РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засіданнях брали участь представники сторін:

Від позивача : Абакумова А.С.- представник за довіреністю № 47 від 13.03.2009 року;

Від відповідача  не з’явився

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудкомплект»до Товариства з обмеженою відповідальністю  «Київське будівельне підприємство № 3»про стягнення 106 487,80 грн.  суму боргу та 3000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2009 року порушено провадження у справі № 37/64, розгляд справи було призначено на 16.03.2009 року о 11-40.

Представник відповідача 16.03.2009 року в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/64 від 02.03.2009 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача вимоги ухвали Господарського суд міста Києва про порушення провадження у справі № 37/64 від 02.03.2009 року не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2009 р. розгляд справи № 37/64, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу  України, було відкладено до 13.04.2009 р. на 15-20.

Представник позивача в судовому засіданні 13.04.2009 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 13.04.2009 року повторно не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/64 від 02.03.2009 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою, наданою позивачем, про включення Товариства з обмеженою відповідальністю  «Київське будівельне підприємство № 3»до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.04.2009 року  за згодою представника позивача було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, в період з 21.01.2008 р. по 14.11.2008 р. на підставі домовленості сторін Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбудкомплект»зобов'язалось передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Київське будівельне підприємство № 3»сітку арматурну, дріт ВР-1 (далі - продукція), а Товариство з обмеженою відповідальністю «Київське будівельне підприємство № 3»зобов'язалось прийняти та оплатити продукцію.

За твердженням позивача, відповідач за поставлений товар не розрахувався, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 109487,80 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України  підставами виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь –якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом  ця форма для даного виду  договорів не вимагалася.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована  на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Також, статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, в частині 1 цієї статті зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

В позовній заяві позивач вказує, що 01 квітня 2004 року між сторонами був укладений договір поставки № 01-04/04, проте до матеріалів справи позивачем в розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України не наданий ні оригінал договору поставки № 01-04/04 від 01 квітня 2004 року, ні належним чином засвідчена копія договору поставки № 01-04/04 від 01 квітня 2004 року, а тому суд дійшов висновку, що в письмовій та єдиній формі документа договір між позивачем та відповідачем не укладався.

Проте суд відзначає, що шляхом поставки та отримання товару згідно видаткових накладних між сторонами був укладений договір купівлі - продажу у спрощений спосіб.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли та існували зобов'язальні відносини відповідно до ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України (ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України).

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлені обставини належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудкомплект» зобов'язань. Так, позивачем виготовлено та передано відповідачу продукцію на загальну суму 426487,80 грн., що підтверджується відповідними накладними та довіреностями на отримання матеріальних цінностей.

Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київське будівельне підприємство № 3»належним чином не виконало свої грошові зобов'язання, перерахувавши позивачу за поставлену продукцію 320000,00 грн., що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 106487,80 грн.

Крім того, судом прийнято до уваги підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків станом на 13.04.2009 р., відповідно до якого заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудкомплект»становить 106487,80 грн. Вказаний акт, є певною формою фіксації юридично значимих дій сторін, і ним, зокрема, оформлюється інвентаризація дебіторської і кредиторської заборгованості.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, 15.12.2008 року позивачем рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача був направлений лист з  вимогою щодо оплати вартості поставленого товару. Відповідач дану вимогу залишив без відповіді та належного реагування, свої зобов’язання щодо оплати поставленого товару не виконав.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то  за таких обставин, позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 106487,80 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Крім того,  позивач просить покласти на відповідача витрати, пов’язані з оплатою адвокатських послуг у розмірі 3000,00 грн.

26 січня 2009 позивач та Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Іголан»уклали договір про надання адвокатських послуг відповідно до якого  позивач доручив, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Іголан»в особі адвоката   Вакуленко Є.В. прийняв на себе зобов’язання надати адвокатські послуги щодо захисту інтересів позивача в органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях, всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних, господарських та адміністративних судах України.

Як вбачається з протоколів судового засідання від 16.03.2009 року та 13.04.2009 року в судовому засіданні інтереси позивача представляла Абакумова А.С. (представник за довіреністю № 47 від 13.03.2009 року). Вакуленко Є.В. жодного разу не приймав участь в судовому засіданні та не здійснював представництво інтересів позивача. В розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України до судових витрат, зокрема відносяться витрати на оплату послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи, (тобто, здійснення адвокатом процесуальних прав та обов’язків сторони в судовому засіданні), крім того, судом враховано, що сторони в договорі передбачили, що адвокат зобов’язаний представляти інтереси позивача в господарській справі.  

Суд також відзначає, що  враховуючи ст. 44, ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 4, 12 Закону України «Про адвокатуру»відшкодуванню підлягають тільки витрати, понесені на оплату послуг адвоката, проте виконавцем договору N 114 від 26.01.2009 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Іголан», яке є суб'єктом підприємницької діяльності, а не адвокатським об'єднанням, а тому суд дійшов висновку, що оскільки 3000,00 грн. перераховані суб'єкту підприємницької діяльності, - вимога позивача щодо стягнення даної суми з відповідача задоволенню не підлягає (дана правова позиція підтверджується постановою ВГСУ від 14.12.2005 року № 13/51-1).

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 181, 192, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 205, 525, 526, 530, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське будівельне підприємство № 3»(02068, м. Київ, вул. О. Кошиця, 1/38 код 33611827)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудкомплект»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 20-22, код 31752507) 106487,80 грн. основного боргу, 1064,88 грн. - витрат по сплаті державного мита та 118,00 - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          На підставі даного рішення повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрбудкомплект»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 20-22, код 31752507)  з Державного бюджету України державне мито в сумі 30,00 грн., що перераховане платіжним дорученням № 1388 від 19.02.2009 року (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачене.

4.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання

рішення 28.04.2009 року