ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  43/22

26.03.09

За позовом    товариства з обмеженою відповідальністю "МСБУД"

до                    товариства з обмеженою відповідальністю "МВІ"

про                     стягнення 25 342, 22, 00 грн.

                                                                        

Суддя Пасько М.В.

Представники:  

від позивача        Герасименко В.М. –предст. за дов.,

від відповідача    не з’явилися

ОБСТАВИНИ  СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "МВІ" про стягнення 25 342, 22, 00 грн.  заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання умов договору № 360/У-437-08 від 08.10.2008 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.02.2009 порушено провадження у справі             № 43/22, розгляд справи призначено на 05.03.2009.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, не виконав, у судове засідання представник відповідача не з’явився.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

У зв’язку з нез’явленням в судове засідання представника Відповідача, невиконанням ним вимог ухвали суду та необхідністю витребування нових доказів, суд визнав за необхідне відкласти розгляд справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Судом у відповідності до ст. 81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані учасниками процесу документи, заслухавши пояснення представника Позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.10.08 між товариством з обмеженою відповідальністю "МСБУД" (далі-Позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "МВІ" (далі - Відповідач) було укладено Договір          № 360/У-437-08 на надання послуг по подачі бетону на відстань (далі - Договір).

Відповідно п.1. Договору Позивач в порядку та на умовах, визначених у Договорі, зобов’язався надати Відповідачу послуги по подачі бетону на відстань за допомогою бетононасосу «МЕСВО», а Відповідач зобов’язався приймати та оплачувати надані послуги.

Відповідно до п. 2.11 Договору, загальна вартість послуг, що надаються, визначаються з сум, визначених в актах про надані послуги.

Відповідно до п. 2.9.2 розрахунок за фактично надані послуги проводиться на протязі 4-х днів після підписання акту приймання-передачі послуг.

На виконання умов договору Позивач надав Відповідачу послуги на загальну суму 13 740, 00 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт підписаним сторонами.

Відповідач свої зобов’язання згідно умов Договору належним чином не виконав, отриманий послуги не оплатив.

Відповідно до розрахунку Позивача, заборгованість Відповідача за Договором № 360/У-437-08 від 08.10.08 складає 25 342, 22 грн. збитків.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно приписів ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини, що відповідно до законодавства можуть бути підтверджені певними засобами доказування не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ст. 205 ЦК України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Право- чин, для якого законом не встановлена письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Як вбачається з договору обидві сторони правочину брали на себе окремі, чітко визначені зобов’язання.

Відповідно до ст.225 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.11, 526 ЦК України  зобов’язання повинні виконуватись своєчасно та належним чином, а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається  (ст. 525 ЦК України).

В обґрунтування розміру збитків позивач посилається на норми пункту 7.3 Договорів, у відповідності до якого за порушення термінів оплати понад 10 днів відповідач зобов’язаний відшкодувати позивачу збитки в розмірі дев’яти відсотків від вартості послуг, оплата яких прострочена, за кожні 3 дні прострочення оплати.

Згідно із ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Згідно п.2 ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються:

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Збитки –це об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, які він поніс внаслідок невиконання боржником свого зобов’язання та які знаходяться у причинно-наслідковому зв’язку з неправомірною поведінкою боржника.

Отже, необхідною умовою для відшкодування збитків є порушення відповідачем умов зобов’язання, або вчинення господарського правопорушення та причинний зв’язок між таким порушенням зобов’язання та  збитками.

Посилання позивача в обґрунтування стягнення збитків у конкретній сумі на частину п’яту ст. 225 Господарського кодексу України є неправомірним, оскільки суперечить сутності поняття “збитки”. Виходячи із аналізу ст. 623, 22 ЦК України та ст. 225 ГК України у вказаній нормі                  (ч.5 ст. 225 ГК України) йдеться про випадки погодження сторонами заздалегідь розміру збитків, які підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок, щодо вже завданих збитків, та не йдеться про те, що сторони можуть передбачати такий розмір збитків у договорі, тобто ще до порушення зобов’язання, яким збитки можуть бути завдані.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 25 342, 22 грн. є необґрунтованими  та не підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на Позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити.

Суддя                                                                                                               М.В.Пасько