ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
26.02.07 р. № 15/13-62
за позовом урядового органу державного управління – Державної інспекції з енергозбереження м. Київ
до відповідача відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”
про стягнення підвищеної плати в сумі 8834,98 грн. за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів.
Суддя К.В. Богатир
До господарського суду Донецької області звернувся позивач – урядовий орган державного управління – Державна інспекція з енергозбереження м. Київ із позовною заявою до відповідача – відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат ім.. Ілліча”, про стягнення підвищеної плати в сумі 8834,98 грн. за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів.
Розглянувши матеріали позовної заяви урядового органу державного управління – Державної інспекції з енергозбереження м. Київ (лист 12/132-270 від 08.02.2007 р.), які надійшли до суду 20.02.2007 р. за вх. № 02-38/1922 та доданих до неї документів, судом встановлено наступне:
Позивач звернувся до суду із позовною заявою відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України.
Але спір за позовною заявою Державної інспекції з енергозбереження в частині стягнення підвищеної плати в сумі 8834,98 грн. за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів підпадає під дію Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивачем є урядовий орган державного управління – Державна інспекція з енергозбереження м. Київ, який у свою чергу є суб'єктом владних повноважень.
Згідно пункту 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень є справою адміністративної юрисдикції, яка передається на вирішення адміністративного суду, повноваження якого станом на теперішній час тимчасово виконує господарський суд.
У своїй позовній заяві позивач як на підставу подачі позову відповідно до норм Господарсько процесуального кодексу України посилається на інформаційний лист Верховного суду України від 26.12.2005 р. № 3.2.– 2005.
Але позивач не правильно застосовує вказаний лист відповідного до даного спору. Так, зазначений лист пояснює, що справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
Стаття 17 КАС України встановлює категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, щодо вирішення адміністративних справ. З господарськими спорами можуть пересікатись категорії спорів, визначені в пунктах 1, 3, 4 вказаної статті, а саме: спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
У всіх наведених категоріях спорів передбачено, що хоча б однією із сторін такого спору повинен бути суб'єкт владних повноважень.
Необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Обставини того, що вказаний спір виник з правовідносин, в яких позивач як суб’єкт владних повноважень здійснював владні управлінські функції, підтверджуються тим, що відповідно до Положення про Державну інспекцію з енергозбереження, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.2000 р. № 1039 Державна інспекція з енергозбереження є урядовим органом державного управління.
Згідно пункту 3 Положення вказана інспекція:
- у межах своєї компетенції бере участь у реалізації державної політики та здійснює державний контроль у сфері енергозбереження;
- виконує відповідно до законодавства контрольно-наглядові функції щодо використання паливно-енергетичних ресурсів.
Відповідно до п. 4 Положення інспекція має право:
- складати протоколи, акти перевірок та видавати обов'язкові для виконання приписи стосовно усунення порушення норм законодавства у сфері енергозбереження під час видобування, переробки, виробництва, транспортування, зберігання та споживання паливно-енергетичних ресурсів;
- складати протоколи про адміністративні правопорушення відповідно до законодавства;
- застосовувати економічні санкції до підприємств відповідно до законодавства у разі виявлення фактів перевитрати ними зазначених ресурсів унаслідок неефективного (марнотратного) їх використання.
Позовні вимоги засновані на матеріалах проведеної перевірки відповідно до акту комплексної перевірки використання паливно-енергетичних ресурсів від 17.10.2005 р. № 18-6/24-КП/М; припису до акту комплексної перевірки використання ПЕР № 18-6/24-КП/М від 17.10.2005 р.; постанови про сплату підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших ПЕР від 13.02.2006 р. № 18-6/103 КП 24/М.
Вищевказані документи вказують на те, що позивач у правовідносинах з відповідачем у повній мірі використав владні управлінські функції, які на нього покладені державою згідно законодавства України.
Враховуючи вищевказані норми діючого законодавства, позов урядового органу державного управління – Державної інспекції з енергозбереження м. Київ в частині стягнення підвищеної плати в сумі 8834,98 грн. за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів за своєю суттю є адміністративним, оскільки стосується захисту прав та інтересів у публічно – правових відносинах, та має бути оформлений та поданий до суду перш за все відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.
Приймаючи до уваги, що позовна заява подана в порядку Господарського процесуального кодексу України, суд відмовляє у її прийнятті на підставі пункту 1, частини 1 ст. 62 ГПК України.
Оцінивши представлені в суд позивачем документи, керуючись статтею 62 ч. 1 п. 1 Господарського процесуального кодексу України , суд –
УХВАЛИВ:
Відмовити у прийнятті позовної заяви урядового органу державного управління – Державної інспекції з енергозбереження м. Київ до відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” про стягнення підвищеної плати в сумі 8834,98 грн. за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів.
Позовну заяву повернути позивачу.
Додаток: позовна заява з доданими документами всього на 30 аркушах, конверт
Суддя Богатир К.В.
пом. судді Обезінський О.В.
тел.381-91-18