Справа № 750/3720/13-ц

Провадження № 2/750/614/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2014 року м.Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого – судді Супруна О.П.,

при секретарі – Носенко М.Ю.,

за участю представника позивача – адвоката ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення,

третя особа – Комунальне підприємство «Деснянське» Чернігівської міської ради,

в с т а н о в и в :

15.04.2013 позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання їх такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, а саме квартирою № 25 по вул. Волковича, буд. 23 в м. Чернігові, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідачі в спірній квартирі безперервно не проживають більше трьох років, комунальні послуги не сплачують.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 червня 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 визнані такими, що втратили право на користування квартирою № 25 будинку № 23 по вулиці Волковича в м. Чернігові.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.01.2014 вказане судове рішення скасоване, а справу призначено до судового розгляду.

10.02.2014 ОСОБА_2 пред’явила зустрічний позов до ОСОБА_4, в якому просила усунути перешкоди у користуванні нею спірним житловим приміщенням та вселити, мотивуючи це тим, що остання неправомірно не допускає її до квартири.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову – відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник просили в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний – задовольнити.

Позивач, відповідач ОСОБА_6, представник третьої особи до суду не з’явились, причин неявки суду не повідомили.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_2 та її представника, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовів.

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до довідки КП «ЖЕК-13», станом на 15.04.2013 ОСОБА_2 є квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1, в якій також зареєстровані ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 (а.с. 6).

09.04.2013 та 14.02.2014 були складені акти, згідно з якими ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстровані у ІНФОРМАЦІЯ_1 та не проживають в ній з травня 2010 року (а.с. 7, 130).

В той же час, як вбачається з листа Деснянського РВ у м. Чернігові УДМС України в Чернігівській області від 20.06.2014 № х-38 та довідки КП «ЖЕК-13» Чернігівської міської ради від 25.06.2014 № 1584, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 було знято з реєстрації місця проживання 17.06.2014 на підставі рішення апеляційного суду Чернігівської області № 2-7915/10 від 19.03.2014 з адреси: м. Чернігів, вул. Волковича, 23/25.

За правилом ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням в результаті відсутності цієї особи довше встановленого терміну проводиться в судовому порядку.

Відповідно до ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Позивач стверджує, що відповідачі виїхали на постійне місце проживання до Російської Федерації, а відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні визнала факт виїзду за кордон у зв’язку з працевлаштуванням, проте заперечувала щодо постійного характеру проживання в Росії.

Отже, в матеріалах справи та показаннях допитаних в судовому засіданні в якості свідків, які проживають поряд зі спірною квартирою, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 знайшло своє підтвердження те, що відповідачі з травня 2010 року не проживають у спірній квартирі, а відтак втратили право користування нею.

Суд критично ставиться до показань свідків ОСОБА_11 (сестри ОСОБА_2Л.) та ОСОБА_12 (чоловіка сестри ОСОБА_2Л.), які стверджували, що ОСОБА_2 по 3-4 рази в рік була у них в гостях на свята, оскільки вони проживають за іншою адресою і не можуть точно знати, де саме проживала відповідач під час перебування в м. Чернігові.

Проте, в силу вимог ч. 1 ст. 3 ЦПК України, згідно якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову ОСОБА_4, оскільки 17.06.2014 її та ОСОБА_7 було знято з реєстрації місця проживання у спірній квартирі, а відтак не вбачається і порушення прав позивача.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, суд виходить з наступного.

ОСОБА_2, вважаючи, що за нею зберігається право на користування жилим приміщенням при тимчасовій відсутності, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 та просить зобов’язати її не чинити перешкод у користування квартирою та вселити.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина 1 статті 30 Кодексу).

В силу положень цього Кодексу, позивачем у цивільній справі є особа, яка вважає, що її права порушено, не визнаються або оспорюються іншою (іншими) особою (особами), і яка звертається за їхнім захистом з позовом до суду. У той же час, відповідачем є особа, до якої у судовому порядку заявлено матеріально-правову вимогу.

Умовою задоволення позову є доведення позивачем факту порушення, невизнання або оспорювання його прав, свобод чи інтересів з боку відповідача, а також пред’явлення ним позову до належного відповідача, тобто до особи, яка за законом має відповідати за позовом, і до компетенції якої належить усунення порушень прав позивача.

Як вже встановлено судом, ОСОБА_4 знято з реєстрації місця проживання 17.06.2014 на підставі рішення апеляційного суду Чернігівської області № 2-7915/10 від 19.03.2014 з адреси: м. Чернігів, вул. Волковича, 23/25.

З моменту зняття ОСОБА_4 з реєстрації відсутні правові підстави вважати її належним відповідачем в даному спорі, оскільки вона не має повноважень для задоволення вимог зустрічного позову.

При цьому, ОСОБА_2 не позбавлена можливості ставити перед судом питання про виселення ОСОБА_4 зі спірної квартири.

Також, суд зазначає, що ОСОБА_2, яка мала ключі від вхідних дверей квартири, жодного разу не зверталась до правоохоронних органів з питання створення ОСОБА_4 перешкод у користуванні жилим приміщенням, а з показань свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не виявилось можливим з’ясувати, в чому саме полягали такі перешкоди. Свідки ж ОСОБА_9 та ОСОБА_10 показали, що ОСОБА_4 не створювала будь-яких перешкод у користуванні ОСОБА_2 квартирою та намагання останньої вселитись.

За таких обставин, суд не вбачає достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог як ОСОБА_4, так і ОСОБА_2

Керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 209, 212 - 215, 294 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, – відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.П. Супрун