КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 750/6518/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Коверзнев В.О. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 серпня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Старової Н.Е.

Мєзєнцева Є.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові до управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання протиправною і скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 липня 2015 року в задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові до управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання протиправною і скасування постанови - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Деснянським районним судом м. Чернігова винесено постанову №750/1473/15-а в справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, яка вступила в законну силу 31 березня 2015 року та якою позовні вимоги задоволено та зобов'язано позивача призначити ОСОБА_3 пенсію за вислугу років відповідно до вимог статті 501 Закону України «Про прокуратуру», починаючи з 13 серпня 2014 року.

На підставі вказаної постанови 29 квітня 2015 року судом видано виконавчий лист № 750/1473/15-а, який пред'явлено для примусового виконання відповідачу.

06 травня 2015 року відповідачем відкрито виконавче провадження та надано позивачу 7-денний строк для добровільного виконання судового рішення. Копію цієї постанови позивач отримав 159 травня 2015 року, проте у встановлений державним виконавцем строк судове рішення не виконав.

12 червня 2015 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Данилевським О.М. винесено постанову про накладення штрафу в сумі 680 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з такими діями відповідача та постановою про закінчення виконавчого провадження, позивач звернулася з позовом до суду.

Відповідно до статті 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 11 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а частиною 2 цієї статті зазначено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Відповідно до статті 89 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

За таких обставин оскаржувана постанова відповідача про накладення штрафу за невиконання рішення, є такою, що відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», оскільки рішення суду позивачем у добровільному порядку, у встановлений строк не виконане, рішення суду, яке підлягає виконанню, не скасоване.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до позиції Верховного суду України, викладеної, зокрема, в постанові від 24 березня 2014 року (43974736), виконанням рішення суду в даній категорії справ можна вважати саме нарахування грошових коштів без їх фактичної виплати, однак, в даному випадку позивачем навіть нарахування не було здійснено у строк для добровільного виконання рішення суду, визначеного державним виконавцем в постанові про відкриття виконавчого провадження ВП №47458914.

Отже, дії відповідача щодо винесення постанови та постанова від 12 червня 2015 року про накладення штрафу за невиконання рішення суду є правомірними.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже, при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові - залишити без задоволення.

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Старова Н.Е.