ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          

30.04.09                                                                                           Справа№ 24/8

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Берегівський м’ясокомбінат”, м. Берегово Закарпатської області

До відповідача: Приватного підприємства „Агросоюз-Захід”, м.Львів

Про стягнення 17 422,95грн.

                                                                                                    Суддя Хабіб М.І.

                                                                                                    Секретар Савченко Ю.А.                                            

Представники:  

Від позивача –Підставська К.Є. - представник  

Від відповідача –не з’явився  

            

Суть спору: Позов заявлено про стягнення 17 422,95грн., в т.ч.: 16 683,50грн. основного боргу, 405,52грн. пені, 283,61грн. втрат від інфляції та 50,32грн. 3% річних.

        Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 14.06.2007року сторонами укладено договір купівлі-продажу №104, відповідно до умов якого позивач зобов’язувався передати відповідачеві у власність товар, а відповідач зобов’язувався його прийняти та оплатити в термін завантаження товару. Як зазначено у позовній заяві, по видатковій накладній № РН -0000451 від 02.06.2008р.  позивач поставив відповідачеві товар на суму 110908,60грн., який підлягав оплаті до 05.06.2008р. Відповідач  оплатив товар частково. 03.07.2008р. відповідачу була направлена претензія №145 на суму 74 683.50грн. Станом на 24.10.2008р. заборгованість відповідача становить 16683,50грн., з вимогою про стягнення якої позивач звернувся з позовом до суду. На підставі ст. 625 ЦК України позивачем  заявлені до стягнення втрати від інфляції в сумі 283,61грн.за жовтень 2008р. та 3% річних в сумі 50,32грн.  за період з 24.10.2008р. по 01.12.2008р.Крім того, посилаючись на Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання” позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 405,52грн., яка нарахована в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 24.10.2008року по 01.12.2008р.

02.04.2009р. відповідач подав клопотання за №21 від 02.04.2009року, в якому повідомляє, що станом на 30.03.2009р. заборгованість становить 13 683,50грн., яка буде добровільно сплачена упродовж квітня 2009р. Крім того, у вказаному клопотанні відповідач просить продовжити строк вирішення спору і відкласти розгляд справи.

За клопотанням сторін ухвалою суду від 02.04.2009р. продовжено строк вирішення спору, встановлений ст.69 ГПК України, розгляд справи відкладено на 30.04.2009р.

Представник позивача в судове засідання 30.04.2009р.з’явився, підтверджує, що заборгованість відповідача становить 13 683.50грн., яка станом на 30.04.2009р. відповідачем не сплачена. Як доказ подав підписаний позивачем акт звірки розрахунків станом на 30.04.2009р., в якому вказана заборгованість відповідача в сумі 13 683,50грн.

Відповідач явки свого представника в  жодне судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштових відправлень, які є у матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи,  суд встановив наступне.

14.06.2007року позивачем і відповідачем укладено договір купівлі-продажу №104, відповідно до умов якого позивач (продавець за договором) зобов’язується передати відповідачеві (покупцю за договором) у власність товар у відповідності до замовлення покупця, а відповідач (покупець) зобов’язується його прийняти та оплатити в термін завантаження товару ( п. 4.2 договору).

По видатковій накладній № РН -0000451 від 02.06.2008р.  позивач поставив відповідачеві товар на суму 110908,60грн.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач оплатив товар частково, у зв»язку з чим позивач надіслав відповідачеві претензію №145 від 03.07.2008р.про сплату боргу в сумі 74 683,50грн., яку відповідач отримав 15.07.2008р., підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення, п квит № 388120.

З виписок банку з рахунка клієнта вбачається, що після отримання вимоги та  до подання позову (позов подано згідно з поштовим штемпелем на конверті 28.01.2009р.)відповідач здійснив часткову оплату товару, а після подання позову сплатив12.02.2009р. лише 1000грн.

Згідно із актом звірки розрахунків станом на 30.03.2009р., підписаним двома сторонами, заборгованість відповідача становить 13 683.50грн.

