Справа № 2-116/2009
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2009 року м. Малин
Малинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Тимошенка А.О.,
за участю:
секретаря Багинської Д.А.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на
предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Малині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Малинського міськрайонного територіально-медичного об’єднання, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Малинському районі, про стягнення заборгованості по щомісячних виплатах втраченого заробітку, компенсації за порушення строків виплати та моральної шкоди,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Малинського міськрайонного територіально-медичного об’єднання про стягнення заборгованості по щомісячних виплатах втраченого заробітку за період з травня 2000 року по січень 2005 року у зв’язку із втратою працездатності в розмірі 3008 гривень 07 копійок, компенсації за порушення строків виплати цього заробітку в розмірі 3179 гривень 85 копійок та моральної шкоди в розмірі 50000 гривень завданої ушкодженням здоров’я.
В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали і пояснили, що у вересні 1999 року позивач отримала травму внаслідок контакту з твариною. Згідно висновку МСЕК від 25.05.2000 року вона втратила 40% професійної працездатності, але щомісячні виплати по втраті працездатності відповідач не провів та не виплатив моральну шкоду, а лише виплатив одноразову допомогу в сумі 4888 гривень 40 копійок. Після створення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві відповідач особову справу позивача одразу не передав, а направив її до фонду тільки 28.01.2005 року. З цього часу фонд і проводить їй виплати. У зв’язку з цим позивач просить стягнути з відповідача вищевказані кошти.
Представник відповідача позов не визнала та пояснила, що шкода, завдана працівнику каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я відшкодовувалась у разі наявності вини підприємства. В даному випадку жодних винних дій зі сторони підприємства не встановлено, а тому воно не повинно нести відповідальність. Крім того позивач не зверталась до роботодавця з заявою про відшкодування шкоди, а тому в позові їй повинно бути відмовлено.
Представник третьої особи також пояснив, що в даному випадку відсутня вина підприємства, а тому позивачу необхідно відмовити в позові.
Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та дослідивши надані докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пунктів 11 та 33 „Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків” затверджених постановою КМУ від 23.06.1993 № 472, що діяли на час виникнення спірних правовідносин, моральна шкода та втрачений заробіток внаслідок каліцтва відшкодовуються працівнику за його заявою. Заява про відшкодування шкоди подається власнику підприємства, установи або організації.
Судом встановлено, що відносно ОСОБА_1 був складений акт за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві (а.с. 10). Згідно цього акту позивач, працюючи у Малинському РТМО, 10.09.1999 року при виклику лікаря додому йшла по стежці і на неї напала худоба. Внаслідок такого контакту з твариною ОСОБА_1 був спричинений закритий перелом, звих лівого плеча та струс головного мозку. Відповідно до акту огляду МСЕК від 25.05.2000 року (а.с. 11) позивач втратила 40% професійної працездатності, а згідно акту огляду МСЕК від 14.04.200о року (а.с. 12) позивачу була встановлена 3-тя група інвалідності. 19 грудня 2000 року профспілковий комітет Малинського РТМО вирішив виплатити ОСОБА_1 компенсацію у зв’язку з виробничою травмою (а.с. 14), а згідно розпорядження Малинського РТМО від 09.09.2001 року їй була виплачена одноразова допомога у розмірі 4888 гривень 40 копійок. Після цього 28 січня 2005 року особова справа ОСОБА_1 була передана відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Малинському районі (а.с. 56) і з цього часу їй були призначені виплати у зв’язку із втратою заробітку (а.с. 44). Заява від позивача до роботодавця про виплату втраченого заробітку та моральної шкоди до роботодавця не надходила (а.с. 27, 47). У зв’язку з цим суд відмовляє у стягненні з відповідача втраченого заробітку та моральної шкоди за безпідставністю, оскільки відповідно до „Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків” затверджених постановою КМУ від 23.06.1993 № 472, шкода відшкодовується лише за заявою потерпілого. Також суд відмовляє і у стягненні компенсації за порушення строків виплати втраченого заробітку, оскільки відповідач не зобов’язаний виплачувати позивачу втрачений заробіток за відсутності заяви про виплату.
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд керується ст. 81, 88 Цивільного процесуального кодексу України і стягує з позивача на рахунок Малинського районного суду витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Від сплати судового збору позивач звільнена на підставі пункту 1 частини 1 статті 4 Декрету КМУ „Про державне мито”.
Керуючись статтями 3, 11, 60, 81, 88, 176, 179, 185, 196, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі „Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків” затверджених постановою КМУ від 23.06.1993 № 472,-
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю за безпідставністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на рахунок Малинського районного суду витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 1 гривня 50 копійок
Від сплати судового збору ОСОБА_1 звільнена на підставі пункту 1 частини 1 статті 4 Декрету КМУ „Про державне мито”.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Малинського районного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий А.О. Тимошенко