СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ     

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

06 травня 2009 року

Справа № 2-22/262-2009

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Фенько Т.П.,

суддів                                                                      Остапової К.А.,

                                                                                          Ткаченка М.І.,

за участю представників сторін:

представник позивача, Олейнікова Анастасія Володимирівна, довіреність №  б/н   від 03.12.09,  товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Інформ";

представник відповідача, Лисякова Марина Павлівна, довіреність №  333/40/01   від 12.03.09,  Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради;

розглянувши апеляційну скаргу Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 07 квітня 2009 року у справі № 2-22/262-2009

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Інформ" (вул. Дм. Ульянова, 60-а, місто Сімферополь,95048)

до           Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15, місто Сімферополь,95000)

про спонукання до виконання певних дій,

                                                            ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Інформ" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради про зобов’язання відповідача здійснити дії, спрямовані на виконання наказу Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради від 31 січня 2008 року №54 "Про приватизацію шляхом викупу, визначенню дати оцінки та проведення інвентаризації об'єкту комунальної власності Сімферопольської міської ради  - приміщень по вулиці Дмитра Ульянова, 60А" та укласти с товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Інформ" договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: вул.  Дмитра Ульянова, 60А, місто Сімферополь, АР Крим, загальною площею  126,9 кв. м, яке використовується  позивачем на підставі договору оренди нежитлового приміщення  №874 від 30 травня 2003 року відповідно до наказу Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради від 31 січня 2008 року №54 "Про приватизацію шляхом викупу, визначенню дати оцінки та проведення інвентаризації об'єкту комунальної власності Сімферопольської міської ради  - приміщень по вулиці Дмитра Ульянова, 60А".

Позивач з посиланням на положення пункту 5 статті 7, статті 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»обґрунтовує свої вимоги тим, що дії Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради з відмови  у проведенні приватизації нежитлового приміщення загадьною площею 126, 9 кв. м, яке розташоване за адресою: : вул.  Дмитра Ульянова, 60А, місто Сімферополь, АР Крим, що використовується товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Інформ" на підставі договору оренди № 874 від 30 травня 2003 року, є неправомірними.

 Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим  від 07 квітня 2009 року у справі № 2-22/262-2009 позов задоволено.

Зобов'язано відповідача: 1) здійснити дії, спрямовані на виконання наказу Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради від 31 січня 2008 року №54 "Про приватизацію шляхом викупу, визначенню дати оцінки та проведення інвентаризації об'єкту комунальної власності Сімферопольської міської ради  - приміщень по вулиці Дмитра Ульянова, 60А"; 2) укласти с товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Інформ" договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: вул.  Дмитра Ульянова, 60А, місто Сімферополь, АР Крим, загальною площею  126,9 кв. м, яке використовується  позивачем на підставі договору оренди нежитлового приміщення  №874 від 30 травня 2003 року відповідно до наказу Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради від 31 січня 2008 року №54 "Про приватизацію шляхом викупу, визначенню дати оцінки та проведення інвентаризації об'єкту комунальної власності Сімферопольської міської ради  - приміщень по вулиці Дмитра Ульянова, 60А". Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції при прийнятті зазначеного рішення виходив з того, що наказ Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради від 31 січня 2008 року №54 "Про приватизацію шляхом викупу, визначенню дати оцінки та проведення інвентаризації об'єкту комунальної власності Сімферопольської міської ради  - приміщень по вулиці Дмитра Ульянова, 60А" є чинним, а тому підлягає безумовному виконанню, а відмова відповідача здійснити приватизацію спірних приміщень є незаконною і порушує права позивача на викуп об’єкту комунального майна.

Рішення місцевого господарського  суду вмотивовано нормами частини 1 статті 1, пункту 2 статті 10, пункту 9 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», пункту 5 статті 7, статті 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати  та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити, з посиланням на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права України.

