ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"30" квітня 2009 р.Справа № 12/96/09

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тофана В.М.,

суддів: Михайлова М.В., Журавльова О.О.,

(згідно з розпорядженням голови суду від 29.04.2009 року №66 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Павленко Н.А.,

за участю представників сторін:

від позивача –Данилюк В.П., за дов.,

від відповідача –ОСОБА_2 –СПД,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи– підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Миколаївської області від 25 березня 2009 року   

у справі №12/96/09

за позовом Закритого акціонерного товариства „Банк Петрокомерц - Україна”, м.Київ

до відповідача Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2, м.Миколаїв

про звернення стягнення на предмет застави, шляхом продажу предмету забезпечувального обтяження, -

встановив:

          ЗАТ „Банк Петрокомерц - Україна” (далі - Банк) звернувся до місцевого господарського суду Миколаївської області з позовом до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (далі - підприємець) про звернення стягнення на предмет застави –автомобіль, що належить підприємцю, для погашення заборгованості в сумі 51654,66 грн., у тому числі 26865 грн. заборгованості за кредитом, термін погашення якого не наступив, 21699,67 грн. простроченої заборгованості за договором кредиту, 213,44 грн. заборгованості по нарахованим відсоткам, 2876,55 грн. пені за прострочку платежу за договором кредиту з правом його продажі. Позов Банку обґрунтовується невиконанням підприємцем своїх зобов’язань по укладеному договору кредиту №А056-07-06 від 13.07.2006р., забезпеченого договором застави від 13.07.2006р., посвідченого нотаріально.

          Рішенням місцевого господарського суду від 25 березня 2009р. (суддя Семенов А.К.) позов задоволено у повному обсязі і стягнуто з відповідача судові витрати по справі.

          В описовій частині цього рішення суд за клопотанням позивача відповідачем зазначив фізичну особу-підприємця ОСОБА_2, у відношенні якого при подачі позову була допущена помилка в даних відповідача: замість  „Михайловича” - було вказано „Миколайовича”.

          Також в судовому засіданні 25.03.2009р. представником позивача була надана довідка про стан заборгованості відповідача на 25.03.2009р., яка складала 43936,32 грн. з урахуванням поточної заборгованості за кредитом –17910 грн., простроченої заборгованості за кредитом –21652,22 грн., заборгованість по нарахованим відсоткам –761,66 грн. і нарахованої пені –3612,44 грн.

          Рішення по справі судом приймалось відповідно до ст.75 ГПК України, по наявним матеріалам, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, ухвала і телеграма суду про розгляд справи не були вручені відповідачу експрес-поштою із-за відсутності останнього за місцями  проживання: по АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1. Місце проживання відповідача вбачається із копії паспорту ОСОБА_2 і його заяви про ознайомлення  з матеріалами справи від 03.04.2009р. після прийняття рішення судом (а.с.10-14, 2б, т.ІІ).

          Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить відновити йому строк на подання апеляційної скарги (такий строк відповідачу відновлено ухвалою про прийняття апеляційної скарги до провадження від 14.04.2009р.), оскаржене рішення суду скасувати та припинити провадження по справі, посилаючись на порушення судом при прийняті оскарженого рішення норм процесуального права, оскільки, яке зазначає апелянт, йому не направлялась позовна заява, він не був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, стягнення на автомобіль господарський суд здійснив на фізичну особу-громадянина, а не підприємця, що є порушенням підвідомчості спору.

          У судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача вважає апеляційну скаргу відповідача необґрунтованою.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної справи, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної справи, виходячи з наступного.

          Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом, 13.07.2006р. між закритим акціонерним товариством „Банк Петрокомерц - Україна” та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № А 056-07-06, за умовами якого (п.п.1.1. договору) Банк надав фізичній особі-підприємцю кредит на загальну суму 214920 грн. 00 коп., що підтверджується відповідним меморіальним ордером на перерахування грошових коштів (а.с.34 т.І) зі сплатою 20% річних, протягом 5 банківських днів, наступних за 20 числом кожного календарного місяця, з кінцевим строком повернення кредиту 10.07.2009р.

          В забезпечення зобов’язань цим кредитним договором між Банком і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір №3501 від 13.07.2006р. застави транспортних засобів (автомобіля марки МАЗ, модель 544008, 2006 року випуску).

          Із цього договору застави вбачається, що він укладений між заставодавцем –приватним підприємцем ОСОБА_6 (відповідачем) і заставодержателем –Закритим акціонерним товариством „Банк Петрокомерц - Україна” (позивачем), предметом застави якого є автомобіль марки МАЗ, модель 544008, 2006 року випуску, колір білий, шасі (кузов, рама, коляска) №НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, який вказаний у кредитному договорі №А 0656-07-06 від 13.07.2006р., на придбання якого брались кошти відповідачем по вказаному кредитному договору.

