.2008 року розгляд апеляційної скарги було відкладено.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 листопада 2008 року продовжений строк розгляду апеляційної скарги на один місяць.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.12.2008 року суддю Лисенко В.А. було замінено на суддю Заплава Л.М.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.12.2008 року провадження по справі № 2-13/4269-2008 зупинено до розгляду господарським судом Автономної Республіки Крим заяви ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.09.2007 року по справі № 2-18/10201.1-2008 (2-27/7448-2007) за позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 до фірми „Регіон”-Сервіс”, за участю третіх осіб: фізичної особи ОСОБА_3, Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції про визнання права власності та спонукання до вчинення певних дій.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2009 року провадження у справі № 2-13/4269-2008 поновлено та справа призначена до розгляду на 28 квітня 2009 року.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.04.2009 року суддю Заплава Л.М. було замінено на суддю Остапову К.А.
У судове засідання 28 квітня 2009 року представники сторін не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Крім того, 29.04.2009 року спливає трьохмісячний строк розгляду справи.
З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
У квітні 2008 року фізична особа –підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Сімферопольської міської ради, фізичної особи –підприємця ОСОБА_3, просив визнати недійсним рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 66 від 28.01.2005 року, пункт 1.8 рішення 26-ої сесії 4 скликання Сімферопольської міської ради № 405 від 21.04.2005 року, пункт 6.54 рішення 26-ої сесії 4 скликання Сімферопольської міської ради № 406 від 21.04.2005 року, пункт 5.31 рішення 35-ої сесії 4-го скликання Сімферопольської міської ради № 502 від 23.12.2005 року, та договір оренди земельної ділянки площею 0,03 га від 22.03.2006 року, укладений між відповідачами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 8 червня 2004 року і на дату прийняття рішень, що оскаржуються та на час укладення договору оренди земельної ділянки від 22.03.2006 року, за фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 визнано право власності на об'єкт нерухомого майна - на автозаправну станцію, розташовану за адресою: м. Сімферополь, вул. Залеська, 88, тобто, на земельній ділянці, щодо якої винесені оспорюванні рішення і укладений договір оренди з іншою особою - ФОП ОСОБА_3, розташовані об’єкти, які належать позивачеві.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.05.2008 року виконавчий комітет Сімферопольської міської ради залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (а.с. 182, том 1).
Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради, заперечуючи проти позову, зазначив, що оскаржене рішення Сімферопольської міської ради було прийнято на підставі проекту відводу земельної ділянки, яка пройшла державну землевпорядну експертизу. Крім того, договір оренди між ним та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_3 був укладений у встановлений законодавством спосіб (а.с. 130-131, том 2).
Сімферопольська міська рада, заперечуючи проти позову, посилається на те, що на підставі рішення арбітражного суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2000 року по справі № 2-8/5932-00 автозаправна станція фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 була знесена як така, що знаходиться на самовільно зайнятій земельній ділянці (а.с. 135-136, том 2).
Фізична особа –підприємець ОСОБА_3, заперечуючи проти позову, письмово пояснила, що рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим по справі № 2-2/2381/04 від 08.06.2004 року та додаткове рішення від 18.02.2005 року скасовані ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 05.02.2007 року. Крім того, на момент звернення у Сімферопольську міську раду позивач, так само як і вона, мав тільки рішення суду про визнання права власності на автозаправну станцію, але не офіційне підтвердження реєстрації права власності (а.с.137-142, том 2).
03 липня 2008 року позивач доповнив позов, посилаючись на поважність причин пропуску строку звернення до суду, просив поновити його (а.с. 6-8, том 3).
Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради, доповнивши відгук по справі, зазначив, що позивач не є власником земельної ділянки та не є її користувачем, оскільки не має правовстановлюючих документів на землю.
Крім того, рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради має лише рекомендаційний характер (а.с. 25, том 3).
Оскаржене рішення мотивоване посиланням на норми статей Земельного кодексу України та спеціальне законодавство, а саме, Закон України „Про оренду землі”.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Предметом спору є визнання недійсними рішення міської ради №66 від 28.01.2005 року, та окремих пунктів рішень Сімферопольської міської ради № 405 від 21.04.2005, № 406 від 21.04.2005, № 502 від 23.12.2005, а також договору оренди, який є похідним від оскаржених рішень.