Заявник апеляційної скарги обґрунтовує свої вимоги тим, що  судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано, що органи місцевого самоврядування відповідно до вимог діючого законодавства не мають права без згоди власників квартир багатоквартирного будинку передати в приватну власність приміщення, що належать на праві сумісної власності громадянам багатоквартирного будинку.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Інформ" було надано суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач виклав свою позицію щодо безпідставності доводів апеляційної скарги і законності рішення суду першої інстанції.

Розглянувши справу повторно, в порядку та на підставах статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія апеляційного суду встановила наступне.

30 травня 2003 року на підставі розпорядження голови Центральної районної ради міста Сімферополя № 144/02.1-6 від 30 квітня 2003 року (а. с. 39) між комунальним підприємством Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району міста Сімферополя (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Інформ»(орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 874 (а. с. 40), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул. Дм. Ульянова 60 А, загальною площею  126,9 кв. м. (пункт  1).

Відповідно до умов  підпункту  2.1 вказаного договору орендоване приміщення надається орендарю для розміщення архіву.

Строк дії договору встановлений пунктом 3.1 до 30 травня 2004 року.

За письмовими угодами між сторонами строк дії договору оренди  продовжувався: угодою № 1 від 30 травня 2004 року (а. с.  42)  до 30 квітня 2005 року, додатковою угодою  від 24 травня 2005 року(а. с.  44)   - до 24 квітня 2006 року, угодою від 24 квітня 2006 року (а. с.  46)   - до 15 серпня 2006 року, угодою від 15  серпня 2006 року (а. с.  48)   - до 15 лютого 2007 року, угодою від 15 лютого 2007 року (а. с.  51)   - до 20 лютого 2007 року, угодою від 20 лютого 2007 року (а. с.  50)   - до 27 травня 2008 року, угодою від 27 травня 2008 року (а. с. 53)   - до 22 липня 2008 року, угодою від 22 липня 2008 року(а. с.  56)    - до 22 липня 2009 року.

31 січня 2008 року на підставі рішення Сімферопольської міської ради № 446 від 25 грудня 2007 року «Про затвердження Програми приватизації об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2008 рік», Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради прийнято наказ № 54 «Про приватизацію шляхом викупу, визначення дати оцінки та проведення інвентаризації об'єкту комунальної власності Симферопольської міської ради - приміщень по вул. Дм. Ульянова 60 А»(а. с. 35).

Зазначеним  наказом вирішено приватизувати шляхом викупу об'єкт комунальної власності Сімферопольської міської ради - приміщення по вул. Дм. Ульянова 60 А (користувач - товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Інформ»); визначено дату оцінки зазначеного об'єкту 31 січня 2008 року; начальникові КП ЖЕО Центрального району м. Сімферополя доручено створити комісію з інвентаризації, провести інвентаризацію вказаного в п. 1 об'єкту відповідно до Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизується, а також майна державних підприємств, організацій, переданого в оренду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 1993 року № 158 і чинним законодавством по приватизації в Україні; інвентаризацію провести станом на 31 січня 2008 року, результати інвентаризації (інвентаризаційний опис, протокол засідання інвентаризаційної комісії, зведений акт інвентаризації майна, затверджений начальником і головним бухгалтером КП ЖЕО Центрального району м. Сімферополя) і інші необхідні документи в 15-денний термін представити до Фонду.

Відповідно до пункту 4 наказу Фонду комунального майна ради № 54 від 31 січня 2008 року експертові-оцінювачеві доручено провести незалежну оцінку вказаного у пункті 1 об'єкту і представити до Фонду висновок експерта і звіт згідно з Методикою оцінки майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1891.

На виконання  викладеного пункту 4 наказу за замовленням товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Інформ»виробничо-комерційним підприємством «Яшма»було здійснено незалежну оцінку вартості нежитлового приміщення площею 126, 9 кв. м, розташованого на цокольному поверсі п’ятиповерхового будинку по вул. Дм. Ульянова 60 А у м. Сімферополь, які були передані в оренду під розміщення архіву, за результатами якої складено  висновок, згідно з яким ринкова вартість вказаних приміщень складає 223 659 грн (а. с. 88).

