ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 

м. Київ

 15.01.2009 р.                                                                                                     № 12/410 

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого -судді Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Рудик Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про визнання права на перерахунок та виплату щорічної разової допомоги до 5-го травня, зобов'язання зробити перерахунок за 2000-2008 роки щорічної разової грошової допомоги як інваліду війни 2-ї групи,

 

встановив:

 

Позивач звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про визнання права на перерахунок та виплату щорічної разової допомоги до 5-го травня, зобов'язання зробити перерахунок за 2000-2008 роки щорічної разової грошової допомоги як інваліду війни 2-ї групи.

В суді ОСОБА_1позов підтримав та, враховуючи змінені позовні вимоги,  просив: - визнати його право на перерахунок та виплату щорічної до 5-го травня разової допомоги як інваліду війни, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком; - зобов'язати Головне управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат провести йому перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня за 2000-2006 роки та 2008 рік. 

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.01.2009 року №12/410 провадження в частині зобов'язання зробити перерахунок щорічної разової грошової допомоги як інваліду війни 2-ї групи за 2005-2006 роки закрито на підставі п.4. ч. 1 ст. 157 КАС України, оскільки постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2008р. №3/602 частково задоволено позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_1до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Головного управління соціального захисту населення КМДА в частині стягнення щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік, і відмовлено у позові в частині стягнення даної грошової допомоги за 2005-2006 роки.

Представник Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації проти позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що соціальні виплати відповідачу проведено відповідно до чинного законодавства, а також на те, що до компетенції Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації не належить виплата такої грошової допомоги. Також наполіг на застосуванні строку позовної давності.

В суді представник Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат позов не визнав та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що з Державного бюджету України позивачу здійснена виплата щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, у відповідності до законодавства України. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку із пропущенням строку звернення до суду.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві позов не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що соціальні виплати відповідачу проведено відповідно до чинного законодавства. Зазначив, що до компетенції Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві не належить виплата  щорічної до 5-го травня разової грошової допомоги. Підтримав позицію представників Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації та Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві.

Суд, вислухавши учасників адміністративного процесу та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач - ОСОБА_1є інвалідом війниІНФОРМАЦІЯ_1групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1від 31.08.1999 року.

Враховуючи те, що позивач  заявляє вимогу про перерахунок щорічної разової допомоги до 5-го травня та в свої розрахунках зазначає, що отримував зазначенні соціальні виплати за 2000-2008 роки, однак не погоджується із їх розміром, слід вважати, що у позивача виникло право вимоги за даними позовними вимогами з     2000 року.

Станом на 2000 рік спори, що виникали з правовідносин між приватною особою та органами влади, місцевого самоврядування і посадовцями  розглядались судами в порядку Цивільного процесуального кодексу України від 18.07.1963 року, який діяв до 01.09.2005 року до початку діяльності адміністративних судів та до набрання чинності нового Цивільного процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України. 

Відповідно до статті 236 ЦПК від 18.07.1963 року, який втратив чинність, суд розглядає справи по скаргах на рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 248-1 ЦПК від 18.07.1963 року громадянин має право звернутися до суду (військовослужбовець - до військового суду) із скаргою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадової і службової особи порушено його права, свободи чи законні інтереси.

Згідно із ч.4 вищезазначеної статті ЦПК від 18.07.1963 року до суб'єктів, зазначених у частині першій цієї статті, рішення, дії або бездіяльність яких може бути оскаржено до суду, належать: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові чи службові особи, керівники підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, керівні органи і керівники об'єднань громадян, а також службові особи, які виконують організаційно-розпорядчі, адміністративно-господарські обов'язки або виконують такі обов'язки за спеціальними повноваженнями.

Стаття 248-2 ЦПК від 18.07.1963 року встановлювала, що до рішень, дій або бездіяльності, що підлягають оскарженню, належать колегіальні і одноособові рішення, дії або бездіяльність, у зв'язку з якими особа вважає, що порушено або порушуються її права, свободи чи законні інтереси.

Як передбачено статтею 248-5 ЦПК від 18.07.1963 року, скаргу може бути подано в суд: - у двомісячний строк, обчислюваний з дня, коли особі стало відомо або їй повинно було стати відомо про порушення її прав, свобод чи законних інтересів;  - у місячний строк з дня одержання особою письмової відповіді про відмову у задоволенні скарги органом, службовою особою вищого рівня по відношенню до того органу, посадової, службової особи, що постановили рішення чи здійснили дії або допустили бездіяльність, або з дня закінчення місячного строку після подання скарги, якщо особою не було одержано на неї письмової відповіді. Пропущений строк для подання скарги може бути поновлено судом, якщо буде встановлено, що його пропущено з поважних причин.

Крім того, з 01.09.2005р. набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України.

Згідно із ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У відповідності до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

У ч.3 ст.100 КАС України передбачено, що позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду.

Разом з тим, у п.14 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» передбачено, що за  правилами  частини  третьої статті  100  КАС  України позовні   заяви   повинні   прийматися  до  розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення  строку  звернення до адміністративного суду.  Припис частини другої цієї статті щодо розгляду і вирішення справи у разі визнання судом причини пропуску строку  звернення до суду поважною стосується саме прийняття судом постанови за результатами розгляду  справи,  тобто  відповідно  до встановлених  обставин  та  норм  матеріального  права.  У  разі ж відсутності підстав для визнання поважною причини пропуску  строку звернення  до  суду  та  встановлення  факту  порушення  права суд відмовляє в його захисті саме з підстав пропуску строку. При цьому такий  висновок  суду повинен міститися в постанові,  прийнятій за результатами розгляду справи.

