Справа № 2-216/2009
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2009 року м. Малин
Малинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Тимошенка А.О.,
за участю:
секретаря Єнько Т.А.,
позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
представника відповідача - Малинської міської ради - ОСОБА_3,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в місті Малині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Малинської міської ради та ОСОБА_2 про визнання права власності на самочинно побудоване нерухоме майно,-
встановив:
Позивач звернувся з позовом до Малинської міської ради та ОСОБА_2 про визнання права власності на самочинне нерухоме майно: навіс площею 11,4 м2, коридор площею 2,1 м2, кладовку площею 10,6 м2, коридор площею 5,4 м2, роздягальню площею 8,0 м2, побутову кімнату площею 30,7 м2, лазню площею 9,4 м2 та гараж-майстерню площею 37,1 м2.
Представник Малинської міської ради та відповідач ОСОБА_2 позов визнали, про що надали суду письмову заяву.
Відповідно до статті 174 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до справи. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Судом встановлено, що позивачу та відповідачу ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належала будівля навісу для автомашин, що розташована на вул. Романенка в м. Малині Житомирської області та позначена на плані земельної ділянки літерою „Н”. Цю будівлю вони придбали на підставі договору купівлі-продажу (а.с. 5-7). Пізніше будівля була поділена ними в натурі і частина будівлі, що належить позивачу, позначена літерою „Н1” (а.с. 12). На земельній ділянці, на якій розміщена вищевказана будівля навісу для автомашин, позивач побудував: навіс площею 11,4 м2, коридор площею 2,1 м2, кладовку площею 10,6 м2, коридор площею 5,4 м2, роздягальню площею 8,0 м2, побутову кімнату площею 30,7 м2, лазню площею 9,4 м2 та гараж-майстерню площею 37,1 м2. Ці об’єкти є самочинним будівництвом, оскільки побудовані без належного дозволу та затвердженого проекту (а.с. 11-13).
Відповідно до статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Суд вважає, що позов обґрунтований, а визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи і інтереси інших осіб. У зв’язку з цим позов задовольняє та визнає за позивачем право власності на самочинно побудовані: навіс площею 11,4 м2, коридор площею 2,1 м2, кладовку площею 10,6 м2, коридор площею 5,4 м2, роздягальню площею 8,0 м2, побутову кімнату площею 30,7 м2, лазню площею 9,4 м2 та гараж-майстерню площею 37,1 м2.
Вирішуючи питання про судові витрати суд керується ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України і стягує з відповідачів на користь позивача понесені ним витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Від сплати судового збору позивач та відповідач ОСОБА_2 звільнені на підставі абзацу 3 пункту 18 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, як потерпілі внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії. У зв’язку з недостатністю фінансування місцевих бюджетів, на підставі ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд звільняє відповідача від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. ст. ст. 3, 11, 60, 82, 88, 130, 212-215, Цивільного процесуального кодексу України, на підставі ст. 376 Цивільного кодексу України,-
вирішив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на самочинно побудовані навіс площею 11,4 м2, коридор площею 2,1 м2, кладовку площею 10,6 м2, коридор площею 5,4 м2, роздягальню площею 8,0 м2, побутову кімнату площею 30,7 м2, лазню площею 9,4 м2 та гараж-майстерню площею 37,1 м2, по вул. Романенка 11 в м. Малині Житомирської області.
Стягнути з Малинської міської ради та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень – по 15 гривень з кожного.
Від сплати судового збору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнені на підставі абзацу 3 пункту 18 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, як потерпілі внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії.
У зв’язку з недостатністю фінансування місцевих бюджетів, на підставі ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, звільнити Малинську міську раду від сплати судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Малинського районного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий А.О. Тимошенко