СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
28 квітня 2009 року Справа № 2-5/5198-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Прокопанич Г.К.,
суддів Остапової К.А.,
Фенько Т.П.,
за участю представників сторін:
прокурор, не з'явився, прокурор міста Ялти;
представник позивача, не з'явився, Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим;
представник відповідача, не з'явився, Ялтинська міська рада;
представник третьої особи, не з'явився, Державне підприємство "Лівадія";
третя особа, ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1 від 31.10.06, ОСОБА_2;
розглянувши апеляційне подання Заступника прокурора міста Ялта на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П. ) від 23.02.2009 року у справі № 2-5/5198-2008
за позовом Прокурора міста Ялта (вул. Кірова, 18,Ялта,98600)
в інтересах держави в особі
Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Автономній Республіці Крим (вул. Кечкеметська, 114, м. Сімферополь, 95000)
до
Ялтинської міської ради (пл. Радянська, 1,Ялта,98600)
за участю третіх осіб:
Державного підприємства "Лівадія" (вул. Виноградна, 2,Лівадія, м. Ялта,98655)
ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
Для відома: Прокурору міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, м. Севастополь, 99000)
Прокурору Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21, м. Сімферополь, 95000)
про визнання недійсним та скасування рішення
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 23.02.2009 року у справі 2-5/5198-2008 відмовлено у задоволенні позову прокурору міста Ялта в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Автономній Республіці Крим.
Не погодившись з постановленим судовим актом, заступник прокурора міста Ялта вніс апеляційне подання, просив скасувати рішення першої інстанції, задовольнити позовні вимоги з тих підстав, що Ялтинською міською радою при прийнятті рішення № 143 від 17.03.2006 року щодо розпорядження землями державної власності перевищено надані їй повноваження.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу не надходило.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 березня 2009 року апеляційне подання прийнято до провадження суду та справа призначена до розгляду на 07 квітня 2009 року у складі колегії: головуючий суддя Прокопанич Г.К., судді Заплава Л.М., Антонова І.В.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07 квітня 2009 року розгляд апеляційного подання було відкладено. Зобов’язано Державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земель Автономної Республіки Крим та Ялтинську міську раду надати у судове засідання докази на підтвердження правового статусу спірної земельної ділянки, віднесення її до державної або комунальної власності. Зобов’язано Ялтинську міську раду та Державне підприємство "Лівадія" надати у судове засідання копію листа № 861 від 28.12.2005 року радгоспу заводу "Лівадія".
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 квітня 2009 року розгляд апеляційного подання було відкладено, у зв’язку з неявкою прокурора, сторін та невиконання вимог апеляційної інстанції, викладених в ухвалі суду від 07.04.2009 року.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.04.2009 року судді Антонова І.В., Заплава Л.М. були замінені на суддів Остапову К.А., Фенько Т.П.
У судове засідання 28 квітня 2009 року представники Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Автономній Республіці Крим, Ялтинської міської ради, Державного підприємства "Лівадія" та прокурор не з’явилися, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, причин не явки суду не повідомили.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, враховуючи необхідність дотримання строків розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін та прокурора.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
У квітні 2004 року прокурор міста Ялти, виступаючи в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Ялтинської міської ради, треті особи: державне підприємство "Лівадія", ОСОБА_2, просив визнати недійсним рішення Ялтинської міської ради від 17.03.2006 року № 143 та скасувати його, посилаючись на те, що Ялтинська міська рада фактично розпорядилася земельною ділянкою державного підприємства без належних повноважень, оскільки Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік” внесені відповідні зміни до Земельного кодексу України щодо обмеження можливості розпорядження землями державних підприємств.
Відповідач - Ялтинська міська рада, заперечуючи проти позову, вважає його безпідставним з огляду на те, що прокурором неправильно визначена особа, якій належить право вимоги у цій справі. Крім того, рішення ради по суті не є підставою для виникнення права власності, а є лише підставою для розробки проекту відводу та його подальшого узгодження (а.с. 9-10).
Третя особа - ОСОБА_2 позов не визнав, просив постановити рішення на його користь (а.с. 31).
Оскаржене рішення мотивоване посиланням на те, що прокурором не вірно визначено позивача у справі, оскільки інтереси держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Автономній Республіці Крим не порушуються.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши третю особу, обговоривши доводи апеляційного подання, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційне подання таким, що не підлягає задоволенню, але, з інших підстав, ніж відмовлено у позові.