Листом за вих. № 429/40/03  від 11 лютого 2008 року Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради (а. с. 36) повідомив позивача, що на даний час питання правового режиму власності допоміжних приміщень житлового комплексу (підвалів, сараїв, горищ, колясочних та інше) залишаються законодавчо неврегульованими, у зв’язку з чим Фонд не має можливості вжити заходів, направлених на приватизацію приміщення, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Дм. Ульянова, 60 А.

Вважаючи ухилення Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради від проведення приватизації спірних нежитлових приміщень незаконним і безпідставним, товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Інформ»звернулось до господарського суду з даним позовом.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності наявні докази, судова колегія дійшла висновку щодо відсутності підстав для задоволення вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

Оскільки спірні правовідносини виникли у зв’язку з реалізацією позивача права на приватизацію, то до їх врегулювання слід застосовувати правові положення Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про приватизацію державного майна".

Так, відповідно до вимог статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", приватизація об'єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Згідно з пунктом  9 листа Вищого Арбітражного Суду України від 25 квітня 2001 року № 01-8/500 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про приватизацію державного майна»одним із способів приватизації державного майна є викуп його за договором оренди. Якщо договір оренди не припинив свого існування (стаття 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»), державний орган приватизації не вправі приймати рішення про приватизацію цього майна іншим крім викупу способом.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" до об’єктів малої приватизації відносяться: цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А; окреме індивідуально визначене майно; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

Відмова у приватизації можлива виключно у випадках, зазначених у абз.2 ч.5 ст.7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", зокрема, якщо: особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем підприємства згідно з цим Законом; є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства; не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідно до пункту  3.3 Порядку подання та розгляду заяв на приватизацію, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 683 від 01 липня 1997 року відмова в приватизації також можлива у випадках, коли:

особа, яка подала заяву на приватизацію, не може бути визнана покупцем відповідно до статті 8 Закону України «Про приватизацію державного майна»;

законодавством встановлено обмеження щодо приватизації підприємства;

майно у встановленому порядку включене до переліку об'єктів (групи об'єктів), що не підлягають приватизації;

об'єкт приватизації знаходиться в заповідній зоні або розташований у прибережних захисних смугах морів, річок, озер на відстані ближче ніж 100 метрів від них.

Визначені переліки підстав для відмови у приватизації, встановлені діючим законодавством, є вичерпними.

Так, як встановлено судом першої інстанції, а також вбачається зі змісту апеляційної скарги, відмова Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради здійснити заходи з приватизації спірного об’єкту нерухомості комунального майна заснована на доводах про те, що дане нежитлове приміщення є  допоміжним і відповідно до офіційного тлумачення статей 1 і 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», викладеного у рішенні Конституційного суду України від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004, повинно передаватись безплатно в сумісну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат в квартирах) багатоквартирних будинків, а отже, на думку відповідача, є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію спірного об’єкту нерухомості.

Перевіряючи зазначені доводи відповідача, судова колегія дійшла висновку щодо їх помилковості з огляду на наступне.

Відповідно до визначення, що міститься у статті  1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», допоміжні приміщення багатоквартирного будинку –це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207, допоміжними визнаються приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»в редакції станом на 31 січня 2008 року, приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

За змістом пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Відповідно до офіційного тлумачення, яке викладене в рішенні Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 02 березня 2004 року у справі за конституційним зверненням Ярового Сергія Івановича та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема, створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Однак, враховуючи позицію Верховного суду України, викладену в постанові від 12 липня 2005 року, судова колегія вважає за необхідне вказати, що для правильного вирішення спору у даній справі необхідно з’ясувати, чи є спірне нежитлове приміщення допоміжним, в якому чи в частині якого може знаходитись технічне  обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно –гігієнічних умов та безпечної експлуатації квартир) без доступу до якого експлуатація житлового будинку не є можливою, чи використовувалося воно чи якась з його частин для обслуговування будинку. Знаходження спірних приміщень в підвалі (цокольному поверху) не може визнаватися безумовною підставою віднесення їх до допоміжних приміщень.