          Тому є безпідставними посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд звернув стягнення на майно (вказаний автомобіль), яке належить громадянину-фізичній особі, а не суб’єкту підприємницької діяльності, яким є відповідач, і що при цьому були порушені судом правила підвідомчості спору, передбачені ст.12 ГПК України.

          Матеріали справи свідчать, що відповідач вимоги кредитного договору виконав частково.

          У зв’язку з порушенням відповідачем своїх обов’язків за кредитним договором, позивачем неодноразово були направлені вимоги про усунення порушень умов кредитного договору, які отримані відповідачем, про що свідчить його підпис про отримання вищевказаних вимог (а.с.224-244, т.І). Ці листи-звернення відповідачем залишені без відповіді і задоволення.

          Пунктом 4.1 кредитного договору встановлена відповідальність, а саме: „за несвоєчасне виконання боргових зобов’язань у порядку та строки визначені договором позичальник зобов’язаний сплатити банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконання зобов’язання за кожен день прострочки. Пеня сплачується додатково до прострочених сум. Пеня нараховується за весь період прострочення”.

          Згідно протоколу судового засідання від 25.03.2009 року позивач уточнив суму заборгованості відповідача, мотивуючи частковим погашенням заборгованості останнім та просив звернути стягнення на майно (автомобіль) з ФОП ОСОБА_2 43936 грн. 32 коп. з яких:

          - поточна заборгованість за кредитом 17910 грн. 00 коп.

          - прострочена заборгованість становить 21652 грн. 22 коп.

          - заборгованість по нарахованим відсоткам 761 грн. 66 коп.

          - пеня за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості у сумі 3612 грн. 44 коп. за період з 22.08.2006 року по 24.03.2009 року на підставі п.п. 4.1 договору за мінусом погашеної пені в сумі 1277,33 грн.

          - пеня за несвоєчасне погашення відсотків у сумі 202 грн. 81 коп. за період з 11.10.2006 року по 24.03.2009 року на підставі п.п. 4.1 договору.

          Статтею 20 Закону України „Про заставу” передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

          Відповідно до п.п.1.9 кредитного договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань в цілому, або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником своїх зобов’язань за договором.

          Пунктом 3.4.1 договору застави передбачено, що у випадку невиконання заставодавцем зобов’язань за кредитним договором , заставодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету застави шляхом його реалізації.

          Відповідно до п.п. 3.4.2 договору застави передбачено, що заставодержатель має право задовольнити свої вимогу в тому обсязі, які є на момент звернення, зокрема, суми боргу, проценти, неустойку, збитки, завдані простроченням виконання, витрати, пов’язані з утриманням та зверненням стягнення на предмет застави.

          Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

          Статтею 24 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” передбачено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяжування здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку.

          Тому суд першої інстанції, приймаючи оскаржене рішення, правомірно, виходячи з чинного законодавства і умов укладених кредитного договору і договору застави на забезпечення виконання зобов’язання заставодавцем кредитного договору по поверненню одержаних по останньому кредитних коштів, не сплачених відповідачем в установлений строк, задовольнив позовні вимоги кредитора –Банку щодо звернення на заставлене майно (автомобіль) на суму заборгованості 43936 грн. 32 коп.

          Що стосується посилання відповідача на неотримання ним позовної заяви і повідомлень суду про розгляд справи, то вони не приймаються судовою колегією до уваги, з огляду на таке.

          Як було зазначене вище, відповідачу направлялись позовна заява і ухвали, а також повідомлення суду про час та місце розгляду справи експрес-поштою за належним місцем проживання відповідача, яке вказано у паспорті останнього і в кредитному договорі і додаткових угодах до нього та договорі застави від 13.07.2006р. (АДРЕСА_2), а також в заяві відповідача від 03.04.2009р. про ознайомлення з матеріалами справи (вул. Київська, 4, кв. 13) (а.с.7, 8, 9, 11, 13, 28, т.ІІ), але повідомлення (телеграми) суду були повернуті експрес-поштою без виконання про вручення їх відповідачу, оскільки останній за вказаними адресами не проживає і не знаходиться (а.с. 10-16, т.ІІ).

          Звідси випливає, що судом першої інстанції були дотримані вимоги процесуального законодавства щодо прийняття позову до розгляду і його розгляду по суті у відповідності зі ст.75 ГПК України, згідно якої справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

          При таких обставинах відсутні підстави для скасування оскарженого рішення.

Враховуючи викладене і керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105

Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд, -

постановив:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 25 березня 2009 року у справі №12/96/09 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                            В.М.Тофан

Судді                                                                                          М.В.Михайлов

                                                                                                    О.О.Журавльов