Згідно із ч.1 ст.11 КАС України  розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.71 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В силу положень закону позивач мав право звернутись до суду у встановлений строк, що обчислюється з дня, коли йому стало відомо або повинно було стати відомо про порушення прав, свобод чи законних інтересів.

Як встановлено, позивач звернувся із даним позовом до суду  в липні  2008 року.

Таким чином, є підстави вважати, що у позивача виникло право вимоги за даним позовом з 2000 року.

Представники відповідачів наполягли на відмові у задоволенні адміністративного позову, зокрема, у зв'язку з пропущенням строків звернення до суду.

Позивач не довів в суді поважності причин пропуску процесуального строку.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо перерахунку щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня за 2000-2004 роки   з підстав пропущення строку звернення до суду.

Крім того, позивач заявляє вимогу щодо проведення перерахунку щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня за 2008 рік, посилаючись на те, що вона мала бути виплачена у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а виплачена у меншому розмірі.

В судовому засіданні встановлено, що позивач у 2008 році отримав щорічну разову грошову допомогу до 5-го травня  у розмірі 400 грн., що передбачено постановою КМУ від 12 березня 2008 р. N183. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" від 12.03.2008 р. N183 встановлено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - разова грошова допомога), здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: інвалідам війни I групи - 500 гривень; інвалідам війни II групи - 400 гривень; інвалідам війни III групи - 350 гривень.

Дана обставина визнана сторонами та не оскаржувалась в суді.

В частині 4 ст. 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” зазначено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався до органів праці та соціального захисту населення із заявою про перерахування та виплату йому щорічної разової грошової допомоги за 2008 рік.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік  та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»законодавцем були внесені зміни до Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зокрема, окремі положення статей 12-16 даного Закону викладено в іншій редакції.

Так, ч.5 ст.13 Закону викладено в такій редакції: "Щорічно до  5  травня  інвалідам  війни  виплачується разова грошова допомога у розмірах,  які визначаються Кабінетом Міністрів України  в  межах  бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

В силу статті 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. У відповідності до статті 52 даного Закону Кабінет  Міністрів України  на  основі  та  на  виконання Конституції і законів України,  актів Президента України  видає  обов'язкові  для  виконання  акти  -  постанови  і розпорядження.

З метою реалізації статей 12-16 Закону  України  "Про  статус ветеранів війни,  гарантії  їх соціального захисту" та статей 6-1 - 6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" від 12 березня 2008 р. N183, в якій встановлено розміри виплат разової грошової допомоги, передбаченої даними Законами у 2008 році.

Положення пункту 20 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було внесено зміни до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  втратили чинність, як такі, що  є  неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду від 22.05.2008 року N 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Рішення Конституційного Суду України не має зворотної дії в часі.

Здійснюючи виплату разової грошової допомоги до 5-го травня 2008 року, відповідні місцеві органи виконавчої влади керувалися положеннями чинних Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та постанови КМУ від 12 березня 2008 р. N183.

Так, відповідачі здійснювали виплати у розмірах, що визначені у постанові КМУ від 12 березня 2008 р. N183.

Таким чином, підстав вважати, що відповідні органи на період виплати допустили порушення законодавства немає, оскільки вони діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.

Разом з тим, на час розгляду та вирішення даної справи вищезазначена постанова КМУ від 12 березня 2008 р. N183 є чинною.

З огляду на те, що відповідачі у системі органів виконавчої влади є органами найнижчої ланки, то, враховуючи вимоги законодавства, порядок організації державної влади в країні, бюджетні призначення на поточний рік, вони позбавлені можливості  на даний час здійснити перерахунок та провести позивачу виплату щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня за 2008 рік, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком.

При цьому звертається увага, що правовий акт, який визначав ці розміри у 2008 році на період виплат, не визнаний неконституційним чи протиправним, не скасований у встановленому законом порядку і, як зазначалося вище, є чинним.  А відповідачі не в праві діяти  всупереч чинному рішенню Уряду України -постанови КМУ від 12 березня 2008 р. N183.

За таких обставин, на період розгляду справи така позовна вимога не підлягає задоволенню.

Враховуючи спірні правовідносини, слід зазначити, що в силу положень ч.3 статті 152 Конституції України матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам  актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Тож у даному випадку позивач має можливість звернутися із позовом до відповідного органу державної влади про відшкодування шкоди. Як вбачається, позивач з таким позовом до суду не звертався.

Крім того, позовна вимога про визнання права на перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня 2008 року, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, у адміністративному позові позивача викладена з недотриманням норм процесуального закону, оскільки з огляду на положення КАС України адміністративний позов не може містити вимоги про визнання права.

Враховуючи те, що присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів є справою адміністративної юрисдикції, у даному випадку позовну вимогу про визнання права на перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня 2008 року, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком не належить розглядати в порядку цивільного судочинства, а тому справа у цій частині вимог не може бути закрита на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України. Тож у задоволенні даної позовної вимоги також слід відмовити.

Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

На основі встановленого, керуючись ст.ст.86, 99-100, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

 

постановив:

 

В задоволенні позовуОСОБА_1 -відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Суддя                                                                                                          Цвіркун Ю.І.