У відповідності з пунктом 2 роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 року „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції визнав, що оскарженими рішеннями та оспорюваним договором оренди порушено право власності позивача на об’єкт нерухомості - АЗС, розташовану за адресою: вул. Аральська-Залеська міста Сімферополя.
Судова колегія вважає за можливим визнати поважними причини пропуску суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 строку звернення до суду та поновити пропущений строк.
Відповідно до роз'яснень пленуму Верховного Суду України, викладених в пункті 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Рішення суду першої інстанції цим вимогам не відповідає.
Частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України (в редакції на 28.01.2005) передбачено, що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.
Згідно з частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 28.01.2005 року № 66 вилучена з земель Сімферопольського державного лісомисливського господарства частина території по вул. Аральська - вул. Залеська та дозволено суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3 виготовлення проекту відводу земельної ділянки для реконструкції будівель контейнерної АЗС під диспетчерський пункт по вул. Аральська-Залеська.
Вперше право власності на АЗС по вул. Аральська-Залеська було зареєстровано за суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 на підставі рішення Ялтинського міського суду від 08.06.2004 у справі № 2-2381 від 05.04.2005 (а.с. 175, том 1).
Однак, перехід права власності на будівлю і споруду до набувача нерухомого майна не тягне за собою автоматичного переходу права на земельну ділянку, на якій розташована будівля (споруда).
Перехід права власності чи права користування землею вимагає цьому випадку окремого договірно –правового регулювання шляхом укладення відповідних цивільно –правових угод між власником і набувачем споруди.
Зазначена правова позиція висловлена у постановах Вищого господарського суду України у справі №2-7/12506-2007 від 13.11.2008 року, у справі № 2-1/10418-2005 від 27.11.2008 року та інших.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не надано суду доказів дотримання ним вимог статей 123,124 Земельного кодексу України.
Отже, позивачем не доведено, що на час прийняття рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 66 від 28.01.2005 року відповідачем будь-яким чином були порушені права суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2.
Пункт 1.8 рішення 26-ої сесії 4 скликання виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 405 від 21.04.2005 стосується відмови в узгоджені місця розташування об'єкта для будівництва автомойки з автомагазином (на місці колишньої АЗС) по вул. Залеська, 88 громадянину ОСОБА_4 (а.с. 55, том 1).
Позивачем не доведено, яким чином зазначене рішення порушує його права, не вбачається і факту порушення прав позивача зі змісту оскарженого судового акту.
Пунктом 6.54 рішення Сімферопольської міської ради № 406 від 21.04.2005 року передбачено дозволити розробку проекту землевпорядження по відводу земельної ділянки на підставі ст. 123, 151 Земельного кодексу України приватному підприємцю ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,03 га по вул. Аральська-Залеська для реконструкції будівель контейнерної автозаправної станції під диспетчерський пункт (рішення виконавчого комітету № 66 від 28.01.2005 р.)»
Пунктом 5.31 рішення Сімферопольської міської ради № 502 від 23.12.2005 року передбачено надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок у постійне користування, оренду на підставі статей 12, 120, 123, 186 Земельного кодексу України, а саме, фізичній особі –підприємцю ОСОБА_3 - земельну ділянку площею 0,0300 га по вул. Аральська-Залеська у короткострокову оренду строком на 3 роки до 23.12.2008 року (а.с. 159, том 2).
Відповідно до частини 1 статті 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Частиною 1 статті 126 зазначеного Кодексу, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Позивач не є власником або належним користувачем земельної ділянки, на якій розташована АЗС по вул. Аральська-Залеська. Не набув такого права і попередній власник АЗС, у якого позивач придбав об’єкт.
За таких обставин судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що, згідно пункту 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для скасування рішення.
Також не відповідає положенням статей 203,215 Цивільного кодексу України висновок суду першої інстанції про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,03 га, укладений між Сімферопольською міською радою та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_3, оскільки в матеріалах справи відсутні будь які докази щодо невідповідності правочину вищенаведеним нормам Закону.
Пунктом 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.
З врахуванням вищенаведеного оскаржене рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову у позові.
Керуючись статтями 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.07.2008 у справі № 2-13/4269-2008 скасувати.
У позові фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 до Сімферопольської міської ради, фізичної особи –підприємця ОСОБА_3, виконавчого комітету Сімферопольської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення відмовити.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді З.Д. Маслова
К.А. Остапова