П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 16.01.2009 р.                                                                                                     № 11/460 

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Винокурова К.С. при секретарі судового засідання Давиденко Д.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом     Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва

до                    Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про                  стягнення податкової заборгованості у розмірі 1 797,52 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі міста Києва (надалі ДПІ у Солом'янському районі міста Києва, позивач) звернулась до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надаліОСОБА_1., відповідач)  1 797,52 грн. заборгованості по сплаті єдиного податку.

Ухвалою суду від 12.11.2008 р. відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача під час судового розгляду підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач згідно із заявою від 05.12.2006 року перебував на спрощеній системі оподаткування, про що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було видано свідоцтво про сплату єдиного податку. Однак відповідачем належного до сплати єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб до бюджету внесено у повному обсязі не було.

Відповідно до облікової картки платника податків -ФОП ОСОБА_1. обліковується заборгованість з єдиного податку у розмірі 1 797,52 грн. 

Відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами” позивачем було надіслано на адресу відповідача першу та другу податкові вимоги.

Позивач стверджує, що ним було вжито передбачених Законом України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" заходів з погашення податкового боргу відповідача, які, в свою чергу, не дали позитивного результату, а тому позивач, посилаючись на пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 вказаного Закону, просить стягнути з відповідача заборгованість з єдиного податку.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, явку своїх представників у судове засідання не забезпечив, хоча про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за наявними в матеріалах справи адресами, в тому числі зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У зв'язку з нез'явленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи неодноразово відкладався, відповідно до ст. 128 КАС України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, адміністративний суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією, свідоцтвоНОМЕР_1від 14.12.2004 р. Згідно з вказаним свідоцтвом ідентифікаційний номер відповідача як суб'єкта підприємницької діяльності в Державному реєстрі фізичних осіб -платників податків та інших обов'язкових платежів -НОМЕР_2.

Згідно Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства" від 03.07.1998 року № 727/98 на підставі заяви відповідача від 05.12.2006 року про право застосування спрощеної системи оподаткування, ОСОБА_1. було видано свідоцтво про сплату єдиного податку, про отримання якого свідчить корінець свідоцтва серії НОМЕР_3.

Відповідно до рішення сесії Солом'янської районної у м. Києві ради від 27.12.2005 р. № 404 ставкою єдиного податку в Дніпровському районі м. Києва для фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи по видам діяльності технічне обслуговування та ремонт автомобілів є фіксована сума 200,00 грн. Відповідач повинен був сплачувати цю суму щомісяця, але не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок Державного казначейства України.

Однак, як підтверджують матеріали справи, відповідачем належного до сплати єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб за 2006 рік до бюджету у повному розмірі не вносилось. За 2007 рік відповідачу нараховано єдиний податок в сумі 2400 грн., проте тільки частина суми в розмірі 602.48 грн. була погашена за рахунок переплати. 

Відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами” Позивачем було надіслано на адресу Відповідача першу податкову № 1/593 від 30.05.2007 р., яка містить зобов'язання сплатити суму податкового боргу в розмірі 597,52 грн., яка була отримана особисто відповідачем.

Перша податкова вимога не оскаржувалась відповідачем в адміністративному та в судовому порядку. 

Друга податкова вимога № 2/791 від 29.08.2007 р. на суму податкового боргу 1197,52 грн., яка була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за місцем проживання відповідача, повернулась до ДПІ у зв'язку з незнаходженням його за цією адресою, про що ДПІ було складено акт НОМЕР_4 від 11.09.2007 р.

Станом на час звернення позивача з позовом до суду за відповідачем обліковувалась заборгованість по сплаті єдиного податку в сумі 1797,52 грн. (акт звіряння розрахунків та довідка про суми податкового боргу знаходяться у матеріалах справи).

Доказів оскарження в апеляційному чи судовому порядку зазначених податкових вимог суду не надано. Доказів сплати боргу до суду також не представлено.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове  зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів  у  порядку  та у строки,  визначені цим Законом або іншими законами України.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності, запроваджена Указом Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” (в редакції Указу від 28.06.1999 № 746/99), передбачає особливий порядок оподаткування суб'єктів малого підприємництва шляхом сплати єдиного податку. Крім того єдиний податок не включено до переліку видів податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються на території України, передбачених Законом України “Про систему оподаткування” від 25.06.1999 № 1251-ХІІ. Таким чином, терміни подачі розрахунку про сплату єдиного податку суб'єктом малого підприємництва встановлені саме вищевказаним Указом.

Пунктом 2 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” передбачено, що ставка єдиного  податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних  осіб  встановлюється  місцевими  радами  за  місцем їх державної  реєстрації  залежно  від  виду  діяльності  і  не  може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа  сплачує єдиний  податок  щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Як вбачається з наведених норм, обов'язок зі сплати єдиного податку суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ставиться в залежність лише від належної реєстрації такої особи як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування ним спрощеної системи оподаткування у відповідності з вимогами законодавства.

Як зазначалось вище, відповідач зареєстрований як платник податків та застосовує спрощену систему оподаткування, що покладає на нього обов'язок сплачувати єдиний  податок  щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відтак, відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання відповідача зі сплати єдиного податку є зобов'язанням платника податків сплатити до бюджету відповідну суму коштів  у  порядку  та у строки,  визначені Указом Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому  порядку,  але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Як вбачається з вищенаведеного, податкове зобов'язання відповідача не було сплачене в установлені строки, а відтак таке зобов'язання визнається судом податковим боргом.

Беручи до уваги вищезазначені факти, позовні вимоги визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до підпункту “а” пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” перша податкова вимога надсилається не раніше  першого  робочого  дня після   закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи  платника  податків, обов'язок  погасити  суму  податкового  боргу  та можливі наслідки непогашення його у строк.

Відповідно до підпункту “б” пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” друга податкова вимога направляється не раніше тридцятого календарного дня  від  дня  направлення (вручення) першої податкової вимоги,  у разі непогашення платником  податків  суми  податкового  боргу  у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково  до відомостей,  викладених у першій податковій вимозі,  може  містити повідомлення  про  дату  та  час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові вимоги направлені відповідачу відповідно до наведених положень законодавства. Обліковою карткою про сплату відповідачем єдиного податку підтверджується невнесення до бюджету 812,46 грн., що станом на дату розгляду справи є податковою заборгованістю останнього.

Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу  платника податків.

Враховуючи вищевикладене, факт наявності у відповідача податкового боргу у визначеній податковим органом сумі суд вважає встановленим.

Відповідачем не спростовано привильність розрахунку його податкової заборгованості з єдиного податку, несплата податку у розмірі заявленому до стягнення підтверджується даними облікової картки платника податків -відповідача.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що підставою для примусового стягнення активів платників податків в рахунок погашення його податкового боргу є виключно рішення суду.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості  відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_2) до Державного бюджету України (рахунок місцевого бюджету: ВДК у Солом'янському районі міста Києва, ідент. код 26077951, банк одержувача УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 16050200, р/р 34210379700010) заборгованість по єдиному податку в розмірі 1797,52 грн. (одна тисяча сімсот дев'яносто сім гривень 52 копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                     К.С. Винокуров

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -23.01.2009.

Суддя                                                                                                          Винокуров К.С.