На день вирішення спору відповідач не подав суду доказів сплати боргу в сумі 13 683,50грн.. Позивач підтверджує  заборгованість відповідача в сумі 13 683,50грн. станом на 30.04.2009р., про що подав підписаний ним  акт звірки.

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши в сукупності подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).

Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у встановлений строк. Якщо строк виконання обов»язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов»язок у 7 денний строк від дня пред»явлення вимоги, якщо обов»язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Виконання зобов»язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (ст. 546ЦК України).

Правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним( ст.547 ЦК України).

Неустойкою ( штрафом,пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання ( п.1ст. 549 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання ( п.2 ст.549 ЦК України).

Відповідно до п.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

В силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

У разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов”язання учасник господарських відносин зобов”язаний сплатити штрафні санкції ( неустойку, пеню, штраф), що передбачено ст.230 ГК України.

Згідно із п.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошового зобов”язання встановлюються у відсотках, розмір яких обліковується обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано( п.6 ст.232 ГК України).

В силу ч.2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач поставив 02.06.2008р.відповідачеві товар на суму 110908,60грн.

На думку суду, конкретний строк оплати товару договором №.104 від14.05.2007р.не встановлений, оскільки в п.4.2 договору вказано, що оплата здійснюється в термін завантаження товару , а термін завантаження товару договором не визначений.

Відтак, в силу ст.530 ЦК України відповідач повинен був оплатити товар у 7 денний строк від дня пред»явлення вимоги,тобто, до 23.07.2008р.( вимогу отримав 15.07.2008р.).

Як вбачається із матеріалів справи, до пред»явлення вимоги відповідач оплатив товар частково, вимога заявлена про сплату боргу в сумі 74 683,50грн. З поданих суду виписок банку з рахунка клієнта за серпень-грудень 2008р. та акту звірки розрахунків станом на 30.03.2009р. суд дійшов висновку, що до подання позову ( позов подано 28.01.2009р.) відповідач  ще частково оплатив товар і на день подання позову ( станом на 28.01.2009р.) заборгованість відповідача становила 14 683,50грн., оскільки після подання позову 12.02.2009р. відповідач сплатив 1000,00грн, а станом на день вирішення спору заборгованість становить 13 683.50грн., яка не заперечується двома сторонами. Доказів сплати інших сум після подання позову суду не подано.

На підставі викладеного суд вважає, що в частині стягнення 13 683.50грн.основного боргу, 283,61грн.втрат від інфляції та 3% річних в сумі 50,32грн. обґрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають до задоволення.

В частині стягнення  основного боргу на суму 2000грн. в задоволенні позову належить відмовити у зв»язку з тим.,що позивачем не доведено, доказів не подано існування боргу в сумі 16  683.50грн. на день подання позову ( 16 683,50грн.- 14 683,50)

В частині стягнення 1000,00грн. основного боргу провадження у справі належить припинити у зв»язку з відсутністю на день вирішення спору предмета спору, оскільки відповідач цю суму боргу сплатив після подання позову.

Вимога про стягнення пені до задоволення не підлягає, оскільки  договором №.104 від14.05.2007р.сплата пені не передбачена, тобто, сторонами не  укладений письмовий правочин про забезпечення виконання зобов»язання, тому відсутні правові підстави для стягнення пені.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі боргу (14 683.50грн) на день подання позову, та сумі втрат від інфляції і 3% річних, які підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 69, п.1/1 ст.80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

                                                                   ВИРІШИВ:

     

1.          Позов задоволити частково.

Стягнути з  Приватного підприємства „Агросоюз-Захід”, ідентифікаційний код 33252578, адреса: 79000, м. Львів, вул. Тургенєва,73,  на користь Відкритого акціонерного товариства „Берегівський м’ясокомбінат”, ідентифікаційний код 00443468, адреса: 90202, м. Берегово Закарпатської області, вул. Сільвая,3,-  13 683.50грн.основного боргу, 283,61грн.втрат від інфляції, 50,32грн. 3% річних, 150,16 державного мита та 101,70грн. витратна інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2.          В частині стягнення 1000,00грн. основного боргу провадження у справі припинити.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

    

Суддя                                                                                             Хабіб М.