Так, з метою з’ясування статусу спірних нежитлових приміщень судом першої інстанції було призначено у справі будівельно-технічну експертизу.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 08/09 від 22 березня 2009 року встановлено, що нежитлове приміщення загальною площею 126,9 кв.м, яке знаходиться за адресою: вул. Дм. Ульянова 60 А, місто Сімферополь,  Автономної Республіки Крим, та використовується товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Інформ»на підставі Договору оренди нежилого приміщення № 874 від 30 травня 2003 року не є допоміжним.

Судова колегія, оцінивши  вказаний висновок судової будівельно-технічної експертизи № 08/09 від 22 березня 2009 року відповідно до вимог статей 32, 34 та 43 Господарського процесуального кодексу України, погоджується з позицією суду першої інстанції  про те, що висновок експертизи, зроблений в результаті досліджень, є достатньо ясним, повним, обґрунтованим та відповідає на поставлене господарським судом питання, а тому визнається належним та допустимим доказом у справі, який підтверджує, що спірне нежитлове приміщення не є допоміжним.

  Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до абзацу 3 частини 9 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, при приватизації житлового фонду передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне нежитлове приміщення загальною площею 126,9  кв. м, є комунальною власністю,  що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 13 вересня 2007 року (а. с. 37), (яке видане на підставі рішення виконкому Сімферопольської міської ради від 29 серпня 2007 року), відповідно до якого власником вказаних приміщень є територіальна громада в особі Сімферопольської міської ради.

Дані обставини  свідчать про те, що під час приватизації спірне нежитлове приміщення не було передано у спільну власність громадян –співвласників п’ятиповерхового будинку, в якому розташовані спірний об’єкт нерухомості,  одночасно з приватизацією ними квартир у будинку 60 А по вул. Дм. Ульянова в місті Сімферополь.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств {малу приватизацію)»право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна. Договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законом, державній реєстрації. Договір включає: назву підприємства, Його адресу; відомості про продавця та покупця; остаточну ціну продажу об'єкта на аукціоні, за конкурсом або розмір викупу; взаємні зобов'язання продавця і покупця; номери їх розрахункових рахунків; назви і адреси банківських установ; умови внесення платежів. До договору включаються зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність та правові наслідки їх невиконання. Договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об'єкт приватизації. Покупець зобов'язаний внести зазначені платежі протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Термін оплати може бути продовжено ще на 30 календарних днів за умови сплати не менш як 50 відсотків ціни продажу об'єкта. У триденний термін після сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації уповноважений представник органу приватизації і новий власник підписують акт передачі приватизованого об'єкта.

Зазначені норми встановлюють для відповідача обов'язкові дії, направлені на приватизацію спірного нежитлового приміщення, зокрема укладання договору купівлі-продажу.

Таким чином, аналіз викладених вище обставин справи та правових положень з достовірністю свідчать про те, що відмова відповідача від проведення приватизації спірних нежитлових приміщень, які знаходяться у позивача в користуванні на умовах оренди, і невиконання виданого ним наказу «Про приватизацію шляхом викупу, визначення дати оцінки та проведення інвентаризації об'єкту комунальної власності Симферопольської міської ради - приміщень по вул. Дм. Ульянова 60 А»від 31 січня 2008 року  № 54  є безпідставними, у зв’язку з чим судова колегія  погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції  у справі прийнято у відповідності з нормами права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та  скасування оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 частини 1 статті  103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                  ПОСТАНОВИВ:          

          1. Апеляційну скаргу Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради залишити без задоволення.

          2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим  від 07 квітня 2009 року у справі № 2-22/262-2009 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  Т.П. Фенько

Судді                                                                                К.А. Остапова

                                                                                М.І. Ткаченко