Частиною другою статті 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно пунктів 1, 4 положення про Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель (затвердженою постановою від 25 грудня 2002 р. N 1958 „Про утворення Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель”) Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель (Держземінспекція) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Держкомзему і йому підпорядковується.
Держземінспекція відповідно до покладених на неї завдань організує і здійснює державний контроль за:
- дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, а також іноземними юридичними особами земельного законодавства;
- дотриманням законодавства у процесі укладання цивільно-правових угод, надання у користування, передачі у власність, вилучення (викупу) земельних ділянок.
Таким чином, прокурор, виступаючи в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Автономній Республіці Крим є належним позивачем у справі.
Відповідно до частини 1 пункту 2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Ялтинської міської ради № 143 від 17.03.2006 року внесено зміни у державний акт на право постійного користування земельною ділянкою радгоспа-завода „Лівадія” серії 11-КМ за № 002302.
Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України від 26.12.2005 року №747 „Про перейменування державних підприємств „Державне підприємство радгосп-завод „Лівадія” перейменоване в державне підприємство „Лівадія”. Державне підприємство „Лівадія” є правонаступником майнових прав і обов’язків державного підприємства радгоспу-заводу „Лівадія”. Підприємство засноване на державній власності та підпорядковане Міністерству аграрної політики України (а.с. 5).
17 березня 2006 року Ялтинська міська рада у зв'язку із добровільною відмовою державного підприємства “Лівадія” від земельної ділянки:
- припинила право постійного користування земельною ділянкою орієнтованою площею 0,0700 га за адресою: місто Ялта, вул. Південнобережне шосе, напроти зупинки „10-й мікрорайон” земельна ділянка №5 ;
- вказану земельну ділянку перевела у землі запасу Ялтинської міської ради;
- внесла відповідні зміни до Державного акту радгосп-заводу “Лівадія” на право постійного користування землею;
- ОСОБА_2 надано дозвіл на складання проекту землевпорядкування з відведення та зміни цільового призначення земельної ділянки орієнтованою площею 0,07 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: місто Ялта, вул. Південнобережне шосе, напроти зупинки „10-й мікрорайон” земельна ділянка №5.
Таким чином, припинено право постійного користування земельною ділянкою № 5 радгоспу - заводу "Лівадія" у зв'язку з добровільною відмовою.
Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Статтею 142 Конституції України и статтею 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в України” встановлено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є перш за все земля і природні ресурсі, що є у власності територіальних громад, сіл, селищ, міст.
Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі регулювання земельних відносин, згідно зі статтею 12 Земельного кодексу України, поділяються на декілька груп.
Відповідно до пункту г статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Згідно з пунктом а частини 1 статті 140 Земельного кодексу України підставами припинення права власності на земельну ділянку є, зокрема, добровільна відмова власника від права на земельну ділянку.
Частинами 3 та 4 статті 142 Земельного кодексу України передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
При цьому, слід зазначити, що законодавець чітко встановив, що добровільна відмова від права постійного користування земельною ділянкою відбувається саме на користь власника землі.
Відповідно до частини 2 статті 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення, у зв’язку з чим посилання позивача на неправомірну зміну цільового призначення спірної земельної ділянки. Крим того, частиною 3 вказані статті передбачено, що зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною 1 та 2 статті 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Судова колегія вважає необґрунтованим посилання прокурора на порушення відповідачем положення пункту 12 розділу X Пе рехідних положень Земельного кодексу України, у відповідності до яких до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у стату тних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У ко мунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приват ної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об' єкти комунальної власності.
Згідно з пунктом ж частини 3 статті 84 Земельного кодексу України до земель державної влас ності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать земельні ділянки, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівни цтва та законсервовані об'єкти.
Відповідно до пункту 2 статті 19 Земельного кодексу України земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
Прокурором та позивачем не надано суду належних доказів щодо правового статусу спірної земельної ділянки, віднесення її до держаної чи комунальної власності.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись статтями 101,103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційне подання заступника прокурора міста Ялти залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.02.2009 у справі № 2-5/5198-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді К.А. Остапова
Т.П. Фенько